Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 02:03

Три роки з Віктором Ющенком: як змінився Президент і інститут президентства?


           Слухати: Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведуча: Юлія Жмакіна
Гості Свободи: Борис Беспалий – колишній соратник Віктора Ющенка у партії “Наша Україна”, Лілія Григорович – народний депутат, фракція “наша Україна-Народна Самооборона”, Віктор Небоженко – політичний експерт (телефоном)

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Юлія Жмакіна: Сьогодні рівно три роки, як офіційно у кріслі Президента України Віктор Ющенко.

Минуло більше половини президентського терміну. Що сталося за цей час і з ним, і з інститутом президентства? Якою стала країна за часів Ющенка? Чи має він шанси стати вдруге Президентом України?

Шановні гості, до якого типу правителів віднести Віктора Андрійовича?


Борис Беспалий: Я думаю, що підсумки роботи всенародно обраного Президента має проводити народ на наступних президентських виборах. І це буде найбільш компетентна і фахова оцінка.

Зараз дійсно час проміжних висновків. І щодо типу правителя, то це дуже таке цікаве питання. От у мене складається враження, що, по-перше, три роки правління Ющенка показують, що він все-таки...

Спочатку довга така пауза була розминки, він довго входив у тему. Тому перші два роки важко взагалі якось оцінити. Швидше всього, то це Президент, який не втручався в справи держави. А останній рік, то це такий самодержавний Президент. Варіант такий, ну, я сказав би так...

Це він змінився чи все-таки оточення змінилося?

Борис Беспалий: Секундочку. Я все-таки скажу, що мені здається, що він все-таки ближчий до концепції президент-цар. От до такої концепції. Останній рік — президент-цар.

А змінився Президент чи оточення, то я думаю, що Президент набув досвіду, він так дивився, прислухався, а потім узявся так серйозно.

А оточення підбирає сам Президент. Я не вірю в те, що оточення формує його політику.

Пані Григорович, президент – цар чи президент – демократ, як він заходив на цю посаду?

Лілія Григорович: Президент – демократ.

Насамперед я хочу привітати всіх з тим, що три роки тому ми обрали Віктора Андрійовича Ющенка.

Уявімо собі на якусь мить, що тоді, після цього тяжкого отруєння, ми просто б не мали цього кандидата. Можемо собі уявити, яка страшна завіса і як надовго опустилася над Україною? Давайте сьогодні в цей день скажемо собі, де ми сьогодні були б? Як Узбекистан, Таджикистан (при всій повазі до наших азійських республік) чи щось інше? Тому, слава Богу, що є так.

Тепер давайте подивимося другий факт.

Звичайно, що народ підтверджує на голосуванні на ще один виборчий період, так чи ні. Але ми є дуже молодою демократією, ми є дуже молодою країною, якої довго не було на карті світу. І поки що в українців складається так, що ми більше починаємо цінувати тих лідерів, коли втрачаємо, аніж коли маємо.

Я хочу назвати кілька великих чеснот Ющенка. Насамперед він ніколи, жодного разу не грався в «піддавку» чи в «дурника» зі своїм народом, він не піарився, він не намагався сподобатися і сказати те, що ти хочеш чути, він робив як державний діяч ту стратегію, яку він повинен був робити.

І ще одне. Віктор Андрійович у 2005 році дав шанс нам, очевидно, дотягти до тієї планки і до тих світоглядних позицій, які в нього вже давно були. Зрештою, таким Президентом може пишатися кожна країна Європи.

Перед нами обрали Саакашвілі, трошки після Віктора Андрійовича обрали Качинського. Чи не виглядають сьогодні справи у В.А.Ющенка найкраще?

Ну, безумовно. Каналу він не закривав телевізійного і не розганяв опозицію водометами.

Лілія Григорович: Не тільки це...

Борис Беспалий: ...Свобода поговорити в Україні точно є. Це позитив.

Або, скажімо так, можливість відкритої суспільної дискусії.

Борис Беспалий: Але я ось про що подумав. От пройшло три роки президентства, і от я сиджу, подумки підводжу підсумки. Чесно кажучи, за три роки я таких загальнонаціональних, масштабних проектів, ініційованих Президентом, ну, я не можу пригадати.

Ну, ініціативи якраз були.

Борис Беспалий: Ну, я скажу. От розпуск ВР. Ну, це політично. Ну, можна сказати.

Виграли тендер «Євро-2012».

У Тимошенко серйозна ініціатива зараз пішла, соціальна ініціатива з поверненням знецінених заощаджень.

А ввести в русло всю країну, наприклад, явно євроінтеграції і євроатлантичної інтеграції...

Борис Беспалий: У даному випадку це поки що слова, тому що я кажу конкретні речі.

От виплата знецінених заощаджень – це річ конкретна. Таких ініціатив масштабних, які б відчули люди, на мій погляд, немає. Але знову ж таки, може, воно і не потрібно...

Наразі хотілося б поговорити все-таки про недоторканність.

Якщо 25 січня збереться парламент, то буде розглядатися і питання недоторканності, і вже багато думок, щоб зняти недоторканність з Президента.

Пані Григорович, наскільки я розумію, Ви є опонентом такої думки?


Лілія Григорович: Річ у тім, що після торгів, купівлі у парламенті п’ятого скликання виникла необхідність ліквідувати політичну корупцію, а це можна було тільки одним, щоб не перли, як мухи на мед, первинно накопичивши гроші, до парламенту, не ховалися там від відповідальності. Крапка. І це ініціював Президент України.

Але антикризова коаліція, яка сьогодні в меншості, почала діяти, як Остап Бендер, тобто по принципу «сам дурак», мовляв, ага, давайте разом у парі з Президентом.

Може, й у парі з Президентом. Немає проблем! Тільки Президент не демонстрував три роки політичну корупцію. Він демонстрував три роки вищу відповідальність стосовно національних інтересів...

Ну, може бути й інша точка зору.

Лілія Григорович: Але я ще раз кажу, наскільки бояться зняття депутатської недоторканності, що підв’язують відповідальність Президента. Президент сьогодні може бути без будь-якої недоторканності, бо вона Ющенку не потрібна ні де-факто, ні де-юре, а їм вона потрібна.

Борис Беспалий: Мені здається, неправильно ставити питання про недоторканність Ющенка. Ставиться питання не про недоторканність осіб, а... Не можна узгодити гасло «Закон один для всіх», і хоча б одна посадова особа буде над законом. Це не є нормальним. Тому, безумовно, мають бути рівні перед законом.

І чомусь, мабуть, дійсно заполітизоване питання, бо весь час випадають кілька тисяч суддів. Вони також не повинні бути недоторканними. Я думаю, що громадяни нас у цьому підтримають.

Тому, з моєї точки зору, зараз є три категорії осіб, які мають особливий порядок притягнення до відповідальності, просто кажучи, недоторканність. Це Президент України, народний депутат України і судді.

На мій погляд, має бути нуль таких осіб. Всі мають бути рівними перед законом.

Пане Борисе, недоторканність саме з Ющенка зняти чи з Президента України? Уточніть.

Борис Беспалий: З Конституції вилучити взагалі це поняття. Його не повинно бути в Конституції.

Ні. От зараз опоненти Ющенка говорять про зняття недоторканності з Віктора Ющенка чи ...?

Борис Беспалий: Я не є опонентом ні Президента, ні це. Я зараз займаю позицію в інтересах, я думаю, всіх громадян. Всі доторканні, всі рівні. Закон один для всіх.



(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG