Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 19:17

Який Кабмін хоче бачити Президент?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: народний депутат Михайло Сирота (блок Литвина), старший науковий співробітник Інституту держави і права Микола Сірий (телефоном)

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Президент України Віктор Ющенко вніс до парламенту 11 законопроектів, серед яких, зокрема, і видозмінений порівняно з нинішнім варіантом законопроект «Про Кабінет Міністрів».

Що саме пропонує Президент? Як розцінюють його ініціативу в парламенті та експертному середовищі? Пане Сірий, що Ви вбачаєте в президентських ініціативах: прагнення повернути втрачені внаслідок політреформи повноваження чи виправити неконституційні викривлення, так би мовити? Микола Сірий: Президент має свою мотивацію, Президент реалізує своє право законодавчої ініціативи, в такий спосіб він і реалізував.

Але з огляду на те, що даний проект є важливим документом, він, так би мовити, ставить необхідність скасування діючого закону «Про Кабінет Міністрів», то, безперечно, цей законопроект привертає до себе увагу.

Перш за все, що можна було б сказати, що даний законопроект структурно не відрізняється від того закону, який діє на сьогодні, він суттєво по основних своїх параметрах не відрізняється.

У зв’язку з цим постає питання: навіщо приймати нову редакцію? Як завжди, краще в такій ситуації вносити зміни по тих проблемних позиціях, які викликають ускладнення у відносинах найвищих органів влади і в питаннях, які постають перед новим Кабміном для реалізації його повноважень.

На Вашу думку, тоді навіщо ж це було зроблено Президентом?

Микола Сірий: Мені здається, що це відкрите питання, яке і потрібно обговорювати.

Пане Сирота, на Вашу думку, яка мотивація Президента?

От пан Сірий каже, що можна було б іти шляхом внесення змін. Чому саме новий закон?


Михайло Сирота: Тут все досить просто. Чинний закон «Про Кабінет Міністрів» суттєво обмежує повноваження Президента в його впливах на уряд, на посаду Прем’єр-міністра тощо. З цим Президент не може змиритися. І настільки багато треба зробити поправок, що легше написати нову редакцію.

З другого боку, чинний закон «Про Кабінет Міністрів» у багатьох положеннях суперечить Конституції України. Це теж треба приводити до порядку.

Тому мотивація Президента зрозуміла: він хотів би цей дисбаланс, який утворив чинний закон «Про Кабінет Міністрів», повернути на свою користь.

Але я все-таки залишаюся на своїй позиції, що будь-яка редакція закону «Про Кабінет Міністрів» не вирішує основний політичний конфлікт України, а саме, боротьбу посад Президента України і Прем’єр-міністра, на яку ми наразилися після внесення змін до Конституції в 2004 році. Виправити ці системні помилки законом «Про Кабінет Міністрів» неможливо.

Отже, ми можемо сьогодні скорше говорити про те, що йде вже позиційна боротьба між двома лідерами, між Тимошенко і Ющенко, за майбутнє президентське крісло.

Микола Сірий: Попередня оцінка була зроблена з таким політичним акцентом, тому, скажімо, я не як політик не можу або приєднуватися, або не приєднуватися до цієї оцінки.

Але що стосується самої постановки питання про необхідність більш чіткого врегулювання статусу Кабінету Міністрів, то безперечно така потреба є.

Але я не загострював би відносини навколо цієї проблеми, тому що дуалізм в системі влади – це досить поширене явище у світовій практиці. Чимало країн досить спокійно і нормально живуть з таким дуалізмом, тому бачити в прагненні відрегулювати ці відносини обов’язково боротьбу, загострення конфлікту, я думаю, не завжди це має місце.

Я звернув би увагу на наступне. Мені так видається, що сама постановка питання є правильною. І в чинному законі є чимало недоречностей, неточностей, які бажано було б урегулювати.

Вся країна спостерігала за тим, як після того, як Прем’єр-міністр нині діючий був обраний, тобто Юлія Тимошенко, вона була змушена після цього ще як народний депутат голосувати за відставку попереднього Прем’єр-міністра.

Ну, мені здається, що це більш ніж безглузда процедура. Треба її уникати, цієї процедури, тому що це чисто юридична недоречність. Після обрання нового Прем’єр-міністра старий Прем’єр-міністр автоматично втрачає повноваження. І з цього приводу не потрібно приймати будь-які додаткові рішення. От, скажімо, цю позицію треба врегульовувати.

Треба врегульовувати багато інших позицій. Наприклад, і в чинній редакції, і в проекті чимало, скажімо, таких моментів стосовно повноважень Кабміну у відносинах з Президентом.

Ну, коли ми говоримо про повноваження, то це завжди реалізація влади. Не можна мати повноважень по відношенню до того, кому ти підконтрольний, кому ти підзвітний. Так само повноваження Кабміну у відносинах з ВР. Тобто, тут треба шукати більш коректні формули.

Мені здається, і пан Михайло, і всі інші народні депутати будуть мати змогу відрегулювати чимало положень і привести їх до більш досконалої юридичної форми.

Пане Сірий, чи Ви згодні, як пан Сирота раніше сказав, що з таких законопроектів, як, наприклад, про місцеві державні адміністрації, це проект змін до закону, а також закону про місцеве самоврядування випливає, що Президент хоче взяти більше повноважень на себе, знову-таки забрати частину повноважень?

Микола Сірий: Я би хотів повністю погодитися з паном Михайлом у тому розумінні, що наша Конституція саме у цих відносинах сприйняла чимало радянських ідей, тобто не закріпила повноцінне місцеве самоврядування, яке діє в країнах Європи, а, скажімо так, сприйняла певні конструкції і регулювання влади ще з радянських часів, внесла зайвий дуалізм саме на цьому рівні.

Це потребує регулювання спочатку чи виправлення спочатку на конституційному рівні, а потім уже на рівні спеціальних законів. І в цій частині, мабуть, дуже багато буде прихильників позиції пана Михайла.

Пане Сирота, як Ви бачите шлях реформування місцевого самоврядування, якщо Ви не погоджуєтеся, скажімо, з тим шляхом, яким іде Президент, пропонуючи ці закони?

Михайло Сирота: Я не те, що не погоджуюся, я пояснюю для себе мотивацію Президента, чому він так робить. Це логічно для нього, логічно для передвиборної боротьби, яка, на жаль, уже розпочалася, за президентське крісло.

Я глибоко переконаний, що сьогодні потрібно рятувати правове поле України шляхом виправлення помилок, внесених до Конституції, і завершення конституційної реформи. І дійсно одне із ключових положень – це місцеве самоврядування. Доконче потрібна децентралізація влади і передача левової частини повноважень з центру на місця.

Більше того, треба змінювати драконівський закон «Про вибори до органів місцевого самоврядування» і відміняти систему виборів по закритих партійних списках. Треба розвинути місцеве самоврядування. І лише після прийняття відповідних змін на конституційному рівні ініціювати закріплення та розвиток цих конституційних норм у законах про місцеве самоврядування, місцеві державні адміністрації, Кабмін.

А так, не ліквідовуючи причину правового конфлікту, ми якимись косметичними діями хочемо поліпшити ситуацію. Не буває такого, не буває чуда.

Тому навіть якщо ці законопроекти будуть прийняті чи не будуть прийняті, але ситуація не зміниться.

Як, на Вашу оцінку, є шанс у Вас і у ваших колег, які дотримуються такої ж позиції, переконати своїх колег по парламенту йти тим шляхом, про який Ви говорите?

Михайло Сирота: Знову ж таки це все дуже просто.

У 1996 році депутати парламенту другого скликання поставили основним пріоритетом інтереси суспільства, а не власні пріоритети, і ми отримали тоді якісну Конституцію, яка мала визнання у світі.

Сьогодні ж іде домінування власної політичної позиції, перетягування конституційних повноважень під себе, під окрему політичну партію. Цей шлях в нікуди.

Депутати повинні усвідомити відповідальність, свою відповідальність конкретну не перед політичним лідером, а перед суспільством. Тоді для пошуку компромісу є величезне поле.

Парламент шостого скликання, щоб не піти в небуття, повинен виконати свою конституційну місію, тобто знайти компроміс між основними політичними силами і завершити конституційну реформу.

Пане Сірий, як Ви вважаєте, вдасться в парламенті досягнути консенсус для ухвалення гідних законів і що стосується Кабміну, і що стосується місцевого самоврядування, ну, а також взагалі для того, щоб іти шляхом того розвитку, якого потребує українське суспільство?

Микола Сірий: Я думаю, що по більшості позицій безперечно вдасться, тому що конструктивних сил у парламенті більше, ніж тих, які можна віднести до сил, котрі позитивної лінії не дотримуються. Тому по більшості позицій, я думаю, буде голосування результативне.

А відносно тих положень, на які звертає увагу пан Михайло, то, звісно, йдеться про ті 300 голосів, які повинні вийти на консенсус.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG