Маланку відзначали на теренах сучасної України задовго до того, як князь Володимир хрестив Київську Русь. І зв’язок між язичницькими та християнськими святами простежується дуже легко, стверджує краєзнавець Олесь Поліщук: «Маланка і все інше – це якраз зв’язане було з дохристиянською традицією, язичницькою. Християнство наклалось і використало язичницькі свята. Взяти класичні дослідження вчених. Там видно, що дохристиянський календар і християнський накладені один на одного».
Святкує вся Україна
Етнограф Олексій Доля на власному досвіді переконався, що Маланку, чи то Василя, досі відзначають по цілій Україні: «Вертепи ходять і ряжені ходять – це з давніх-давен по усій Україні було. Я на Миколаївщині пару років тому записував такі потрясаючі «василики» і «маланки», там коза, дід».
14 січня приходить Новий рік за старим стилем, це завжди бажане свято у кожній родині. З ним пов''язані сподівання на краще: добробут, родинну злагоду, щедрий врожай зернових та садовини, приплід худоби, здоров''я у людей, каже Олексій Доля. І переповідає «сценарій» народного свята: господарі прокидаються рано, прибирають у хаті. Бо ж від Святого вечора до Василя підлогу ніхто не підмітав, щоб не вимести і не винести щастя та долі з хати. Сію-сію, посіваю...
Старого Нового року з нетерпінням чекають хлопчики, адже цього дня їм випадає добра нагода заробити гостинці і гроші. Ще вдосвіта, набравши у кишені зерна, вони вирушають до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Посіваючи, діти промовляють: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб ще краще вродило, як торік, конопельки до стельки, льон по коліна, щоб Вас, господарю, голова не боліла!» Дівчата ж просять Маланку подарувати кохання, просять про кращу долю.
Ані час, ні сучасна глобалізація не здатні змінити або знищити стару добру Маланку. Бо це генетична пам’ять народу, нагадують науковці.
Святкує вся Україна
Етнограф Олексій Доля на власному досвіді переконався, що Маланку, чи то Василя, досі відзначають по цілій Україні: «Вертепи ходять і ряжені ходять – це з давніх-давен по усій Україні було. Я на Миколаївщині пару років тому записував такі потрясаючі «василики» і «маланки», там коза, дід».
14 січня приходить Новий рік за старим стилем, це завжди бажане свято у кожній родині. З ним пов''язані сподівання на краще: добробут, родинну злагоду, щедрий врожай зернових та садовини, приплід худоби, здоров''я у людей, каже Олексій Доля. І переповідає «сценарій» народного свята: господарі прокидаються рано, прибирають у хаті. Бо ж від Святого вечора до Василя підлогу ніхто не підмітав, щоб не вимести і не винести щастя та долі з хати. Сію-сію, посіваю...
Старого Нового року з нетерпінням чекають хлопчики, адже цього дня їм випадає добра нагода заробити гостинці і гроші. Ще вдосвіта, набравши у кишені зерна, вони вирушають до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Посіваючи, діти промовляють: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб ще краще вродило, як торік, конопельки до стельки, льон по коліна, щоб Вас, господарю, голова не боліла!» Дівчата ж просять Маланку подарувати кохання, просять про кращу долю.
Ані час, ні сучасна глобалізація не здатні змінити або знищити стару добру Маланку. Бо це генетична пам’ять народу, нагадують науковці.