Доступність посилання

ТОП новини

Лівобережна і Правобережна. Навколо чого має об’єднуватися українська держава?


Олександр Лащенко, Надія Шерстюк «Віднині український народ...має змогу об’єднатися... заради створення нероздільної незалежної Держави... » — пролунало 89 років тому на Софійському майдані Києва. Саме цього дня проголосили Акт злуки (об’єднання) Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Яким є сприйняття одне одного мешканцями різних областей сучасної України?

ГЛАС НАРОДУ:
Що може об’єднати українські землі?
Що може об’єднати українські землі?
- Самі українці можуть об’єднати. Лише шляхом згоди. Національна ідея – ось навколо чого треба об’єднуватися, запроваджувати національні традиції, звичаї.
Ганна, студентка:
- Патріотизм, бажання жити в Україні.
Валентина, пенсіонерка:
- Все залежить від самого народу. А політики роз’єднують.
Микола, інженер:
- А я взагалі не думаю, що Україна роз’єднана. Це політики так кажуть. Треба економічно підняти Україну і далі не буде жодних проблем.
Людмила, технолог:
- Економіка в першу чергу.
Сашко, студент:
- Соціальні проблеми, те, що турбує суспільство.
Якщо подивитися на результати соцопитувань, проведених в Україні за останні півтора десятиліття, представників усіх без винятку регіонів турбує перш за все не політика і політики, а умови життя. І на Сході, і на Заході ставлення, наприклад, до розвитку приватного підприємництва є схожим (інша річ – статус російської мови та можливість вступу до НАТО). Про це - Валерій Хмелько, президент Київського міжнародного інституту соціології: «У соціально-економічних питаннях розбіжностей немає. А якщо говорити про політику, то є різні підходи. Наприклад, існує відмінність між західними і східними регіонами стосовно Росії або Заходу».

Регіон не перший, але і не другий

Один із найпотужніших українських регіонів - Дніпропетровщина. Зважаючи, звідки родом був генсек КПРС Брежнєв та лідер тодішніх українських комуністів Щербицький, про цю область за радянських часів, казали «була епоха допетровська, петровська і дніпропетровська». Зараз жартують: «Дніпропетровськ посідає не перше місце в Україні, але й не друге», зазначає кореспондентка Радіо Свобода в цьому регіоні Юлія Рацибарська. Вона розповідає про те, як дніпропетровці ставляться до мешканців інших регіонів:

«Регіон чавуну, сталі та екологічних негараздів ревниво стежить за тим, як його сприймають у порівнянні з іншими, особливо з тими, з якими багато спільного. Місцеві статистики весь час порівнюють показники виробництва Дніпропетровщини з досягненнями сусідів-конкурентів: Харківщини, Донбасу та Запоріжжя. Влада пильно відстежує й порівнює — скільки коштів із держбюджету, приміром, на дороги виділили Донецьку і яку державну підтримку одержало літакобудування Харкова. З особливими ревнощами сприймають і столицю. Адже, як стверджують, саме туди виїжджає цвіт місцевої інтелігенції і політикуму. Виїжджає – і одразу забуває про «своїх». А ось до західних регіонів в області наразі ставлення приязніше й тепліше — мовляв, не конкуренти ані в економіці, ані в політиці. Тому «дружити» з ними завжди раді: на Закарпаття відправляють відпочивати дітей, а зі Львовом домовляються про тіснішу співпрацю у рамках підготовки до «Євро-2012».

Львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук повідомляє про приклад зацікавленості мешканців Донбасу виданням з Галичини – і наскільки цей приклад характерний.

«Днями в редакції культурологічного часопису “Ї” побувала група молодих донеччан, які зацікавилися інтелектуальним україномовним журналом і приїхали спеціально до Львова за українською літературою. Гості зі східних територій для редакції є рідкістю, каже редактор журналу Ірина Магдиш. З початком 90-х галичани їздили до східних областей популяризувати українську мову і культуру, але, як стверджує Ірина Мардиш, нічого з цього не вийшло – для такої справи потрібен час і продумана державницька політика».

Упродовж минулого року між Луганськом та Івано-Франківськом курсував східно-західний експрес. Журналісти Луганщини та Івано-Франківщини їздити один до одного на гостини. Що здивувало представників сходу і заходу, спостерігав луганський кореспондент Радіо Свобода Ярослав Гребенюк.

«Перед Новим роком до Івано-Франківська їздив луганський журналіст Олександр Білокобильський. Він сам визнає, що став жертвою деяких стереотипів. Наприклад, його сильно вразило, коли він просив розказати, як дістатися того чи іншого місця, івано-франківці відповідали чистою російською мовою. А журналісти івано-франківського видання «Репортер», відвідавши наприкінці грудня Луганськ, дивувалися тому, що дехто з місцевих мешканців зустрічає Новий рік за московським часом».

На роз’єднанні значно легше зробити піар, ніж на об’єднанні

У різних частин України значно більше спільного, ніж суперечностей, переконує співак, уродженець Закарпаття Славко Вакарчук. На його думку, якби карту регіональних розбіжностей політики не розігрували, було б значно менше проблем.

«На роз’єднанні значно легше зробити політичний піар, ніж на об’єднанні. І цим часто займаються під час перманентних виборів окремі політики та політичні сили. Наша «хвороба» (якщо її так можна назвати) є не фундаментальною, а нами ж самими придуманою. І краще було б робити з двох сторін хороші речі. От у мене на столі лежить компакт-диск «Різдво разом». Чули про такий проект? Це коли студенти зі східної України приїжджають на західну, знайомляться з традиціями святкування».

Якщо серед різних регіонів є розбіжності, це комусь вигідно, погоджується зі Славком Вакарчуком письменниця Ірен Роздобудько, уродженка Донецька.

«Я сама зі сходу і при цьому часто буваю на заході. І там, і там люди просто хочуть нормально жити. А коли з’являються розмежування, це комусь вигідно. І, як казав Шерлок Холмс, треба шукати КОМУ це вигідно. А в цілому, треба, щоб змінилися політики».

Схід та Захід єднає і мистецтво, і якість доріг

Львів’янин Михайло Барбара, фронтмен рок-групи «Мертвий півень», уже сім років працює в Харкові, у театрі «Арабески». При цьому Михайло вважає, що насправді «Схід і Захід разом», причому іноді в таких речах, де хотілося б відмінностей:

«Можу сказати зі власного досвіду, на прикладі свого театру, де грають актори з усіх географічних полюсів країни. Театр «Арабески» є яскравим втіленням «Сходу і Заходу разом», це можна назвати «мистецьким актом злуки». Взагалі-то різниці між сходом та заходом, на жаль, ніякої немає. Дороги жаливі, болото на вулицях – по всій країні – від сходу до заходу. Лаються однаково і на півдні, і на заході, і на сході».

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина:
XS
SM
MD
LG