Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 18:59

Сербський міф про Росію


Віталій Портников, оглядач Москва, 21 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Передвиборна кампанія кандидата на посаду президента Сербії, переможця першого туру голосування Томіслава Ніколича будувалася, серед іншого, на педалюванні російської теми. Дивуватися цьому не варто. Це класична передвиборна демагогія сербських радикалів. Лідер цієї партії, актуальний підсудний Гааги Воїслав Шешель, взагалі пропонував приєднати Югославію до…союзної держави Росії і Бєларусі. Можна хіба що посміхатися, однак серед прихильників Шешеля це фантастичне гасло мало успіх. І ніхто не бажав замислюватися над тим, що самої російсько-бєларуської союзної держави поки що просто не існує…


Однак найголовніше: міф про російську підтримку завжди експлуатував Слободан Мілошевич. Людина, яка довела Сербію до руїни і втрати практично всіх союзників і друзів серед сусідів, завжди переконувала сербів, що Росія їх підтримає і захистить.

І Москва не все може...

Ніде правди діти, у Росії свої інтереси в Сербії. І економічні – насамперед, пов’язані з енергетичними маршрутами. І пропагандистські. В Росії полюбляють демонструвати, що на Балканах у Москви залишається вірний союзник. Але в критичні моменти конфліктів між Сербією і Заходом Росія поводилася досить обережно. Та й можливості реальної підтримки з Москви обмежені.

Російські миротворці здійснили знаменитий, неузгоджений з НАТО марш з Боснії просто на аеродром косовської столиці Приштини. Однак закріпитися в краї росіянам так і не вдалося.

Інший приклад – сербсько-чорногорські стосунки. Москва виступала за збереження єдиної держави, що не стало проблемою для встановлення більш ніж тісних відносин між Росією і Чорногорією. І таких прикладів можна навести чимало.

Від трагедії до фарсу

Після падіння Мілошевича і періоду обережного ставлення Кремля до його спадкоємця Воїслава Коштуниці в Росії усвідомили, що за теплі стосунки з Москвою виступатиме будь-який сербський політик. Недарма ж якраз напередодні виборів президент В. Путін надіслав телеграму колезі Борису Тадичу – привітав його з 50-літтям.

Про теплі відносини з Росією говорили і Тадич, і Ніколич. Однак Тадич, один із соратників убитого реваншистами прем’єра Зорана Джинджича, казав сербам правду: їхнє місце в Європі. А Ніколич залюбки грав у Мілошевича – вигадував особливі стосунки з Москвою, обіцяв підтримку косовським сербам…

Колись така політика покійного вже президента Сербії і Югославії призвела до трагедії країни. Сьогодні спроба повторити його курс виглядає швидше як фарс.
XS
SM
MD
LG