Британська Рада – організація, яка навряд чи могла б серйозно турбувати російське керівництво. Займається вона загалом культурно-просвітницькою роботою: демонструє фільми, організовує культурні заходи, допомагає у вивченні мови.
Кому шкодить просвітницька діяльність?
Можна сказати, не тільки допомагає росіянам більше дізнатися про Британію, а й сприяє їхній освіті. І все це – за рахунок державного бюджету! Навіть за радянських часів, коли, здавалося б, було заборонено все, що йшло з Заходу, така просвітницька діяльність (дозована, звичайно) дозволялася владою. І читання часопису «Англия» було ознакою інтелігентної людини, яка бажає знати щось більше, ніж розповідають диктори програми «Час». Але в журналі жодного слова не було про Леоніда Брежнєва! І Британська Рада також не розповідає росіянам про Владіміра Путіна – вона взагалі не втручається в політику.
Москва хоче просто дошкулити британцям
Очевидно, що боротьба з культурним представництвом Великої Британії – насамперед намагання дошкулити англійцям. Після того, як у вбивстві колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка офіційно звинуватили його колишнього колегу, а тепер депутата Державної Думи Росії Андрія Лугового, між Москвою і Лондоном справжня дипломатична війна.
У Росії побоюються боротися із західним бізнесом, інтегрованим у складні схеми стосунків між політиками і підприємцями на найвищих щаблях влади. Отже, змушені шукати, як наступити на ногу самій державі. І знайшли Британську Раду.
Це неправда, що солдат дитину не образить. Образить, ще й як! Спочатку культурно-освітницьку організацію намагалися примусити сплатити податки, ніби фірму якусь. Потім почали закривати офіси. Тепер вирішили покінчити із мерзотниками, що працюють «під дахом» культурних відділів консульства. Ще трішки – і вишлють культурного аташе Великої Британії… Ах, то ж, виявляється, були старі добрі часи журналу «Англия» – комуністи все ж таки боролися з ідеологічним ворогом, а не з уроками англійської мови…
Кому шкодить просвітницька діяльність?
Москва хоче просто дошкулити британцям
Очевидно, що боротьба з культурним представництвом Великої Британії – насамперед намагання дошкулити англійцям. Після того, як у вбивстві колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка офіційно звинуватили його колишнього колегу, а тепер депутата Державної Думи Росії Андрія Лугового, між Москвою і Лондоном справжня дипломатична війна.
У Росії побоюються боротися із західним бізнесом, інтегрованим у складні схеми стосунків між політиками і підприємцями на найвищих щаблях влади. Отже, змушені шукати, як наступити на ногу самій державі. І знайшли Британську Раду.
Це неправда, що солдат дитину не образить. Образить, ще й як! Спочатку культурно-освітницьку організацію намагалися примусити сплатити податки, ніби фірму якусь. Потім почали закривати офіси. Тепер вирішили покінчити із мерзотниками, що працюють «під дахом» культурних відділів консульства. Ще трішки – і вишлють культурного аташе Великої Британії… Ах, то ж, виявляється, були старі добрі часи журналу «Англия» – комуністи все ж таки боролися з ідеологічним ворогом, а не з уроками англійської мови…