У США – розпал передвиборчої кампанії до Конгресу Сполучених Штатів. Республіканська партія у штаті Індіана висунула на вибори до Палати представників США кандидатку українського походження Анжелу Грабовську. Якщо переможе, Грабовська стане другою після Вікторії Спартц конгресвумен в американському Конгресі, народженою в Україні. Вибори до американського Конгресу відбудуться 8 листопада.
У розмові з журналісткою «Голосу Америки» кандидатка Анжела Грабовська розповіла, як вчилася стати багатою, чому вирішила йти у велику політику і як, на її думку, потрібно змінити американську допомогу Україні.
– Пані Грабовська, розкажіть, будь ласка, про себе, вашу історію еміграції.
– Я народилася в Одесі, маю єврейське походження. Люди, які жили там в той час, розуміють рівень антисемітизму, який проявлявся до єврейського населення. І ми мали з цим жити поколіннями.
У 1988 році Москву відвідував президент Рейган, з ним у делегації було багато людей єврейського походження з Північної Америки. І вони просили Горбачова, щоб нам [євреям] дозволили залишити Радянський Союз. Горбачов тоді погодився відкрити кордони тільки на три місяці. То ж у нас було три місяці, щоб з одною валізою і маючи по 72 долари на людину залишити країну.
Ми мусили заплатити, щоб відмовитись від громадянства. У нас не було ні українського, ні російського громадянства. Ми приїхали в цю країну як біженці.
Імігрували через Австрію в 1989 році, жили в Австрії близько 8 місяців. Мій дядько тоді вже жив у штаті Індіана, то ж ми об'єдналися з родиною.
Мені тоді було 23, я вже була одружена і в мене було двоє дітей.
Від прибирання готелів до «кращого фінансового радника» за рейтингом «Форбс»
– Коли ми приїхали в Америку, у нас не було ні держави, ні дому, ні роботи, ні грошей, ні знань англійської. Але у нас завжди була надія. Ми знали, що США – країна можливостей, то ж ми приїхали, щоб знайти свободи, яких ми не мали в Радянському Союзі.
– З чого ви тут, у США, починали?
– Перші три місяці нас підтримувала єврейська федерація. Фактично, для нас це був час, щоб вивчити англійську і знайти роботу.
Я тоді дізналась, щоб почати добре розмовляти англійською, треба знати 5 тисяч слів.
У нас було 3 місяці і мета – щодня вчити по 50 слів, що вони означають, як їх писати і вимовляти.
У мене вже була освіта медсестри. Минуло десь рік-півтора, щоб вивчити добре англійську і підготуватись до екзамену, щоб стати тут медсестрою. Я здала екзамен і почала працювати медсестрою.
То ж моя кар'єра тут [у США] прогресувала досить швидко від $3,25 за годину за прибирання кімнат в готелі «Редісон» до заступниці медсестри, а потім – головної медсестри. Освіта для мене завжди була дуже важливою. Це те, що дає можливості у США.
Працювала медсестрою більш ніж 6 років, і водночас пішла вчитись у бізнес-школу. Я хотіла зрозуміти, як працює капіталізм, що треба для того, щоб стати в цій країні багатим. Я шукала знання, які не були дозволені у комуністичному Радянському Союзі.
У 1997 році я залишила роботу медсестри і почала тренувальну програму як фінансовий радник. І за останні 25 років збудувала одну з найбільших у штаті Індіана компанію фінансового планування та управління статками.
Видання «Форбс» визнало мене однією із найкращих фінансових радників серед жінок у штаті Індіана.
Я хочу розуміти правила гри, і маю відчуття, що Бог дав мені деякі здібності, щоб це розуміти і застосовувати до людей. Я допомагаю людям робити правильний вибір щодо їхніх грошей. І зараз сподіваюсь потрапити у Вашингтон, щоб допомогти їм робити правильні рішення з нашими грішми.
У мене також є інші бізнеси, які ми створили за останні 33 роки.
– Виборці округу, від якого ви балотуєтесь, багато років підтримували кандидатів від Демократичної партії. Чому ви гадаєте, вони вам зараз повірять і змінять свої політичні погляди?
– Їхні політичні погляди вже змінюються.
У нас майже 150 тисяч людей є невизначеними виборцями, це значить, що вони не голосують за якусь конкретну партію. Я не думаю, що я маю їх переконувати (хоча я роблю це щодня).
Коли вони бачать нинішню політику, вони бачать спустошення нинішнього економічного стану та інфляцію, ріст цін. … Їм потрібна людина, яка працюватиме з обома партіями.
– Чи ви готові співпрацювати з обома партіями?
– Абсолютно. Неможливо вирішити проблеми, запихаючи рішення людям в горло.
Я кажу людям, що в мене серце – як в соціального працівника, а розум – як в капіталіста. То ж намагаюсь це поєднати і призвести до змін у світі.
– Ви – друга кандидатка в Конгрес від Республіканської партії українського походження. І також від Індіани. Першою була Вікторія Спартц.
– Я живу в її окрузі. Я голосувала за неї і допомагала їй бути обраною.
– Чи ви знайомі? Друзі? Чи вона вас консультує, як вести цю кампанію?
Коли мені кажуть, що я – геть як Вікторія [Спартц], я відповідаю – ніхто не є схожим на Вікторію, ніхто не може позмагатись з її енергією
– Робота у Конгресі дуже вимоглива. Вона рідко приїжджає додому.
Ми, очевидно, знайомі і підтримуємо одна одну. Хтозна, може, будемо мати в Конгресі два українські голоси. Коли люди мені кажуть, що я – геть як Вікторія, я відповідаю – ніхто не є схожим на Вікторію, ніхто не може позмагатись з її енергією. І я на 10 років старша за неї, я не можу змагатись з її енергією.
– За офіційними даними, в Індіані проживає близько 9 тисяч людей, які ідентифікують себе з українським походженням. Чи ви зустрічались з ними? Чи контактуєте? Чи вам відомо про їхні потреби?
– Після того, як почалась війна, я була причетна до кількох зібрань людей на підтримку України. Але ми не маємо тісної комунікації. Округ дуже великий, думаю, ми це будемо робити у майбутньому.
Що моя сім'я робила, я і мій чоловік, ми фінансово підтримували сиротинець, який повністю емігрував з Одеси в Німеччину. А також інший дитячий будинок – неподалік України, не пам'ятаю місто – який був організований українськими волонтерами.
– Увесь цей час, що ви живете в Індіані, як ви себе ідентифікуєте – американка українського походження? Російського чи радянського походження?
Ми всі жили разом у Радянському Союзі, і тоді не мало значення, хто ти і звідки приїхав. Але зараз для мене бути американкою – це номер один
– Я вважаю себе американкою. Я вже тут живу 33 роки, моє серце – тут. Ми всі жили разом у Радянському Союзі, і тоді не мало значення, хто ти і звідки приїхав. Але зараз для мене бути американкою – це номер один.
– Якщо ви потрапите у Конгрес, вам потрібно буде голосувати за рішення щодо зовнішньої політики США. На вашу думку, наскільки важливим для виборців є питання російської війни в Україні?
– Ця війна не повинна була початись. Я сподівалась, що ця адміністрація матиме достатньо дипломатичних знань, щоб уникнути цієї війни. Не вірю, що в 21-му столітті ми можемо мати переможців та переможених у війні. Всі втрачають. Це має закінчитись.
Серед виборців є багато незгоди щодо фінансової допомоги, яку отримує Україна. Так, ми маємо допомагати. Але як довго це має продовжуватись? На мою думку, це має припинитись
На яких умовах це має припинитись, залежить від двох країн. І я сподіваюсь, Америка зробить правильний вибір і дасть їм правильну пораду. Це не може продовжуватись, люди страждають з обох сторін, люди страждають в Європі.
Державний борг США складає 31 трильйон доларів, серед виборців є багато незгоди щодо фінансової допомоги, яку отримує Україна. Так, ми маємо допомагати. Але як довго це має продовжуватись? На мою думку, це має припинитись.
– Коли ви кажете, «сподіваюсь, Америка зробить правильний вибір». Який вибір, на вашу думку, є правильним?
– Ми маємо посадити всіх за стіл. Допоки це не трапиться, все це може продовжуватись роками.
Так виглядає, що чим більше зброї надсилають, тим більш агресивною стає Росія. Треба посадити людей за стіл переговорів
Це те, чого я не бачу, щоб відбувалось на світовій арені. І цього не відбувається в цій країні.
...Я сподіваюсь, що здоровий глузд і дипломатія переможуть, і буде домовленість про мир, і ми зможемо привезти в Україну наших дітей і показати їм, де ми жили і звідки ми походимо.
– Щоб наостанок уточнити – Америка має відправляти в Україну більше зброї чи менше?
– Я не знаю, що відбувається на полі бою. Це дуже важке питання, щоб відповісти. Так виглядає, що чим більше зброї надсилають, тим більш агресивною стає Росія. Треба посадити людей за стіл переговорів.
– Ви балотуєтесь від Республіканської партії. Зараз у ЗМІ активно обговорюється тема, як може змінитись політика США щодо України, якщо після виборів більшість у Конгресі здобуде Республіканська партія. Як ви розумієте, яку позицію має Республіканська партія щодо України в час цієї війни?
– Більшість Республіканської партії підтримує допомогу Україні. Але це змінюється, на мою думку, тому що Америка має гостру потребу зупинити інфляцію, зупинити додаткові витрати, виплати коштів, яких ми не маємо.
Думаю, вони продовжуватимуть дивитись у напрямку гуманітарної допомоги, але я не певна, яка буде позиція щодо військової допомоги. Думаю, вони звертатимуться до НАТО за військовою допомогою у значно більшій кількості.
Це важке питання, саме тому треба сідати за стіл переговорів і домовлятися.
– Хто має бути за цим столом переговорів?
– Це має бути Америка, Україна і Росія.
У мене немає сформованої позиції. З американського боку треба буде ухвалювати рішення, яку політику далі вести
– А хто в цій війні воює?
– Ірино, я знаю, що ви хочете отримати відповіді на питання, яких я не маю. Це моя перша політична кампанія. ... У мене немає сформованої позиції. З американського боку треба буде ухвалювати рішення, яку політику далі вести. Я впевнена, допомога буде, але скільки – це буде вирішуватись у Конгресі, в руках якого – гаманець.
– Нинішній президент США Байден неодноразово заявляв, що в національних інтересах США, щоб Україна перемогла. Але будь-які переговори з Путіним передбачатимуть компроміс, в якому ніхто не переможе, а рішення буде десь посередині. То ж де національні інтереси США у політиці щодо України?
– Це добре питання. Коли я потраплю у Конгрес, я про це запитаю. Наскільки мені відомо, після всієї моєї підготовки до цієї виборчої кампанії, я не знаю, які їхні національні інтереси.
– Якщо і коли ви потрапите у Вашингтон, які у вас будуть три пріоритети в роботі?
Ми не готові конкурувати ні з Китаєм, ні з Росією, наші діти до цього не готові, наші бізнеси до цього не готові
– Мої три пріоритети – енергетична незалежність США. Я не проти будь-яких заходів, які можуть використовуватись для підтримки питання змін клімату і зменшення викидів вуглецю, це глобальна проблема. Але ми не повинні вирішувати глобальну довготермінову проблему на локальному рівні тут у США короткостроковими рішеннями.
То ж номер один – енергетична незалежність. Друге – треба розібратися зі злочинністю. І номер три – це освіта.
Ми не готові конкурувати ні з Китаєм, ні з Росією, наші діти до цього не готові, наші бізнеси до цього не готові. Я кандидатка, для якої «Америка – понад усе». Ми маємо стати сильними. І коли наша економіка буде сильна, тоді ми зможемо допомогти Україні, європейським країнам, будь-якій країні в світі, і нашим людям.
– Яка ваша позиція щодо іміграційної політики?
– Ми маємо захистити наші кордони. Я приїхала в цю країну легально, мій дядько виїхав [з Радянського Союзу] у 1976 році. Ми мали чекати 15 років, щоб приїхати в цю країну. Родина мого чоловіка – досі не в Америці. Його сестра чекала 20 років, щоб отримати візу у США. Всі – у чергу, всі мають чекати.
Інше питання – що робити з людьми, які вже є в країні. На думку, ми повинні спочатку захистити кордони, а потім створити програму, яка стосуватиметься людей, які шукають роботу.
– Ви сама – імігрантка. На вашу думку, як цей досвід емігранта допоможе вам у політиці?
– Це досвід соціального працівника. Ми знаємо, що означає починати з нічого, ми знаємо, що означає працювати повний день на двох роботах багато років, щоб просуватись вперед. Я дуже співпереживаю за людей, які приїжджають в цю країну у пошуку кращого життя для своєї сім'ї. Це саме те, чого я хочу.
