Які з базових прав людини під найбільшою загрозою? Що треба робити, щоб Україна рухалася до створення умов для гідного життя людей? До Дня загальної декларації прав людини Радіо Свобода опитало правозахисників та експертів.
10 грудня – День прав людини. Цього дня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Декларацію прав людини. Після Другої світової війни людство дозріло до необхідності юридично закріпити, розуміння того, що життя, рівність і свобода людей є найбільшими цінностями.
Це знайшло вираження у 30-ти статтях Декларації. Потім, після ухвалення ряду міжнародних угод, положення Декларації прав людини набули статусу міжнародного права і лягли в основу національних законодавств.
Які з прав людини, закріплених у Декларації, найбільше порушуються в Україні?
Олександра Матвійчук, Голова правління Центру Громадянських Свобод:
– Російська збройна агресія привнесла особливу гостроту у захист цілого ряду прав людини. Це і право на життя, на свободу та особисту недоторканість, на свободу від тортур, на свободу пересування.
Тільки, за офіційними даними близько 10 тисяч людей загинули у війні на Донбасі, левова частка із них є мирним цивільним населенням. Неможливо точно сказати скільки тисяч людей пройшли через підвали ОРДЛО та були піддані катуванням та жорстокому поводженню.
За даними ООН, станом на 1 грудня число цивільних і військових жертв конфлікту, що почався у квітні 2014 року, склало 9758 людей, ще 22779 – поранені.
В окупованому Криму продовжуються випадки насильницьких зникнень людей, до яких причетні силові органи Росії, як-от у випадку із Ервіном Ібрагімовим.
Важливо відзначити, що відповідальність за усі ці порушення несе Росія, яка окупувала Крим, та здійснює загальний контроль над створеними Кремлем «народними республіками».
Водночас є задавнені проблеми захисту прав людини, за вирішення яких відповідальна тільки українська влада. Варто особливо відзначити право на справедливий суд, де очікуваних суспільством результатів досі немає, і зміни у судовій гілці влади тільки розпочалися.
Чого варта тільки смерть в СІЗО незаконно засудженого до довічного позбавлення волі Олександра Рафальського, який так і не дочекався справедливого перегляду його вироку.
Більше того, влітку цього року з «легкої руки» президента парламент вперше в усьому світі закріпив адвокатську монополію на рівні основного закону держави, тим самим свавільно обмежив власних громадян у праві на правову допомогу.
Також в Україні лишається гострою проблема реалізації права на гідний рівень життя. І хоч війна ще жодну державу не зробила багатшою, але на тлі соціально-економічної кризи та зубожіння населення багато питань викликають електронні декларації «слуг народу» та шалена протидія системи у налагодженні ефективної боротьби із корупцією.
Віталій Касько, колишній заступник генерального прокурора:
– Право на справедливий суд, ось що не реалізовується. Ключова проблема – відсутність чесного правосуддя і, відповідно, незахищеність всіх інших прав людини на національному рівні.
Щоб це подолати необхідне повне очищення судової системи, забезпечення її незалежності від інших гілок влади, контроль за доброчесністю суддів.
Права людини. Реальність
Валерія Лутковська, Уповноважена Верховної Ради з прав людини:
– Якщо ще кілька років тому найбільше звернень до Уповноваженого про порушення прав людини надходило щодо протиправних дій правоохоронних органів, тортур і катувань на етапі досудового слідства, то тепер ситуація зовсім інша. Таких звернень десь тільки 10% від того, що було кілька років тому.
Найбільше на зменшення випадків тортур і катувань вплинуло забезпечення державою безоплатної правової допомоги і обов’язкової наявності адвоката.
Тепер люди найбільше скаржаться на порушення їхніх економічних прав і свобод.
Микола Кулеба, Уповноважений президента з прав дитини:
– Права дітей потребують захисту ще більше, аніж права дорослих. Смерті дітей – це індикатор того, що щось не так. Забезпечення прав дитини – це пріоритет, адже діти не можуть самі себе захистити.
Найперше: права дитини не можуть реалізовуватися, якщо дитина не виховується в нормальній сім’ї. Держава має робити усе необхідне, щоб родини мали належні економічні умови для виховання дітей.
Діти не повинні жити в інтернатах, діти повинні виховуватися і рости в сім’ях. Дуже сподіваюся, що Україна вже наближається до цього. Ми над цим працюємо.
Розроблений закон «Про наставництво» президент подав до Верховної Ради і він був схвалений парламентом. Зараз розробляється постанова Кабінету Міністрів, і з наступного року наставництво почне діяти вже на державному рівні для дітей, які зараз знаходяться в інтернатах.
Також Верховна Рада ухвалила закон «Про патронат над дитиною». Я вважаю це серйозною перемогою. І якщо будуть ухвалені зміни до Бюджетного кодексу і буде фінансування патронатних родин на державному рівні так само, як прийомних сімей, і будинків сімейного типу.
Держава буде фінансувати послуги патронатних вихователів по тимчасовому утриманню дитини.
Про захист дітей мають дбати усі дорослі і держава. Захист прав дітей має стати пріоритетом держави, місцевих рад і громад.
