Поки що лише Литва ставить конкретні завдання – отримати репарації від Росії. Президент країни Валдас Адамкус наголосив, що Литва не відмовиться від вимог визнання факту радянської окупації і вимагатиме від Росії відшкодування за завдану окупацією шкоду. Аналітики не виключають можливість, що згадане питання може бути на порядку денному під час головування Литви в ЄС та ОБСЄ в 2011 та 2013 роках.
На відміну від Литви, Латвія в найближчому майбутньому не збирається вимагати від Росії компенсації за радянську окупацію. Однак у країні працює спеціальна комісія, яка підраховує збитки, завдані країні в радянський період. Керівник експертної комісії Саейму Латвії Едмунд Станкевич зазначає, що процедура підрахунку досить складна і найбільшою проблемою є недоступність російських архівів.
Едмунд Станкевич: «Мають бути об’єктивні підстави для того, щоб говорити про конкретні збитки. Для цього у нас мають бути відповідні докази та документи. Мова йде про 50 років окупації і не про приватну персону, а про цілу країну».
Уникати складних питань у діалозі з Росією не потрібно
Президент Латвії Валдіс Затлерс вважає, що Латвія не повинна уникати складних питань у діалозі з Росією. Однак не відомо, чи буде латвійський керівник під час свого візиту в Росію, який очікується в першій половині цього року, порушувати перед російським керівництвом питання щодо визнання факту окупації.
Валдіс Затлерс: «Я думаю, що з Росією слід вести діалог з різних питань і з «незручних» також, зокрема з тих, де наші думки не сходяться. Ми не заперечуємо факту окупації і її наслідки вимагають оцінки». Якщо Литва це зробила, то тут є послідовність. Латвія, на жаль, поки що цього не зробила».
Прем’єр-міністр країни Івар Годманіс вважає, що слід рахуватися з тим, що тема окупації може викликати зворотну реакцію з боку Росії, яка також може виставити свої рахунки. Натомість латвійський політолог Жакета Озолиня наголошує, що відшкодування збитків має бути питанням національної самосвідомості, а не політичною кон’єктурою.
Росія нікому нічого платити не збирається
Позиція ж Росії в цьому питанні не змінюється – нікому нічого вона платити не збирається, бо вважає і себе жертвою радянського режиму такою ж самою мірою. Керівник Московської Гельсінкської групи Людмила Алексєєва наголосила, що Росія дійсно є правонаступницею СРСР. Однак якщо керівник країни вважає найбільшою трагедією 20 століття розпад Радянського Союзу, то зрозуміло, що психологічно ані влада Росії, ані її громадяни не можуть погодитись, що вони повинні виплачувати іншим країнам відшкодування за радянську окупацію.
Балтійські країни не самотні у своєму бажанні отримати офіційне визнання від Росії факту радянської окупації та домогтися відшкодування за завдані збитки. Так, уряд Афганістану розмірковує над можливістю вимагати компенсацію від Росії за окупацію країни. Відповідні заклики лунали з боку політиків Польщі, Чехії, України, Грузії та Азербайджану.
На відміну від Литви, Латвія в найближчому майбутньому не збирається вимагати від Росії компенсації за радянську окупацію. Однак у країні працює спеціальна комісія, яка підраховує збитки, завдані країні в радянський період. Керівник експертної комісії Саейму Латвії Едмунд Станкевич зазначає, що процедура підрахунку досить складна і найбільшою проблемою є недоступність російських архівів.
Едмунд Станкевич: «Мають бути об’єктивні підстави для того, щоб говорити про конкретні збитки. Для цього у нас мають бути відповідні докази та документи. Мова йде про 50 років окупації і не про приватну персону, а про цілу країну».
Уникати складних питань у діалозі з Росією не потрібно
Президент Латвії Валдіс Затлерс вважає, що Латвія не повинна уникати складних питань у діалозі з Росією. Однак не відомо, чи буде латвійський керівник під час свого візиту в Росію, який очікується в першій половині цього року, порушувати перед російським керівництвом питання щодо визнання факту окупації.
Валдіс Затлерс: «Я думаю, що з Росією слід вести діалог з різних питань і з «незручних» також, зокрема з тих, де наші думки не сходяться. Ми не заперечуємо факту окупації і її наслідки вимагають оцінки». Якщо Литва це зробила, то тут є послідовність. Латвія, на жаль, поки що цього не зробила».
Прем’єр-міністр країни Івар Годманіс вважає, що слід рахуватися з тим, що тема окупації може викликати зворотну реакцію з боку Росії, яка також може виставити свої рахунки. Натомість латвійський політолог Жакета Озолиня наголошує, що відшкодування збитків має бути питанням національної самосвідомості, а не політичною кон’єктурою.
Росія нікому нічого платити не збирається
Позиція ж Росії в цьому питанні не змінюється – нікому нічого вона платити не збирається, бо вважає і себе жертвою радянського режиму такою ж самою мірою. Керівник Московської Гельсінкської групи Людмила Алексєєва наголосила, що Росія дійсно є правонаступницею СРСР. Однак якщо керівник країни вважає найбільшою трагедією 20 століття розпад Радянського Союзу, то зрозуміло, що психологічно ані влада Росії, ані її громадяни не можуть погодитись, що вони повинні виплачувати іншим країнам відшкодування за радянську окупацію.
Балтійські країни не самотні у своєму бажанні отримати офіційне визнання від Росії факту радянської окупації та домогтися відшкодування за завдані збитки. Так, уряд Афганістану розмірковує над можливістю вимагати компенсацію від Росії за окупацію країни. Відповідні заклики лунали з боку політиків Польщі, Чехії, України, Грузії та Азербайджану.