Із початку повномасштабної війни Росії проти України багато українських жінок із дітьми виїхали до Чехії. І це ще посилило давню чеську проблему, коли місць у школах та дитячих садках не вистачає навіть для місцевих дітей. Тож, із березня 2022 року до черг доєдналися й тисячі українських біженців.
Чехія вже прийняла більше пів мільйона біженців від війни з України, серед яких майже третина – діти. Станом на березень 2023 року майже 51 тисяча українських дітей навчаються у Чехії у початкових та середніх школах, а більше семи тисяч дітей – відвідують дитячі садочки (дані Міністерства освіти, молоді та спорту Чехії).
Однак точну кількість українських дітей у Чехії підрахувати важко, тому напевне невідомо скільки з них не відвідують школи, або змушені записатися у різні приватні чи неформальні заклади.
Тож як навчаються українські діти-біженці у Чехії? З якими ще проблемами, крім відсутності місць, стикаються? Та як це може вплинути на їхню ідентичність?
Місць не вистачає навіть для чеських дітей
Проблема недостатньої кількості місць для школярів та малят у дитячих садочках для Праги не нова. Щороку Чехія адаптовувалася до все більшої кількості дітей – будувала нові приміщення та збільшувала кількість дітей у класах та групах.
«Маємо великі проблеми з достатньою кількістю місць у дитячих садках не тільки в Празі. Роками, ще до початку (повномасштабної – ред.) війни, намагалися вирішити цю проблему для чеських дітей», – каже радниця з питань освіти у Празі 7 (район – ред.) Хана Шишкова.
Вона зазначає, що з лютого 22-го уряд розумів, що приїде багато дітей, а тому для біженців створили спеціальні адаптаційні групи, приміщення для яких надавали галереї та приватні компанії.
«Нам вдалося створити адаптаційні групи спочатку для найменших – 3-6 років. На другому тижні березня відкрили першу групу. Знайшли контакти українських вчителів, тому що вони теж приїжджали, їм потрібна була робота – вони допомагали з дітьми, з мовою, створенням для них безпечного простору», – розповідає Шишкова.
Для прилаштування дітей від 6 до 15 років Шишкова почала говорити з директорами шкіл – так деякі адаптаційні групи запрацювали на базі шкіл та мають заняття після чеських уроків.
«Ми знали, що нам не вистачить місця в початкових школах та дитсадках, а українським дітям буде важко: вони вже мали важкий досвід війни, і це буде ще одна жахлива річ – привести їх до школи, де вони нікого не розуміють. Тому вирішили потихеньку готувати до навчання в чеській школі», – розповідає радниця з питань освіти.
Наразі у Празі 7 навчаються близько 300 українських дітей – 3-4 дитини у кожному чеському класі. Працює і адаптаційна група для дітей 3-5 років – її відвідує 22 дитини.
Діти боялися і ховалися під партою на випадок, якщо щось станетьсяХана Шишкова
«Ми розробили систему, що діти з адаптаційних груп відвідують деякі предмети в чеській школі, аби повільно звикли до чеської системи. До того ж ми знайшли українських психологів, які працюють з дітьми, адже у нас були випадки, коли діти боялися і ховалися під партою на випадок, якщо щось станеться. У кожній школі є 3-4 українські вчителі, які їм допомагають», – каже Шишкова.
Також у цьому районі до нового навчального року, у вересні 2023 року, планують відкрити майже 50 нових місць для вихованців дитсадку; роботу продовжать і адаптаційні групи – кошти на це виділяє ЮНІСЕФ.
«Ми готові до нових дітей, які мешкають у Празі 7. Бо це наша відповідальність. Ми не можемо приймати дітей з інших районів, тому що це відповідальність кожного району, в якому вони проживають», – наголошує Шишкова.
Директор початкової школи району Кунратіце Вітек Беран також говорить, що готовий прийняти дітей, які живуть поблизу.
«Або якщо там, де живе дитина, немає місць, тоді приймемо її, якщо у нас будуть місця. Але наша школа вже і так заповнена. Нині плануємо взяти три перших класи по 30 людей, серед яких будуть і чеські, і українські діти», – каже Беран.
Додає, що побудувати нові школи – довгострокова ініціатива, яка не вирішить проблеми зараз. «Ставити контейнерові, мобільні школи – а де? Це велике навантаження на бюджет», – вважає директор.
Неформальна освіта – як вирішення проблеми
Ще до повномасштабного вторгнення в Чехії працювали неформальні українські школи – культурно-освітній центр «Крок» та суботня школа «Ерудит» – які навчали українських дітей, що проживають за кордоном.
«Ерудит» працює за навчальною програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України, а «Крок» розробив власні методики у формі вікторин та забав. Однак «Крок» не є стандартною школою – діти займаються лише по суботах. За шкільною програмою відбувається навчання лише мові та історії. Додатково до програми центр організовує культурні заходи та фестивалі.
Після 24 лютого кількість таких проєктів зросла. У центрі для біженців «Мрія» уроки проводять у формі гри. Кажуть, деякі діти забули навіть алфавіт.
«Це не таке навчання як в школі. Головне – щоб діти пам’ятали своє коріння. Вони розгублені і їм важко адаптуватися у чеських школах. А тут мають можливість знайти друзів і пригадати, чому їх навчили в українській школі», – розповідає Іванна Мазурик, викладачка української мови у центрі для біженців «Мрія».
Свою школу створила і Оксана Бреславська, яка живе у Празі 26 років, а до повномасштабного вторгнення працювала в будівельному бізнесі.
«Наразі маємо в школі 82 дітей з першого по восьмий клас; в садочку 27 дітей до шести років. Створила через те, що багато дітей не можуть знайти місця», – розповідає вона.
Місць в садочках взагалі немаєОксана Бреславська
Іншою проблемою для батьків називає ціни: «Батьки стикнулися з тим, що місць в садочках взагалі немає – лише комерційні, які коштують по 12-15 тисяч крон (20-26 тисяч гривень) в місяць. Вони не можуть собі цього дозволити».
Оксана Бреславська зазначає, що вже 28 дітей з її школи перейшли у чеську. «Ми – буфер між чеською школою і дітьми вдома на кухні. З тим, як відбувалися перебої світла (в Україні – ред.), то діти майже не отримували знання. Ми замінюємо їм сімейний тип навчання: навчаємо за українською програмою, організовуємо гуртки, водимо в музеї», – каже Бреславська.
Офіційно тутешні діти зареєстровані в українські школі, перед якою звітує директорка. Вона каже, що надає підтвердження рівня знань, а українська школа переводить у наступний клас.
«Це не сертифікується – радше домовленість зі школою. Тому що ми не є офіційно школою – просто допомагаємо дітям», – пояснює директорка.
Школа Брелставської не отримує коштів від чеського уряду, оскільки навчання відбувається не за чеською програмою. Освітній процес вдалося організувати за пожертви та кошти батьків. Попри це жінка планує відкрити україно-чеську школу, щоб діти поступово адаптовувалися до чеських стандартів навчання, але і не забували про Україну.
«Ми початково створювалися, щоб діти повернулися. Бо нас чекає проблема, що саме та молодь, яка могла би відбудувати Україну, залишиться за кордоном. Тому хочемо створити школу, щоб вони не забували про свою культуру», – каже Бреславська.
Діти, які не ходять до школи, страждають психологічно: депресія, замикання в собіОлена Полубояринова
Керівниця відділу освіти центру допомоги біженцям «Мрія» Олена Полубояринова наголошує на тому, що дітей варто віддавати у будь-які доступні центри.
«Діти, які не ходять до школи, страждають психологічно: депресія, замикання в собі. Просимо батьків звернутися до нас і привести дитину на навчання хоча б до нашого центру. Частина батьків робить помилку – сходили в школу, їм сказали, що місця немає, і вже дитина сидить вдома», – каже Полубояринова.
З чим стикаються батьки?
Людмила Саламатіна з сином та донькою приїхали до Чехії у квітні 2022 року з Миколаївської області. Спочатку син навчався онлайн, а донька проводила час із бабусею. Пізніше Саламатіна дізналася, що у Чехії діє закон – якщо дитина не відвідує початкову школу, держава може обмежити соціальні виплати.
«Якщо немає місця, вони повинні видати довідку, що немає місця, щоб у нас були докази. Але я подавала онлайн, і в мене на руках не було жодного паперу. Не знала, як бути в такій ситуації. Коли носила заяву сина до школи, казали, приходьте завтра поговорити з директоркою, а її не було і не було. Замкнене коло», – розповідає біженка.
Син потрапив в адаптаційну групу – тут від 6 до 9 класу діти навчаються разом. Місце для доньки у дитячому садочку жінка шукала два місяці.
«Донька лише восени пішла в адаптаційну групу, яка працювала з 9 до 13 – це зовсім мало», – каже Саламатіна.
Інша біженка з України, Алла Довгоноженко, проживала в місті Гарахов (невелике чеське містечко в горах – ред.). Попри меншу кількість дітей, влаштувати дитину теж було складно.
«Маленьке містечко, одна школа. Навіть тут чехи у черзі на місця. Діти відвідували адаптаційну групу. Потім знайшлося місце в чеській школі, і ми перевели. Донька – 5 років – досі ходить в адаптаційну групу», – розповідає Довгоноженко.
Як уже раніше повідомляло Радіо Свобода, Міністерство освіти і науки заявляє, що бюджет України не передбачає виплати на освіту дітям, які навчаються за межами держави.
Для українців за кордоном існує лише декілька опцій, які їм може запропонувати держава:
- Дистанційне навчання – у тому ж закладі освіти, де до виїзду навчалася дитина, або в іншому українському;
- Домашнє (сімейне) навчання, де за опанування програми відповідають батьки, а дитина після навчального року проходить оцінювання в школі;
- Екстерне навчання в Міжнародній українській школі за індивідуальним планом – учні самостійно опановують програму за консультування вчителів, а в школі проходять атестацію;
- Організації або недільні школи, що навчають за державними стандартами та освітніми програмами України.
Міжнародна українська школа працює в 11 країнах, це: Іспанія, Італія, Туреччина, Молдова, Португалія, Франція, Бельгія, Польща, Австрія, Литва та Чехія. Станом на лютий 2023 року за такою системою навчаються 4200 українських дітей.
Водночас Україна та Чехія підписали угоду, за якою обидві країни визнаватимуть освітні програми та зміст навчання. Як передає чеське видання Seznam Zprávy, діти, що навчаються в Чехії, дистанційно вивчатимуть лише українську мову та історію України, інші предмети – у чеській школі.
Радіо Свобода звернулося щодо деталей такої ініціативи до Міністерства освіти, молоді та спорту Чехії, проте на момент публікації матеріалу відповіді не отримали.
Мова та соціалізація
Іншою проблемою для дітей є соціалізація та мовний бар’єр. Водночас деякі вчителі та батьки переймаються, що через ранній вік та навчання в чеських закладах вони втратять свою ідентичність.
«Питання асиміляції є надзвичайно гостре, тому що діти втрачають зв’язок зі своїми рідними. Забувають свою мову, культуру та традиції, не відчувають близькості з тим, що для них є важливим. У мене дочка ходить в другий клас чеської школи. І я боялася, щоб вона не асимілювалася, щоб пам’ятала, що є українкою», – ділиться хвилюваннями Іванна Мазурик.
У нас було таке у 80-х: чехи виїхали до Франції, не адаптувалися, при цьому втратили ідентичністьВітек Беран
Однак радниця з питань освіти Хана Шишкова переконує, що чеський уряд фокусується саме на адаптації українських біженців.
А Вітек Беран розповідає, що у його школі одразу ввели кілька активностей спеціально для українських дітей.
«У нас була схожа ситуація у 80-х, коли багато чехів їхали до Франції, але не змогли адаптуватися, при цьому втратили чеську ідентичність. Тому ми одразу запровадили новий предмет – українську мову. Також організували український клуб, аби діти розуміли, що відбувається вдома. З іншого боку, вони мають вивчити чеську мову, і це можна зробити лише у загальних класах», – вважає директор школи.
Гостро питання мови постало для дітей, які закінчили дев'ять класів. За законами Чехії, після закінчення середньої школи учні складають іспити, аби потрапити у старшу (10–11 класи). Як зазначає радниця з питань освіти Хана Шишкова, навіть не всі чехи справляються з екзаменами.
«Українські діти мають більші проблеми через мову і брак місць. Важливо думати про тих, хто в 15 років не продовжує навчання. Бо коли припинили навчання, важко почати знову. Навіть якщо повернуться в Україну, буде складно відновити звички навчання. Якщо залишаться в Чехії, будуть нещасливі, тому що почнуть працювати у 15 років», – наголошує Шишкова.
Зараз адміністрація району Прага 7 шукає фінансування для інтенсивних мовних курсів, вона переконана:. «Це знадобиться не тільки в Празі, а й по Чехії».
Кожен район Праги має свій сайт та соціальні мережі, на яких розміщує інформацію про місця у школах та садках, а також вимоги, які потрібні для вступу. Район Прага 7 вже оновили інформацію про зарахування учнів на навчальний 2023-2024 рік.
Також в Чехії розробили сайт, на якому можна відстежувати всі навчальні заклади країни та місць в них.
Діліться своїми історіями з нами на сторінках нового проєкту Радіо Свобода «Ти як?». Він про біженців і внутрішніх переселенців, а головне – для них.
Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» у соцмережах:
https://www.facebook.com/tyiak.ua
https://www.instagram.com/tyiak_ua/
https://t.me/tyiak_ua
