Прага, 23 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Світові фінансові негаразди докотилися і до України. Український фондовий ринок відкрився у вівторок із падіння курсу акцій на 7 відсотків. Передовсім втратили вартість акції машинобудівних, металургійних та хімічних компаній. Радіо Свобода вирішило обговорити це питання із президентом київського Центру ринкових реформ, доктором економічних наук Володимиром Лановим.
Р.С.: Чи відчують це падіння українського фондового ринку пересічні українці, чи воно якось вдарить по їхній кишені?
В.Л.: Думаю, що прямо воно не вдарить, але, на жаль, потенційні інвестори, якими є всі наші громадяни, будуть дуже обережно тепер дивитись у бік фондів, які пропонують інвестиції зі вкладанням у промисловість. Тобто, краще буде для наших громадян зберігати гроші в банку, наприклад, в якомусь великому, ніж ризикувати з цінними паперами: акціями, облігаціями, які можуть не дати прибутків, що їх обіцяють інвестиційні фонди. Тобто, реагування, звичайно, буде, і це теж буде свідчити про обмеження надходження інвестицій, а, значить, у майбутньому – скорочення темпів нашого економічного зростання.
Р.С.: Чи Ви погоджуєтеся з думкою, що український фондовий ринок не є надто розвиненим, і це з одного боку погано, а з іншого добре, бо згортання активності на біржі не може сильно нашкодити загальноекономічній ситуації?
В.Л.: Дійсно, український фондовий ринок контролює тільки частину перетоку внутрішніх капіталів і невеликий за своїми масштабами. Саме тому притік, або відтік іноземних капіталів в країну значно впливає на цю невелику фінансову галузь України. Це не відображає внутрішніх тенденцій як у будь-якій країні, де фондовий ринок свідчить про зростання, або падіння економіки.
Р.С.: Які механізми має українська держава, щоб реагувати на падіння на світових фондових ринках і, зокрема, на українському?
В.Л.: Звичайно, короткотермінових заходів тут недостатньо. Хоча подавлення інфляції, зниження процентних ставок є необхідними засобами збільшення інвестицій і доступності кредитів для більшості підприємств України. Поки що таких можливостей більшість підприємств України немає. В першу чергу це через інфляцію. Але якщо поза інфляцією, то звичайно нам потрібні зниження енергомісткості, реконструкція старих галузей і житловокомунальної, і сільськогосподарської сфери, і так далі. На жаль, більшість цих секторів залишається нереформованими і тому інвестиції туди поки що не направляються. Тому для нас найважливішим є реформування економіки на ринкових принципах там, де зараз відчувається якраз відставання і нестача капіталів, а також, звичайно, боротьба з інфляцією, як я сказав.
В.Л.: Думаю, що прямо воно не вдарить, але, на жаль, потенційні інвестори, якими є всі наші громадяни, будуть дуже обережно тепер дивитись у бік фондів, які пропонують інвестиції зі вкладанням у промисловість. Тобто, краще буде для наших громадян зберігати гроші в банку, наприклад, в якомусь великому, ніж ризикувати з цінними паперами: акціями, облігаціями, які можуть не дати прибутків, що їх обіцяють інвестиційні фонди. Тобто, реагування, звичайно, буде, і це теж буде свідчити про обмеження надходження інвестицій, а, значить, у майбутньому – скорочення темпів нашого економічного зростання.
Р.С.: Чи Ви погоджуєтеся з думкою, що український фондовий ринок не є надто розвиненим, і це з одного боку погано, а з іншого добре, бо згортання активності на біржі не може сильно нашкодити загальноекономічній ситуації?
В.Л.: Дійсно, український фондовий ринок контролює тільки частину перетоку внутрішніх капіталів і невеликий за своїми масштабами. Саме тому притік, або відтік іноземних капіталів в країну значно впливає на цю невелику фінансову галузь України. Це не відображає внутрішніх тенденцій як у будь-якій країні, де фондовий ринок свідчить про зростання, або падіння економіки.
Р.С.: Які механізми має українська держава, щоб реагувати на падіння на світових фондових ринках і, зокрема, на українському?
В.Л.: Звичайно, короткотермінових заходів тут недостатньо. Хоча подавлення інфляції, зниження процентних ставок є необхідними засобами збільшення інвестицій і доступності кредитів для більшості підприємств України. Поки що таких можливостей більшість підприємств України немає. В першу чергу це через інфляцію. Але якщо поза інфляцією, то звичайно нам потрібні зниження енергомісткості, реконструкція старих галузей і житловокомунальної, і сільськогосподарської сфери, і так далі. На жаль, більшість цих секторів залишається нереформованими і тому інвестиції туди поки що не направляються. Тому для нас найважливішим є реформування економіки на ринкових принципах там, де зараз відчувається якраз відставання і нестача капіталів, а також, звичайно, боротьба з інфляцією, як я сказав.
