ГЛАС НАРОДУ: |
Що може об’єднати українські землі? |
Що може об’єднати українські землі? - Самі українці можуть об’єднати. Лише шляхом згоди. Національна ідея – ось навколо чого треба об’єднуватися, запроваджувати національні традиції, звичаї. |
Ганна, студентка: - Патріотизм, бажання жити в Україні. |
Валентина, пенсіонерка: - Все залежить від самого народу. А політики роз’єднують. |
Микола, інженер: - А я взагалі не думаю, що Україна роз’єднана. Це політики так кажуть. Треба економічно підняти Україну і далі не буде жодних проблем. |
Людмила, технолог: - Економіка в першу чергу. |
Сашко, студент: - Соціальні проблеми, те, що турбує суспільство. |
Регіон не перший, але і не другий
Один із найпотужніших українських регіонів - Дніпропетровщина. Зважаючи, звідки родом був генсек КПРС Брежнєв та лідер тодішніх українських комуністів Щербицький, про цю область за радянських часів, казали «була епоха допетровська, петровська і дніпропетровська». Зараз жартують: «Дніпропетровськ посідає не перше місце в Україні, але й не друге», зазначає кореспондентка Радіо Свобода в цьому регіоні Юлія Рацибарська. Вона розповідає про те, як дніпропетровці ставляться до мешканців інших регіонів:
«Регіон чавуну, сталі та екологічних негараздів ревниво стежить за тим, як його сприймають у порівнянні з іншими, особливо з тими, з якими багато спільного. Місцеві статистики весь час порівнюють показники виробництва Дніпропетровщини з досягненнями сусідів-конкурентів: Харківщини, Донбасу та Запоріжжя. Влада пильно відстежує й порівнює — скільки коштів із держбюджету, приміром, на дороги виділили Донецьку і яку державну підтримку одержало літакобудування Харкова. З особливими ревнощами сприймають і столицю. Адже, як стверджують, саме туди виїжджає цвіт місцевої інтелігенції і політикуму. Виїжджає – і одразу забуває про «своїх». А ось до західних регіонів в області наразі ставлення приязніше й тепліше — мовляв, не конкуренти ані в економіці, ані в політиці. Тому «дружити» з ними завжди раді: на Закарпаття відправляють відпочивати дітей, а зі Львовом домовляються про тіснішу співпрацю у рамках підготовки до «Євро-2012».
Львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук повідомляє про приклад зацікавленості мешканців Донбасу виданням з Галичини – і наскільки цей приклад характерний.
«Днями в редакції культурологічного часопису “Ї” побувала група молодих донеччан, які зацікавилися інтелектуальним україномовним журналом і приїхали спеціально до Львова за українською літературою. Гості зі східних територій для редакції є рідкістю, каже редактор журналу Ірина Магдиш. З початком 90-х галичани їздили до східних областей популяризувати українську мову і культуру, але, як стверджує Ірина Мардиш, нічого з цього не вийшло – для такої справи потрібен час і продумана державницька політика».
Упродовж минулого року між Луганськом та Івано-Франківськом курсував східно-західний експрес. Журналісти Луганщини та Івано-Франківщини їздити один до одного на гостини. Що здивувало представників сходу і заходу, спостерігав луганський кореспондент Радіо Свобода Ярослав Гребенюк.
«Перед Новим роком до Івано-Франківська їздив луганський журналіст Олександр Білокобильський. Він сам визнає, що став жертвою деяких стереотипів. Наприклад, його сильно вразило, коли він просив розказати, як дістатися того чи іншого місця, івано-франківці відповідали чистою російською мовою. А журналісти івано-франківського видання «Репортер», відвідавши наприкінці грудня Луганськ, дивувалися тому, що дехто з місцевих мешканців зустрічає Новий рік за московським часом».
На роз’єднанні значно легше зробити піар, ніж на об’єднанні
У різних частин України значно більше спільного, ніж суперечностей, переконує співак, уродженець Закарпаття Славко Вакарчук. На його думку, якби карту регіональних розбіжностей політики не розігрували, було б значно менше проблем.
«На роз’єднанні значно легше зробити політичний піар, ніж на об’єднанні. І цим часто займаються під час перманентних виборів окремі політики та політичні сили. Наша «хвороба» (якщо її так можна назвати) є не фундаментальною, а нами ж самими придуманою. І краще було б робити з двох сторін хороші речі. От у мене на столі лежить компакт-диск «Різдво разом». Чули про такий проект? Це коли студенти зі східної України приїжджають на західну, знайомляться з традиціями святкування».
Якщо серед різних регіонів є розбіжності, це комусь вигідно, погоджується зі Славком Вакарчуком письменниця Ірен Роздобудько, уродженка Донецька.
«Я сама зі сходу і при цьому часто буваю на заході. І там, і там люди просто хочуть нормально жити. А коли з’являються розмежування, це комусь вигідно. І, як казав Шерлок Холмс, треба шукати КОМУ це вигідно. А в цілому, треба, щоб змінилися політики».
Схід та Захід єднає і мистецтво, і якість доріг
Львів’янин Михайло Барбара, фронтмен рок-групи «Мертвий півень», уже сім років працює в Харкові, у театрі «Арабески». При цьому Михайло вважає, що насправді «Схід і Захід разом», причому іноді в таких речах, де хотілося б відмінностей:
«Можу сказати зі власного досвіду, на прикладі свого театру, де грають актори з усіх географічних полюсів країни. Театр «Арабески» є яскравим втіленням «Сходу і Заходу разом», це можна назвати «мистецьким актом злуки». Взагалі-то різниці між сходом та заходом, на жаль, ніякої немає. Дороги жаливі, болото на вулицях – по всій країні – від сходу до заходу. Лаються однаково і на півдні, і на заході, і на сході».
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: