«Не служити в армії – соромно»: чи потрібен Україні призов?

Із призовом чи без – яке військо потрібне Україні? Це знову обговорюють після заяви глави пропрезидентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, який висловився за «100% контрактну армію». Думки опитаних Радіо Свобода військових експертів поділилися. Ніхто не виступає за те, щоб в Україні був призов з-під палки за прикладом Радянської армії. Служити повинні профі. Але є приклад ізраїльського війська, є досвід Збройних сил Швейцарії і є практика більшості держав Європи та США, де служать тільки за контрактом. І триває розв’язана проти України війна – цей чинник ключовий у дискусії.

Щоб українська армія ставала сильнішою, вона повинна бути на 100% контрактною, вважає глава фракції «Слуга народу», член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Давид Арахамія. Про це він заявив у ток-шоу Савіка Шустера і пояснив свою позицію: «У нас же зараз є і призов, ви розумієте. Тому що держава дуже багато грошей витрачає на підготовку цього контрактника. Коли він звільняється, ми фактично неоптимально витрачаємо гроші. Нам треба 100% контрактна армія, дуже гарно озброєна».

Раніше Арахамія вже висловлювався на користь поступової відмови від призову: спочатку скоротити його на 20%, потім ще на 20% і зрештою повністю скасувати його.

Торік у передвиборчій програмі тоді кандидата у президенти України Володимира Зеленського йшлося саме про «професійну армію», яка «повинна бути престижною службою, де отримані навички і знання будуть успішно застосовані і в реальному секторі економіки. Бюджет на армію має перестати бути «годівницею» для «кабінетних генералів», а повинен забезпечити гідні умови служби і розвитку солдата».

Андрій Загороднюк, який очолював Міністерство оборони України після приходу до влади Зеленського, заявляв про бажання скасувати призов.

«Це не відбудеться швидко, це не буде протягом року. Кожен військовослужбовець має знати своє місце, в нього має бути чітка військова кар’єра, захищені права так, щоб ми могли конкурувати при відборі, конкурувати за кращих людей у нашій армії. І хороша техніка, звичайно, що є частиною наших спроможностей», – зазначав Андрій Загороднюк.

Про необхідність іти «шляхом професіоналізації» він заявляв і в інтерв’ю Радіо Свобода.

Але згодом Загороднюк пішов у відставку разом з усім складом тодішнього уряду.

В Україні вже скасовували призов до армії 2013 року – незадовго до розв’язаної Росією війни. Це робив тодішній президент Віктор Янукович. Наступного року – після анексії Росією Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі – призов відновили.

«Дуже важливо, щоб призов був для всіх»

Військовий призов в Україні скасовувати ні в якому разі не можна, тим більше, коли триває розв’язана проти неї Росією війна. На цьому наполягає у коментарі Радіо Свобода експерт, волонтер, який за понад 6 років конфлікту на Донбасі багато разів бував на фронті, Юрій Касьянов. Військовий призов важливий і для забезпечення обороноздатності, і для розвитку держави взагалі, щоб її політику визначали патріоти, а не боягузи, відщепенці, колаборанти, як висловився Касьянов. Недарма, наприклад, в Ізраїлі більшість керівників до приходу в політику призивалися в армію, воювали, ризикуючи за державу життям, каже він.

Але призов має бути добровільним, не з-під палки – як до Радянської армії, додає волонтер. Чи немає тут суперечності? Призивати всіх, кому здоров’я дозволяє, але добровільно? Юрій Касьянов уточнив свою думку:

«Просто ухвалити закон і сказати: «Буде загальний призов!» – це радянська система, яка нікому не потрібна. Радянська система – абсолютна неефективна. В Україні має бути торжество патріотизму, торжество людей, які вірять у цю країну і готові воювати за неї, а якщо доведеться, загинути. В тому ж Ізраїлі завдяки вихованню, завдяки загальній моральній позиції суспільства зрозуміло, що «не служити в армії – соромно». Не служити в армії – принизливо. Не служити в армії – приректи свою майбутню кар’єру (і політичну передусім) на невдачу».

І це стосується не лише Ізраїлю, який десятиліттями змушений вести війну із недружніми сусідами. Це зрозумілі речі, так було в усі часи, каже волонтер. І додає: в українському суспільстві «внаслідок незграбних, безглуздих, боягузливих дій» як чинної влади президента Володимира Зеленського, так попередньої на чолі з Петром Порошенком такої моральної атмосфери немає, а є недовіра і розчарування. На погляд Касьянова, 2015 року під час часткової мобілізації до українського війська було чимало тих, хто намагався «відкосити» саме через розчарування у політиці колишнього президента, Верховного головнокомандувача ЗСУ.

«У 2015 році чимало людей втратили віру. Маю на увазі не лише молодь, яка йшла вперше служити у 18 років. Добровольці навіть втратили віру. Через політику влади. Тому це (чимало тих, хто намагався «відкосити» – ред.) – не показник. Дуже багато настроїв серед людей, які готові служити, готові воювати. Але вагомий вплив має чинна влада у цьому зв’язку. От є думка, що народ у державі – головне, а влада – похідне. Насправді це – не завжди так. У більшості випадків – навпаки – провідну роль відіграє для настроїв у суспільстві саме влада», – вважає Юрій Касьянов.

(Колишній президент України Петро Порошенко і його наступник Володимир Зеленський неодноразово наголошували, що робили все можливе для забезпечення обороноздатності держави та високого рівня її Збройних сил – ред.).

Наполягаючи на необхідності залишити військовий призов, Юрій Касьянов зазначає, що термін служби має бути коротким, навіть менше від нинішнього терміну для українських строковиків.

Для порівняння – до Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) призивають всіх громадян на термін 32 місяці (чоловіки) і 24 місяці (жінки).

Але Ізраїль – маленька країна, їй просто бракує призовного контингенту, констатує Касьянов.

«Якби в них тривалість служби становила менше трьох років, не вистачало б людей для забезпечення обороноздатності. Населення України значно більше. Нинішнього року служби цілком достатньо, вистачило б і пів року. Адже, як правило, строковиків призивають на достатньо просту армійську роботу, яку можна освоїти за два-три місяці. Тактика піхотних підрозділів, уміння добре стріляти, водіння танків, БМП – це можна освоїти за кілька місяців. Призовникам України вистачило б і пів року», – заважує волонтер. Але! Знову ж таки, дуже важливо, щоб призов був для всіх, кому дозволяє здоров’я. А що буде з тими, хто відмовляється служити? Відмовляєшся? Гаразд, до побачення. Ти займатимешся чимось іншим, не пов’язаним з армією. Але дорога в політику, до керівництва держави тобі закрита, стверджує Касьянов.

«А ті, хто не відмовився від армії, відслужили пів року – молодці! Через рік пройшли двотижневі збори для відновлення навичок – молодці! Ще через рік тижневі збори – молодці! Все, це – швейцарська модель», – підсумовує Юрій Касьянов.

У Швейцарії – обов’язковий призов чоловіків до війська. Жінки служать за бажання. Ті, кого визнали непридатними, звільняються від призову і вносять додатковий податок 3% від доходів, поки їм не виповниться 30 років. Служба є такою: призовники проходять «Школу рекрута» тривалістю менше ніж пів року. Потім рекрутів звільняють на «цивілку», але кожні два роки їм треба проходити тритижневі збори. В цілому – «Школа рекрута» плюс ці збори – швейцарський воїн служить 330 днів. Також щороку слід здавати нормативи зі стрільби. 2013 року в Швейцарії з її рекордною кількість референдумів голосували і стосовно можливого скасування призову. Але 73% виборців підтримали збереження призову.

«Відмовитися від призову можна, якщо...»

Натомість військовий експерт Олександр Мусієнко допускає, що Україна відмовиться від військового призову. Хоча це можна зробити поступово, не зараз.

«Відмовитися від призову можна, якщо буде реалізована реформа, яку пропонує генерал Сергій Кривонос, заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Йдеться про територіальну оборону. Це британська модель, давайте візьмемо її на озброєння. Це означає, що весь резерв, який сформували в Україні, проходить періодичні навчання, збори. Цим людям дозволено мати вогнепальну зброю, яка за ними закріплена. І вони її зберігають ледь не у себе вдома, у спеціально обладнаних сейфах. У разі потреби ці люди одразу стають до зброї й готові виконувати бойові завдання. В Україні тільки перша черга оперативного резерву – понад 200 тисяч. Це ті люди, які вже пройшли горнило війни на сході України. Це люди підготовлені. Якщо ми цим резервістам проводитимемо систематичні збори із бойової підготовки й ці люди будуть поділені на загони територіальної оборони, тоді теоретично вони можуть замінити тих, кого зараз призивають», – зазначив Мусієнко.

Але, наголошує експерт, реформу територіальної оборони треба ще довести до кінця.

Перші батальйони тероборони почали формувати ще 2014 року під час часткової мобілізації. 2018 року по всій Україні сформували бригади територіальної оборони. Президент Володимир Зеленський запровадив в Україні День територіальної оборони – його відзначають у першу неділю жовтня. Але Верховна Рада досі не ухвалила відповідний закон.

Як повідомляв Сергій Кривонос, проєктом цього закону передбачено створення Головного органу управління теробороною, до складу якого входять Війська територіальної оборони України, відповідні загони та підрозділи Сил безпеки і Сил оборони, а також місцеве населення. Після ухвалення закону з’явиться можливість проходження строкової служби у Військах територіальної оборони.

Також Олександр Мусієнко вважає, що не тільки в армії, при всій безперечній її важливості, можна виховати свідомого громадянина. Це завдання і освіти, і суспільства, й інформаційного простору, багатьох чинників, каже він.

Станом на серпень 2020 року чисельність Збройних сил України становила 246 689 осіб. Із них, зокрема, саме військовослужбовців – 194 276. Участь в ООС на Донбасі беруть 40 104 особи. Строковиків – 18 335.