Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 21:30

Чонґрад на Тисі – угорське місто зі слов’янським та турецьким минулим


Василь Плоскіна Угорщина, 17 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Неподалік місця, де сходяться кордони Угорщини, Сербії та Румунії, стоїть стародавнє угорське місто Чонґрад. Його назву, Черни Ґрад, що походить від старого замку, дали слов’яни ще понад 1000 років тому. Але свій слід в історії міста залишили і турки, які були господарями цих земель упродовж багатьох десятиліть.

Місто Чонґрад у нижній течії Тиси, або на старослов’янський манер Черні Ґрад, мандрівник побачить у січні у темно-білій гамі кольорів. Чорний походить від старого замку-фортеці, що охороняв підступи до міста з Тиси. Пізніше чорний колір став асоціюватися зі смолою й дьогтем, які тут варили з давніх-давен. А сріблисто-білий фон асоціюється в багатьох з річкою, яка в цих місцях судноплавна і зимою.

Втім, якщо ви потрапите сюди влітку, ви побачите місто-парк, що розкинулося вдовж Тиси. Від Чонґрада й аж до грецьких Афін недавно пролягла сучасна велосипедна мережа Eurovel, чим дуже пишаються мешканці міста. Та не меншу гордість викликає в них також одна з фресок-копій Тіціана в католицькому храмі Покрови Божої Матері. Заїжджі експерти з Італії стверджують, що вона є навіть у кращому стані, ніж оригінал у Венеції.

Свого часу почесними громадянами Чонґрада стали один із лідерів угорської революції середини XIX століття Лайош Кошут і відомий угорський письменник Мор Йокаї. Попри те, що в цьому місті мешкає трохи менше 20 тисяч жителів, воно має у столиці і свого академіка, вихідця з цих країв. А в місцевій гімназії вивчають крім рідної угорської ще 6 мов, не рахуючи стародавньої грецької.

Дбайливо зберігають пам’ять навіть про завойовників

У Чонґраді люблять старовину. Як не дивно це могло б звучати, але тут дбайливо зберігають пам’ять навіть про завойовників. Турки, що панували у місті багато десятиліть, залишили по собі будинки, які й нині нагадують атмосферу турецького містечка.

Місцевий вчитель історії Ласло Ґат розповів: «Мешканець кожного такого старого будинку своїми руками готував для себе все необхідне, деякі навіть вирізали в дерев’яних дошках декор під дахом. Дуже важливо, щоб горище будинку добре освітлювалося спереду і ззаду, робилися отвори різноманітної форми. Наприклад, на одному з таких домів ми бачимо отвір у вигляді серця, а під ним півмісяць. Серце говорить про те, що чонґрадці чуйні люди; півмісяць свідчить про тривалу присутність турків у цих краях...».

Особливі секрети рибальства, а також і кулінарської справи

Колись у Чонґраді було чимало рибалок, які годували сім’ї зі свого промислу. Пенсіонер Імре Заді ще й досі зберігає свого човна з хитромудрим дерев’яним садком для збереження улову і особливі секрети рибальства на Тисі, успадковані від старших. Але таких, як він, залишилося небагато.

Імре Заді: «Чонґрадські рибалки були вигадливими людьми. Вони успішно ловили рибу і на замерзлій ріці, кидаючи в кожну лунку хитрий пристрій з сітки, каменю і великих кісток тварин. Від удару об камінь кістка видавала глухий звук, який дуже не подобався рибі. Вона сахалася від нього і навіть вистрибувала з лунки, заплутуючись у рибальських тенетах».

Каталін Бордане Чобан працює в міні-пекарні, де випікають пироги з пророщеної пшениці. Знавці стверджують, що такого делікатесу ви не знайдете по всій Угорщині. Причому це ніяка не данина моді, а якнайсуворіша місцева кулінарна традиція.

Пані Чобан пояснила: «Такий пиріг люди споживали у давнину у період релігійних постів, а ми їмо його зараз від жовтня і до травня. Ця випічка містить різноманітні вітаміни й мікроелементи. Місцеві мешканці їдять її замість тістечок».

Майстриня розповіла, що пшеницю пророщують у просторих металічних тацях у такий спосіб, щоб корінці були такими ж білими, як і пагінці. Рецептів випікання пирога з пророщеної пшениці є багато. Комусь подобається додавати в борошно подрібнену зернову масу, зазначила Каталін Бордане, а хтось вичавлює з неї тільки сік. І так добре буде, й інак не прогадаєте, весело зауважила вона.
XS
SM
MD
LG