Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:24

Влада і опозиція, опозиція і влада: особливості українських гойдалок


           Слухати: Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Інна Богословська

Гості Свободи: народні депутати Інна Богословська (ПР) та Валерій Писаренко (БЮТ)

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису.)

Роман Скрипін: Маємо ситуацію в парламенті, коли опозиція не хоче, щоб парламент рухався далі через те, що вона має застереження до діяльності коаліції. Йдеться про НАТО, звичайно.

Пані Інно, все ж таки, чому парламент не працює? Невже це таке надзвичайне питання, що треба перешкоджати діяльності парламенту для того, щоб рухатися далі?


Інна Богословська: Мені зараз хотілося б розмовляти на підставі діючого українського законодавства.

Для тих, хто вважає, що питання НАТО є другорядним чи третьосортним, чи тим питанням, із-за якого не може бути блокування парламенту, я хочу нагадати наступне. Конституція України базується на Акті незалежності України, який був прийнятий 1991 року. Акт незалежності базується на Декларації про незалежність України...

Про державний суверенітет 16 липня 1990 року.

Інна Богословська: У цій декларації прямо вказано, що громадяни України і ВР хочуть мати незалежну Україну, яка будується на підставах позаблокової, нейтральної, без’ядерної держави.

Оскільки Конституція України базується на Акті про незалежність УКраїни, а Акт про незалежність України базується на Декларації про державний суверенітет, то позиція щодо позаблоковості і нейтрального статусу України є конституційним принципом, закладеним у Конституції.

Більше того, ви знаєте, що Акт про незалежність України був прийнятий на Всеукраїнському референдумі, тобто він був прийнятий безпосередньо народом України, який є носієм суверенітету.

Дійсно, в нас існує закон «Про основи національної безпеки України», в якому вказано, що стратегічною метою України може бути вступ, в тому числі, до Північноатлантичного альянсу. Але це питання не може бути вирішене доти, доки народ не змінить своє ставлення до позаблокового, нейтрального статусу України, який закладений у Конституції.

Якщо хтось зараз каже, що Янукович, уряд Януковича зробив все для набуття членства України в НАТО, то це брехня.

Я хочу нагадати, коли з’явився корінний конфлікт між Президентом Ющенком і Прем’єр-міністром Януковичем. Тоді, коли Янукович поїхав до Брюсселя і замість того, щоб подати заявку щодо приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО, він зробив заяву, що Україна не готова до цього, і що це питання можна вирішити тільки після проведення Всеукраїнського референдуму.

Це є причина, щоб парламент не рухався далі?

Інна Богословська: Безумовно, тому що цей вибір є конституційним вибором, цей вибір не може вирішуватися ні Президентом окремо, ні Прем’єр-міністром, ні спікером парламенту, не дивлячись уже на те, що просто це соромно, що цей лист був підписаний таємно, і нація дізналася про нього...

Ми знову почули те, що ми вже чули. Нового нічого. Окрім того, що тут певний ланцюжок такий простежується від Декларації про державний суверенітет до Акту про незалежність України і Конституції...

Інна Богословська: Так це ж засади конституційні, існування незалежної української держави.

В Конституції не визначається, що Україна є нейтральною державою...

Інна Богословська: Ще раз хочу сказати, що в преамбулі Конституції прямо сказано, що Конституція будується на Акті про незалежність України, а Акт про незалежність України будується на декларації...

Якщо ми будемо уважно читати Декларацію про державний суверенітет (на цьому поставимо крапку) від 16 липня 1990 року, то там записано в самому кінці, що ця декларація є підставою для підписання майбутнього союзного договору. Між іншим, там таке написано в самому кінці...

Інна Богословська: Ще раз...

Але ж ніхто не говорить уже про Союз.

Інна Богословська: Конституція в преамбулі будується на Акті про державний суверенітет, який будується на декларації. Тому це можна вирішити тільки за однієї умови, якщо буде змінено преамбулу української Конституції і звідти вилучене базування Конституції на акті, прийнятому в 1991 році.

Ну, така є позиція. Я ще раз кажу, що нового, надзвичайно нового нічого немає.

Між нашими гостями, я не хотів би наголошувати, хто і коли народився, тим не менше Інна Германівна 1960 року народження, а пан Валерій 1980...


Інна Богословська: Як моя донька.

Тобто, він годиться в сини. Ви колись його назвали «молодим даруванням»...

Інна Богословська: Це пані Тимошенко назвала його «молодим даруванням». Я назвала його «хлопчиком».

Пане Валерію, як Вам отакі епітети: образа чи можна пишатися дійсно, що...?

Валерій Писаренко: Ви знаєте, я не встиг тоді відреагувати на такі висловлювання.

А щоб Ви сказали?

Валерій Писаренко: Я сказав би, що я вважаю, що пані Богословська чарівна жінка.

Інна Богословська: Я не буду Вам заперечувати.

А мені подобається її прізвище, скажіть.

Валерій Писаренко: От, бачите, скільки доброго можна знайти в пані Богословській. Ну, хоча, до речі, можна багато і недоброго знайти.

У нас по понеділках є білети. Я таке зробив, щоб пожвавити ефір.

Мова. Мовне питання дуже цікаве, воно теж пов’язане з НАТО. Чому б не поблокувати роботу парламенту через мовне питання?

Отже, чи потрібно зробити російську другою державною?


Інна Богословська: Може, й потрібно, але зараз передумов для цього немає. Я думаю, що найближчим часом 300 голосів у парламенті, щоб змінити конституційну норму щодо єдиної державної української, то мови немає.

Ми вже розглядали у фракції питання про те, як все ж таки забезпечити тих, хто вважає російську мову своєю рідною, правом користуватися своєю рідною мовою. Ми вважаємо, що цей компроміс може бути знайдений, якщо ми розробимо поняття «регіональна мова» в українському законодавстві, внесемо доповнення і зміни до закону про мову та знімемо таким чином конфлікт.

Більше того, впорядкуємо це мовне питання таким же чином, як воно впорядковується в Європі. До Європейської хартії ми вже приєдналися, нам треба зробити цей нормальний крок, визнати законодавчо поняття «регіональна мова», зняти це питання.

Валерій Писаренко: Тут багато в чому наші позиції збігаються. Але я хочу сказати, що це до певного часу.

На жаль, політики промови починають говорити під час виборів. Я можу на 100% сказати, що як тільки наступні вибори пройдуть, то відразу мої політичні опоненти почнуть говорити про те, що потрібно надати статус другої державної мови.

Але бачите, що зараз про це мова не йде. Всі дійсно розуміють, що сьогодні це питання достатньо врегульоване в законодавстві. Крім того, у нас є Європейська хартія з регіональних мов. Мені здається, що ще не було жодної справи в Європейському суді виграно, що у нас порушуються права російськомовних громадян.

Я народився на Херсонщині і до 17 років спілкувався тільки російською мовою. Зараз мені ніщо не заважає, я можу спілкуватися і російською мовою, і українською мовою. Немає жодних проблем. Тим більше, що мене ніхто в цьому не може зупинити. Тому, я думаю, що зараз цього питання немає. Ми дійсно бачимо, що воно є політичним, його політики використовують тільки тоді, коли починаються вибори. Зараз ми з цього ніякої дискусії не зробимо.

Так зробимо чи ні? Я вам можу допомогти.

Інна Богословська: Я можу сказати, що це питання є, безумовно. І те, що зараз не вибухнула Україна тільки тому, що схаменувся міністр освіти, який зненацька раптом видав наказ, що всі діти повинні здавати вступне тестування до вузів тільки українською, при тому, що є діти, які весь час навчалися тільки російською мовою...

Ви знаєте, що в Криму вибухнули спонтанні, абсолютно не організовані мітинги студентів, якщо б швидко не одумалися, не отямилися, то був би вибух по всій Україні.

Тобто, мовне питання – це питання, яке потребує часу.

Ми весь час казали, що не можна робити примусову українізацію. Треба так зробити... Моя дитина 1980 року народження теж спокійно спілкується українською мовою, для неї це не є проблема, так як вона спілкується і англійською, до речі. Це мови, які відкривають нам і економічний, і цивілізаційний простір. Це теж треба розуміти. І слава тобі, Господи!

Але та жінка чи той дідусь, які ніколи не розмовляли українською і зараз не можуть прочитати в ліках рецепт, тому що вони взагалі не розуміють, про що там написано, вони просто за віком і за обставинами не можуть вивчити цю мову, то не треба примушувати їх це робити.

Наступні покоління всі вивчать цю мову, бо українська є ознакою ідентичності нації нашої нової. Це, безумовно, треба робити. Але не треба бити по обличчю тих людей, які просто за віком, за своїми життєвими обставинами розмовляли і думали весь час на іншій мові, яку вони вважають рідною.

Тобто, це така індульгенція, щоб не знати української?

Інна Богословська: Перепрошую, а що зробила Україна для того, щоб люди, яким зараз 50-60 років, вивчили українську мову? У нас що, є безкоштовні курси для таких людей? Чи є навчання якесь?

Ви мене запитуєте? Я ніби як мав організувати курси? Я можу як волонтер викладати українську мову. Освіта дозволяє.

Інна Богословська: До речі, я весь час казала, що для того, щоб на сході заговорили українською, нам треба робити те, що свого часу зробила Канада. Коли вони з франкомовних регіонів надсилали вчителів і педагогів до вузів на англомовну територію, а з англомовних на франкомовну, тому що мові можуть навчити тільки носії мови. А що з того, що зараз на сході вчителька, яка за два місяці вивчила українську, навчає українській мові?

Тому наші національні патріоти, які себе так називають, дуже багато голосять навколо мови, але за 16 років ніхто не сів і не зробив нормальну програму щодо поширення української мови, до навчання нормального цієї мови.

Але ще раз хочу сказати. Якщо б зараз було 300 голосів у парламенті, нам не завадила б друга російська.

А як Ви це уявляєте собі: друга російська державна?

Інна Богословська: Спокійно.

Тобто, українську ніхто не вчить тоді. А навіщо?

Інна Богословська: Я просто Вам хочу сказати, що багато, дуже багато країн у світі, які мають не одну державну мову.

Хочете, я Вам поназиваю ці країни? Але справа не в тому, як Ви собі уявляєте другу державну російську в Україні?

Інна Богословська: А в чому проблема?

Ну, це буде індульгенція для того, щоб не вчити українську просто, наскільки я розумію.

Інна Богословська: Ні, я впевнена, що це обов’язкове завдання будь-якої людини — знати обидві. Якщо це дві державних мови, то будь-яка людина повинна знати ці дві мови. І це те завдання, яке має держава щодо формулювання програм навчання в дошкільних навчальних закладах, в середній освіті, у вищій школі, під час складання іспитів державними службовцями і так далі.

Не треба винаходити якісь ліки для своєї власної країни, знаєте. Всюди всі країни пройшли такі питання. Ми просто жахаємося просто по такому принципу: ні, українську будуть вчити тільки тоді, коли ми заборонимо всі інші. Це безглуздя абсолютне.

Так, як сьогодні я побачила законопроект про введення 20% податку на гастрольну діяльність іноземних гастролерів в Україні. 20%! Тобто, ми перекриємо іноземних всіх, хто до нас приїжджає: і англійців, і французів, і росіян задля того, щоб ходили на поганої якості українські концерти?

Що це таке? Невже незрозуміло, що треба інвестувати в національну культуру, якщо ми хочемо її розвитку, а не забороняти іншу культуру.

«Азаровщина». Яка прекрасна тема! Це ж пані Інні, між іншим, належить термін «азаровщина». Вона навіть у відставку пішла через Азарова, а тепер вона з ним у фракції.

Валерій Писаренко: Для мене «азаровщина» вже зникла. Після того, як уряд Януковича пішов...

Тепер «тимошенківщина»?

Валерій Писаренко: Поки що такого терміну пані Інна не започаткувала.

«Пинзениківщина».

Валерій Писаренко: Буде важко виговорити. Але я думаю, що «азаровщина» — це були не найкращі часи для України, коли пан Азаров робив не дуже гарні речі. Ми всі пам’ятаємо ту ситуацію, яка з ПДВ була в нашій системі, коли за відкати він фактично видавав людям «надуті» ПДВ.

До речі, пані Інна тоді дуже добре, мені здається, з цього приводу висловлювалася. Тоді вона була, можливо, ще не членом Партії регіонів. Коли стала вона членом, то ви зараз з паном Азаровим у тіньовому уряді, у вас єдина програма, але, мені здається, до цього Ви досить добре заявляли про пана Азарова.

Більше того, мені здається, що пан Азаров також досить багато в нас зробив в країні задля того, щоб у нас існувало рейдерство на державному рівні. Коли вони започаткували існування комісії по протидії рейдерству, вони фактично очолили все рейдерство в країні, тому що визначали, хто рейдер, а хто не рейдер, хто кому допомагає і таке інше.

Інна Богословська: Після того, як з’явився уряд першого приходу Тимошенко до влади, «азаровщина» просто «померкла».

Чому? Азаров весь час намагався знищити спрощену систему оподаткування, але цього не зробив, до речі, і завдяки тому, що я пішла з цього приводу з уряду і звернула на це увагу, то звернули на це увагу і зупинили тоді відміну спрощеної системи оподаткування.

Але пані Тимошенко, яка прийшла до влади фактично на плечах середнього класу, була першим за всю історію України урядом, який у змінах до Закону про бюджет на 2005 рік змінила і знищила спрощену систему оподаткування. І тільки після того, як масово підприємці вийшли на акції протидії, ця норма була поновлена...

Чи Вам комфортно з Азаровим, через якого Ви пішли у відставку, бути в одній політичній силі, тим більше у фракції, в уряді працювати?

Інна Богословська: Я дуже рада, що я свого часу своєчасно подала у відставку, Азаров не зміг наробити в економіці тих негативних подій, які зробила після нього Тимошенко...

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG