Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 14:55

Кіно українською і українське кіно: що переможе протекціонізм держави чи диктат ринку?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Гості Свободи: Ганна Чміль - глава Держслужби кінематографії; Деніс Іванов - директор кампанії “Артхаус трафік”

Юлія Жмакіна: Приводом, як всім відомо, для нашої зустрічі стало недавнє рішення КСУ, який розтлумачив норму закону про кінематографію щодо розповсюдження і демонстрування фільмів.

Тепер, шановні слухачі, кажуть, з весни приблизно, коли на екрани вийдуть стрічки, які от зараз лише будуть отримувати посвідчення на прокат, приходячи до кінотеатрів, ми будемо дивитися виключно, як цього вимагає КСУ, кінострічки іноземного виробництва з перекладом державною мовою. Це можуть бути три варіанти: дублювання, озвучення чи субтитрування.

Шановні гості, я хочу запитати про наслідки рішення КСУ, про обов’язковий переклад українською мовою. Що буде, умовно кажучи, з весни, пані Ганно? Ганна Чміль: Я очікую повноцінної реалізації рішення КСУ. Очікую, тому що це не нове ні для дистриб’юторів, ні для демонстраторів, ні для прокатників.

Ми, власне, з дистриб’юторами домовилися про те, що ми все-таки будемо рухатися поступово до реалізації норми закону про кінематографію. І вже 22 січня 2007 року був прийнятий меморандум, який, власне, виробив правила і процедури нашого руху до реалізації норми закону.

За цим меморандумом ми мали до 2007 року добитися 50% квоти на фільми іноземного виробництва, які демонструються в кінотеатрах українською мовою у варіанті дублювання, озвучення чи субтитрування.

Тобто, половина копій мала бути українською?

Ганна Чміль: Так. Але виконали ми цю норму на 25%.

Не ви, а ті, хто постачає ці кінострічки.

Ганна Чміль: Безумовно, що ті, хто постачає. Ну, і ми як державна служба...

Мало вимагали, пані Ганно?

Ганна Чміль: Я не можу сказати, що ми мало вимагали. Але вся справа в тому, що фактично в меморандумі ми дозволяли практично весь російський доробок демонструвати в кінотеатральному показі російською мовою. І це, безумовно, дало можливість якби не виконати норму домовленості.

Зараз я хотіла б дати послухати думку глави правління ЗАТ «Одеська кіностудія» (він теж дистриб’ютор) Олександра Ткаченка. Він говорить про наслідки такого рішення КСУ, про обов’язковий переклад іноземних фільмів державною мовою.

Олександр Ткаченко: З економічної точки зору, на жаль, не всі фільми зараз є економічно вигідним дублювати українською мовою.

В Україні не так багато на сьогоднішній момент ще кінотеатрів для того, щоб можна було розповсюджувати фільми великою кількістю копій, коли сам процес дублювання, його ціна не буде потім впливати на подальшу долю фільму.

По суті якщо це рішення вступає в дію, це означає, я думаю, що на українських екранах, в кінотеатрах зменшиться кількість пропозицій. Тобто, іноземним дистриб’юторам буде невигідно деякі фільми запускати в дистрибуцію на Україну, особливо фільми «артхаузного» характеру, фільми, які виходять невеликою кількістю копій, умовно кажучи, не блокбастери.

Тобто, різноманіття фільмів, я боюся, може зменшитися найближчим часом, якщо, звичайно, індустрія спільно з відповідними органами не знайдуть якогось правильного рішення щодо поступового переходу, з часом збільшення кінотеатрів і вибіркового підходу стосовно кількості копій до різних фільмів.

Пане Іванов, Ви погоджуєтеся з паном Ткаченком, що саме такими будуть наслідки введення в дію, а воно обов’язкове і безапеляційне, рішення КСУ про обов’язковий переклад іноземних стрічок українською мовою?

Денис Іванов: Якщо цю норму закону виконувати просто лобовим шляхом, то безперечно, що це буде не єдиним наслідком.

По-перше, що я хотів би сказати, що з цієї проблеми, як проблеми дублювання українською чи субтитрування українською, з неї зробили політичну проблему два роки тому. І ми зараз з вами зустрічаємося в студії і робимо з цього проблему політичну. Хоча вона є суто економічною, суто технологічною.

Ми ще не встигли, Денисе, зробити політичну. Тим більше, що Олександр Ткаченко якраз і говорив про саме економічну невигоду для учасників ринку.

Денис Іванов: Так. Є декілька підходів. І зараз КСУ, який є дуже поважним органом, до якого можуть не прислухатися великі політики (так, ми бачили це цієї весни), але цим рішенням він прийняв політичне рішення, тобто це політичне та культурне рішення, а економічної моделі ніхто не прораховував.

Тобто, мало кінотеатрів Вам, малий, скажемо так, попит, так?

Денис Іванов: В економічній моделі особливо для «артхаузного» кіновартість дублювання або озвучення українською мовою або субтитрування, вона не є прийнятною. Тобто, не дуже великий попит, по-перше, а по-друге, це дуже ризиковий бізнес сам по собі, навіть у тих рамках, які зараз є для нас.

Вам невигідно. Вигідно державі. Вам не здається, що це здоровий протекціонізм?

Денис Іванов: Якщо ми з Вами погоджуємося, що це економічна проблема, то давайте дивитися на економічні наслідки.

В нас є декілька дистриб’юторів, які належать до різних вагових категорій. Є 2-3 дистриб’ютори, які є філіалами американських студій, які можуть користатися маркетинговою міцністю цих студій і фінансовою міцністю. Це не гарно і не погано.

І є дуже багато таких свободних радикалів, які є зараз в українській кіноіндустрії, які випускають по кількості фільмів у 3-4 рази більше, ніж ці американські студії.

Це рішення, яке було прийняте, зробить з цього ринку олігархічний ринок, тому що якщо вимити 7 чи 8 дистриб’юторських компаній, які зараз поставляють культурний продукт, продукт не мейнстримовий, то український ринок стане просто придатком американської кіноіндустрії. Це будуть економічні наслідки. Тобто, в нас буде 2 чи 3 олігархи...

Зрозуміло. Це був Денис Іванов, директор компанії “Артхаус трафік”, як я розумію, маленького гравця на ринку.

Денис Іванов: Розумієте, Вернадський теж був вченим, який не заробляв шалені гонорари...

Ну, що наші слухачі могли бачити з того, що ви постачали на ринок?

Денис Іванов: Вони могли бачити фільм корейського режисера, вони могли побачити фільм японського «Уолта Діснея» та багато наших спец-проектів, наприклад, ретроспектива Бергмана.

Чула Ваші аргументи, пані Чміль, про те, що, досить жорстка позиція, про те, що ви не будете входити в положення маленьких гравців на ринку, ви будете жорстко застосовувати цю норму і вимагати перекладу українською мовою.

Це означає, що ви не будете враховувати інтереси компанії «Артхауз трафік» Дениса Іванова?


Ганна Чміль: Я думаю, що ми все-таки будемо знаходити компроміс, але компроміс не у відмові дублювання, субтитрування чи озвучення. Ми можемо знаходити компроміс справді в контексті економічному.

На сьогоднішній день Державна служба кінематографії внесла пропозицію законодавчому органу про те, що фільми іноземного виробництва, які демонструються в кінотеатрах, дубльовані українською мовою мають не платити податок на додану вартість. І таким чином простимулювати і кінотеатри, і того, хто цей фільм завіз в Україну і здублював.

Більше того, коли Денис Іванов сьогодні говорить про так зване «артхаузне» кіно, то тут теж треба розуміти один момент.

Денис Іванов як і всі інші дистриб’ютори опікується не тільки культурологічною місією. Коли він привозить його в Україну, то він дивиться, чи вигідно його йому тут показати і отримати прибуток, вибачте, чи невигідно.

Якби Денис Іванов працював насправді не через російського посередника, який купує те ж саме кіно у виробників, і фактично видатки пристосування показу фільму до мовного середовища тієї чи іншої країни бере на себе студія-виробник і дистриб’ютор-прокатник цієї студії, то тоді в принципі якби питання могло б вирішуватися, з одного боку.

А з іншого боку, ми призвичаїлися входити в становище тих, хто сьогодні працює на ринку, і всі забуваємо про те, що в державі є закон. Не поїхав би Денис Іванов в Польщу, вибачте, з українським фільмом...

Можете вже напряму звертатися до Дениса.

Ганна Чміль: Так. Не поїхав би він у Польщу з українським фільмом, якого ґатунку він не був би: з художнім, з «артхаузним» і таке інше, то в Польщі йому не дозволили б показувати його українською мовою, його обов’язково заставили адаптувати до мовного середовища цієї країни.

Від прийняття закону (1998 рік) до введення в дію цього закону фактично пройшло 10 років. Вибачте, скільки ще років треба чекати, щоб врахувати інтереси всіх на цьому ринку?

Денис Іванов: Якщо ми будемо розуміти те, що я можу поїхати у Францію і показувати фільм на будь-якій мові, на якій я захочу, і я отримаю прокатне посвідчення, то це є європейський підхід, коли держава розуміє, що є багато різних верств населення, які можуть хотіти або не хотіти дивитися фільм тією чи іншою мовою.

Наприклад, я був у Парижі і дивився фільм арабською мовою. Він йшов у кінотеатрі, і ніхто не заперечував, що цей фільм арабською мовою без жодних субтитрів для арабського населення, яке живе зараз у Парижі.

Я хотів би відповісти на те, що ми не завозимо фільми напряму. 40% нашого продукту, який ми показуємо, ми завозимо саме напряму. Два тижні тому ми зробили кіноконцерт «Антена»....

Ганна Чміль: Вибачте, якою мовою він вироблений?

Денис Іванов: Він вироблений аргентинською мовою.

Ганна Чміль: Так чому ви не завезли його тоді аргентинською мовою і не зробили субтитри українською?

Денис Іванов: Зараз, Ганно Павлівно. Ми ж дуже законослухняні громадяни. Якщо ми показуємо...

А якою був цей... Мається на увазі, чи дубльований, чи...?

Денис Іванов: Він був субтитрований українською. Є дві мовні версії, якими ми надаємо можливість кінотеатрам показувати.

Пане Іванов, Ви все ж таки практик ринку. Що Вам зрозуміло з настроїв там, де компактно проживає російськомовне населення? Як зреагують на все це Схід і Південь України?

Денис Іванов: Я не знаю. А Ви що думаєте? Я думаю, ну, революції не буде.

З економічної точки зору... Ви розумієте, ми показували декілька фільмів українською мовою в Одесі, в Донецьку, в Дніпропетровську.

Революції не було. Не пам’ятаю.

Денис Іванов: Революції не було. Але ці фільми зібрали дуже погано.

Якщо дивитися тільки на економічний бік, то я думаю, що ті кінотеатри, які зараз працюють, якщо вони будуть виконувати цю норму закону, вони просто закриються, тому що це є дійсно інше мовне середовище. Я часто буваю в Одесі, дивлюся на людей і знаю, що українську мову там можна почути рідше, ніж англійську, наприклад.

Денисе, от зізнайтеся привселюдно, Ви «Тачки» дивилися якою мовою? Ви «Гаррі Потера» помітили, якою він мовою?

Денис Іванов: Розумієте, я не хочу дійсно з цього робити якесь політичне питання, тому що я з задоволенням дивлюся всі фільми, які дублюють і американці студії, дивлюся їх українською мовою. Зараз мова не про них. Зараз мова, якщо ми говоримо про ринок, то давайте подивимося та перейдемо до теми українського кіна.

Чудово. Давайте.

Денис Іванов: Якщо подивитися, хто випускав 6 чи 7 українських фільмів на українські екрани, які компанії це робили, то ми побачимо, що серед цих компаній, які це робили, це компанії, які не залишаться на ринку після того.

Дійсно кіно тієї ж Кіри Маратової або Єви Нейман теж підпадає під цей закон, теж не може бути показаним в кіноіндустрії. Скажімо, що з шести з тих фільмів, які були випущені на український екран, п’ять були російською мовою.

Українського виробництва, Ви маєте на увазі?

Денис Іванов: Так. Єдиний фільм, який був українською мовою, випускали ми.

Скільки коштує дублювати, субтитрувати чи озвучити фільм українського виробництва, зроблений російською мовою? Ціна питання яка?

Денис Іванов: Ціна питання: від 12 до 45 тисяч доларів. Це дублювання. Озвучення – це від 4 теж, мабуть, до 10. Субтитрування – це одна тисяча доларів чи трошки більше на одну копію, плюс вартість кінокопії, яка теж коливається близько тисячі доларів.

Пані Чміль, то це ще й буде удар по виробництву українського кіно російською мовою?

Ганна Чміль: Ну, я не вважаю так, що це буде великим ударом по виробництву українського фільму...

Ну, що ви з Кірою Маратовою будете робити?

Ганна Чміль: Кіра Муратова – це фактично єдиний режисер, який виробляє фільми російською мовою, але вони в обов’язковому порядку дублюються українською мовою, два в одному є дубльовані українською мовою.

Інша справа, що насправді до введення в дію норми закону цей фільм демонструвався і однією мовою, і іншою мовою.

Сьогодні Кіра Муратора теж знімає фільм за участі держави. І цей фільм буде теж обов’язково дубльований українською мовою. Більше того, в Україні він буде показуватися...

Усі фільмокопії будуть лише українською.

Ганна Чміль: Будуть тільки українською мовою.

Що стосується справді ситуації українського кіно на сьогоднішньому українському ринку? Ситуація плачевна.

Шановні слухачі, це говорить голова Державної служби кінематографії!

Ганна Чміль: Так, справді, тому що коли бюджет минулого року був 50 мільйонів гривень на всі потреби кіновиробництва з боку держави, то на ці кошти ми можемо в кращому випадку відзняти десь 5-7 повнометражних художніх фільмів і десь 30-40 короткометражних фільмів.

Цього дуже мало! Бо тільки в кінотеатральний показ в минулому році було завезено 312 назв фільмів іноземного виробництва. Ми мали десь 12-14 фільмів власного виробництва у минулому році на екранах.

Тому, безумовно, я сьогодні воліла б більше говорити про те, як зробити ситуацію в Україні такою, за якої б держава стимулювала власне виробництво і присутність власного фільму в українському кінотеатрі і в інформаційному просторі.

На сьогодні бюджет передбачає 150 мільйонів гривень на потреби кіновиробництва. Збільшується в три рази програма створення і розповсюдження фільмів за державної участі.

І от зараз, власне, Денис Іванов став ініціатором формування повнометражного мультиплікаційного проекту.

Маю надію, що ми будемо мати в кінці цього року повноцінний, повнометражний мультиплікаційний фільм, в тому числі за участі держави.

Це повне фінансування державне?

Ганна Чміль: Десь дві третини. А в принципі за умовами державної підтримки таке кіно держава може підтримувати на 100%.

Що це буде за мультфільм?

Денис Іванов: Це буде мультфільм, сценарій до якого написав Сашко Лірник, відомий український казкар сучасний. Це буде Різдвяна казка. На щастя, тут є дуже сильна анімаційна школа, тут є блискуча школа...

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG