«Я вже себе поховала»: історії українських біженок, які в Ізраїлі потрапили під атаку «Хамасу»

Сирени, вибухи, нашвидкоруч зібрані валізи та евакуація. Минулого року українки Тетяна Кошева та Аліна Володіна з дітьми рятувалися від російської агресії в Україні. Нині ж тікають від війни вдруге – з Ізраїлю, країни, яка їх прихистила.

Напад «Хамасу» багатодітна сім’я харків'янки Тетяни зустріла на півдні країни, у місті, в яке бойове угруповання увірвалося у перші години війни. Наразі їм вдалося виїхати з території бойових дій. Але залишити Ізраїль поки не можуть. Сума перельоту на евакуаційному літаку для них непідйомна. Вартість квитка на одного – понад 400 євро, а для матері з трьома дітьми це щонайменше орієнтовно – 1600 євро.

Аліна з донькою, яка минулого року покинула рідне Запоріжжя, все ж придбала місце на евакуаційний борт. Зараз вони у передмісті Тель-Авіва, де й жили весь цей час. Поки чекають на свій рейс, оформляють документи для виїзду доньки та собаки.

Своїми історіями пережиття початку другої війни та евакуації біженки поділилися з проєктом «Ти як?» Радіо Свобода.

«Проникли терористи, розстріляли людей»

У липні минулого року Тетяна Кошева з трьома дітьми покинула рідний Харків. Рятуючись від війни, вона переїхала в Ізраїль. Тут, до початку повномасштабної війни, працював її чоловік. Сім’я поселилася на березі Середземного моря у місті Ашкелон. Воно розташоване за сім кілометрів від Смуги Гази.

Вранці 7 жовтня угруповання «Хамас», яке в США та ЄС внесені до переліку терористичних, почало обстрілювати ізраїльську територію, прорвало стіну між Смугою Гази та Ашкелоном і увірвалося в населений пункт.

За даними самого ж угруповання, у перший же день вони запустили по місту сотню ракет. Обстріли тривають і сьогодні, бойовики цілилися в аеропорт та житлові будинки.

За даними українського посольства, в Ізраїлі вже понад 1400 загиблих, понад 3400 поранених та більше сотні безвісти зниклих. У Смузі Гази цифра загиблих становить 1568 осіб, а поранених – 7 212.

«Почалося все о 6:30 ранку. Всі спали і прокинулися від вибухів, сирени не було. На 15 хвилин все затихло, знову вибухи. А потім почався повних жах – сирена за сиреною, вибух за вибухом. В нас старенький будинок, мамадів (захисна кімната – ред.) там немає. Ми бігали в коридор. Потім був масований обстріл, мабуть, години три, і тільки близько обіду закінчився. Я, якщо чесно, вже себе поховала», – пригадує Тетяна.

Біженка розповідає, що представників «Хамасу» особисто не бачила, але бойові дії у місті добре відчувалися впродовж п'яти днів, що вона там була: «Було дуже багато ракет. Залізний купол працював, але він не встигав їх всіх збивати. Сипалося людям на голову, на будинки, на парковки – скрізь. Десь о третій дня прилетіло до нас. Дякувати, що попали не в дім, а в парковку. Загорілися машини, почалася пожежа. Я їх (екстремістів «Хамасу» – ред.) не бачила, бо служби заборонили виходити на вулицю, виглядати з вікон. Коли вони проникали в місто, їх виловлювали, вистрілювали».

Далі сім’я перемістилася у бомбосховище. Новини дізнавалися із офіційного додатка, який встановили на телефоні, і з телеграм-каналів місцевих служб. Попри бойові дії, каже Тетяна, в Ашкелоні курсував громадський транспорт, працювали деякі магазини. А місцеві одразу пішли волонтерити.

«В бомбосховище привозять іграшки, книжки, аніматори приходять розважати дітей. Гарячі обіди привозили. І військові приносили обіди, це не просто якась гречка, яку треба варити. Ні, готове перше, друге, третє – все привозять. Оце я була здивована», – каже біженка.

Тетяна вирішила евакуювати дітей з Ашкелона. Покинути місто з малечею вона вирішила 11 жовтня, однак її чоловік досі залишається там. На той час люди масово виїжджали з міста: «Ти бачиш, як всі їдуть, їдуть. Вночі перебувати в тому бомбосховищі було страшно, бо воно не дуже закривається.

Ти читаєш, що проникли терористи, що вони розстріляли людей, і це страх. Ми з дочкою не могли себе опанувати. Це як дежавю, я вже це бачила, я вже таке переживала. Сиділа в підвалі в своєму місті, шукала машину, волонтерів, я виїжджала. І знову те саме. Знову діти, знову ці сумки за 30 хвилин. Все повторилося».

Вранці наступного дня жінка знайшла в соцмережах сторінку місцевого депутата. В одному з оголошень чоловік повідомив про евакуацію. Тетяна написала повідомлення, і за декілька годин їй відповіли, що можливість залишити місто є.

«Я зібрала речі за пів години, і через годину нас забрали. Люди кидають клич, що потрібна машина, треба дістатися туди і туди. Одне одному передають інформацію – і звичайні люди допомагають. Водій, що нас віз, дав гроші, волонтери нас нагодували, дали багато їжі, квартиру за мамадом, бо ми з дітками. У ній раніше жили місцеві, вони зараз виїхали за кордон і нас пустили. Це все безкоштовно», – каже біженка.

Зараз Кошеві у місті Герцлія, що у передмісті Тель-Авіва. Тетяна розповідає, що, попри війну в країні, тут життя продовжується – по вулицях ходять люди, на майданчиках граються діти та вигулюють собак.

Біженці вдалося зв'язатися з українським посольством в Ізраїлі. Там їй повідомили про евакуаційний рейс до Румунії. Однак, каже, ціни на квитки для її сім’ї – непідйомні: «Я думала, що якщо це евакуація, то це безкоштовно або за невелику ціну. А там ціна 415 євро за людину. В мене немає таких грошей, в мене троє дітей. Я думала, що може якісь знижки будуть, але це ніде не вказується. Привезуть в Румунію – і все, а далі: ти сам живи, їдь. Думаю, може якось трохи пересидіти, щоб ціна була менша на літаки. Я вже дуже хочу додому».

У коментарі Радіо Свобода в українському посольстві в Ізраїлі повідомили, що евакуація здійснюється лише комерційними авіарейсами: «Посольством вивчено усі наявні опції та домовлено про фіксовану ціну – 400-450 євро. Це найнижча ціна на ринку. Квитки заброньовані для наших громадян за цими цінами».

Інакше кажучи, Україна евакуацію своїх громадян наразі не фінансує. На запитання про те, що ж у такому разі робити українцям, які не мають коштів на платну евакуацію, у дипломатичному відомстві відповіли так: «Для найбільш уразливих категорій ми шукаємо варіанти для фінансування».

«Я розумію, що час йде»

Аліна Володіна живе у місті Петах-Тіква. Це – північно-східне передмістя Тель-Авіва і за 30 кілометрів від міста, куди евакуювалася Тетяна. В Ізраїль вона приїхала із Запоріжжя у березні минулого року. Тут біженка влаштувалася на роботу, а її донька пішла у перший клас місцевої школи.

Жінка каже – взагалі не думала про те, що, рятуючись від російської агресії в Україні, доведеться пережити напад «Хамасу» на Ізраїль: «Сьомого жовтня був Шабат, всі відпочивали. Мені в шостій годині написали повідомлення, що лунають вибухи.

Я думаю: «Які вибухи?». Дивлюся на карту і бачу, що вона просто червона. І я така думаю: «О, щось почалося». Це в мене є група в телеграмі. Я її встановила минулого року, коли біля Тель-Авіва був приліт. Вона в мене і залишилася, звідти дізнаюся новини. А так всі люди включають телебачення, там все показують».

За спостереженнями українки, шостий день вулиці Петах-Тіква майже безлюдні, містяни перебувають вдома. Тривога тут лунала три-чотири рази. Аліна з донькою живе у старому багатоповерховому будинку. У ньому немає мамаду, тож коли чують сирену, ховаються у під’їзді або біжать у сусідній дім.

Громадський транспорт у місті курсує, щоправда, ним користуються поодинокі люди. Продуктові магазини працюють, але деяких товарів на полицях немає. А ціни значно зросли на товари, каже Аліна: «Раніше можна було купити два товари, а третій за півціни або безкоштовно. Зараз такого немає.

Вода питна коштувала 12 шекелів. Це – 1,5 літри, шість пляшок. Зараз одна пляшка коштує п’ять шекелів. Я воду ще купила, 7-8 жовтня, але зараз коли заходжу, води немає. В магазині, який біля мене, немає картоплі, немає моркви, немає напівфабрикатів. Школи працюють онлайн. Вони зідзвонюються, одну годинку погралися з дітками, поспівали. Вже з наступного тижня будуть повноцінні уроки онлайн, бо ніхто не був підготовлений до таких подій».

Аліна планувала поїздку в Україну, щоб виготовити доньці новий закордонний паспорт. Подорож запланували на 13 жовтня і завчасно придбали квитки. Біженка зізнається, зробити новий документ можна було і в Ізраїлі. Але це був привід поїхати додому, за яким встигли засумували.

Через початок війни та можливу незрозумілу ситуацію з рейсами, Аліна скасувала свої квитки. І з перших днів намагалася зв’язатися в українським посольством. Так, вона отримала повідомлення про евакуацію і заповнила відповідну анкету: «Я її заповнила на себе і на доньку, писала, чому мені треба виїхати до 15 числа, що у доньки закінчується закордонний паспорт. Я вказала, що у мене є тварина. Через день на email мені прийшов лист, що евакуаційний літак буде 14 жовтня, і лінк на оплату. Я розумію, що час йде. Коли я почала дивитися, квитки коштували десь 420 євро, поки я це все заповнювала, купила за 433 євро на одну людину. Мені прийшла повідомлення, що летимо в Румунію. А далі вже будемо самі на себе розраховувати. Про ніякі помешкання не пише, самій собі прийдеться шукати».

В українському посольстві повідомили Радіо Свобода, що отримали 1700 звернень від українців, які хочуть евакуюватися з Ізраїлю. Ще близько 200 осіб прагнуть покинути Смугу Гази. Перші евакуаційні рейси будуть у Румунію.

«Перший евакуаційний рейс заплановано на 14 жовтня до Бухареста. Він майже повністю заповнений. Подальший трансфер для найбільш вразливих категорій громадян вивчається Посольством України в Румунії. Закликаємо громадян, які придбали квитки на цей рейс, не хвилюватись, якщо ви оплатили квиток - ви його отримаєте. Оскільки процедура нештатна – вона займає більше часу. Другий евакуаційний рейс планується 15 числа, також в Румунію», – зазначили в посольстві.

Біженка каже, що представники консульства в Тель-Авіві з нею постійно на зв’язку. Вони допомогли зробити її доньці тимчасовий проїзний документ, щоб та змогла без проблем дістатися Батьківщини. Також Аліні довелося виготовляти документи і для собаки, який у них з'явився вже в новій країні. Наразі Аліна не знає, що робитиме після повернення додому: чи знову вона з донькою повернуться в Ізраїль, чи їхній собака стане ізраїльським біженцем в Україні.

За даними українського посольства, на сьогодні підтверджено загибель 11 українців в Ізраїлі. Даних щодо постраждалих чи загиблих громадян України у Смузі Гази – немає.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Ізраїль готовий до затяжної війни: посол Ізраїлю в Україні. Інтерв'ю з Міхаелем Бродським

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Чому за два роки життя я вдруге переживаю початок війни?» – українська біженка в Ізраїлі про напад «Хамасу»

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Список 31». Як Росія викрадала українських дітей і хто з окупантів до цього причетний