Нещодавно в Сімферополі відбулася конференція на тему «Крим у сучасному міжнародному контексті». Захід назвали міжнародним і вважають його сьомим щорічним. Говорили на тему: «Азово-Чорноморський регіон і нова геополітична реальність». Серед учасників заходу – представники «Клубу друзів Криму».
Про що говорили на конференції, хто з нових «друзів» був присутній, кого слухали онлайн, і чому не з’явилися старі «друзі Криму», а також навіщо під керівництвом Кремля вирішили змінити риторику «клубу» та куди змістили цілі своєї діяльності – про це у матеріалі Крим.Реалії.
«Воєнного результату» за кордоном вимагає Кремль, а фінансує кримський бюджет
Крим сьогодні – прифронтова територіяГеоргій Мурадов
Призначений Москвою представник Криму при президенті Росії та одночасно заступник голови кримської російської ради міністрів Георгій Мурадов у своєму виступі на конференції заговорив про неминучість війни: «З визнанням республік ЛДНР, які увійшли до складу Російської Федерації, та двох областей – Запорізької і Херсонської – ми точно живемо в новій геополітичній реальності. Крим сьогодні – прифронтова територія. І можна сказати, що міркування про те, що нашому поколінню пощастило жити без війни, мабуть, добігають кінця...».
У зачитаному на форумі зверненні до учасників зібрання російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) розмірковував про «унікальність Азово-Чорноморського регіону», оскільки він «надто насичений безліччю міждержавних конфліктів і спірних територіальних проблем, як між державами регіону, так і між великими світовими гравцями».
«Військово-політичне домінування СРСР та його союзників у регіоні змінилося на небезпечне сусідство з країнами НАТО», тому Сергій Аксьонов закликав учасників конференції «не дозволити їм проникнути на нашу територію» і «жорстко захищати свої інтереси». Хоча, за його словами в цьому ж зверненні, «нова історична реальність сьогодні вимагає професійних конкретних кроків зі зняття напруженості в регіоні».
У свою чергу, виступаючи на конференції, російський голова держради Криму Володимир Константинов запропонував «альтернативний західному світоустрою проєкт». «Він має бути привабливим, щоби всі сучасні республіки, які були колись частиною нашого «русского мира», просилися до нас. Не так, щоб ми намагалися силою чи якимось примусом загнати їх до нового інтеграційного об’єднання», – заявив він.
Проведення конференції планувалося раніше, а фінанси на організацію зібрання, як і минулих раніше, було виділено з кримського бюджету відповідно до плану заходів щодо підтримки російських співвітчизників за кордоном. План та витрати у січні затвердив своїм указом Сергій Аксьонов.
Нові та старі обличчя говорили все про те саме…
Усі активісти та представники «Клубу друзів Криму» за кордоном відомі давно. Цей «клуб» – неформальна мережева структура, створена у 2017 році за ініціативою заснованого Кремлем представництва Криму при президенті Росії. У клубі стверджують, що змогли створити представництва в 20 країнах світу. На чергову конференцію до Сімферополя вдалося прибути лише... одному.
Громадянин Вірменії Аїк Бабуханян – голова «клубу» у Вірменії, «добре відомий численними відвідинами тимчасово окупованої території України з порушенням законодавства України та співпрацею з окупаційною владою Криму. Він заявив про бар'єри, які створюють між прихильниками російського Криму з різних країн, не назвавши конкретних прикладів.
Завсідники «клубу» з Франції, Німеччини, Бельгії, Норвегії, Іспанії та інших європейських країн до Криму не приїхали. Онлайн виступили «очільник координаційної ради» «друзів» Ян Чарногурський зі Словаччини та Ваня Добрева з Болгарії – заступник голови «клубу друзів Криму в Болгарії» та фейковий спостерігач на виборах російського президента у Новосибірській області 2018 року.
З’явилися й «нові особи», які виявилися колишніми іноземцями чи іноземцями, які постійно проживають у Росії та на тимчасово окупованих територіях України. Вони не є офіційними представниками конкретних держав, але висловлювалися від їхнього імені, не маючи на те відповідних повноважень.
Наприклад, громадянин сепаратистської ДНР турецького походження Окай Депрем (Okay Deprem). Він був невизнаним спостерігачем на виборах у Донецьку в 2018 році. Називає себе журналістом турецького видання Evrensel. Ця газета має нехарактерний для ЗМІ статус – вона не належить до жодного з відомих медійних чи інших холдингів Туреччини. Її вважають неофіційним рупором спадкоємиці комуністів Турецької Республіки – Партії праці. У жовтні 2022 року відповідним указом президента України проти Окая Депрема запроваджено санкції.
За заявою Окая Депрема, «після початку спеціальної військової операції (так у Росії називають збройну агресію проти України – КР) Туреччина отримала нову роль у співпраці з Росією в регіоні Чорного моря», ця країна «не може жертвувати своїми відносинами з Росією на догоду США та покликана відіграти важливу роль у мирному врегулюванні конфлікту». Він не сказав нічого про турецьку підтримку та допомогу Україні.
Громадянин США Реджіс Тремблей (Regis Tremblay), американський режисер-документаліст, з 2020 року постійно живе в Криму. Російська влада півострова називає його «головою клубу друзів Криму в США». Автор циклу Global Conversations – відеодискусії за участі громадян зі США на британській соціальній платформі обміну контентом BitChute зі штаб-квартирою Гемпшире, Великобританія. У розмовах з американськими «російськими співвітчизниками», за його словами, він прагне «донести» правду про Крим «до якнайбільшої кількості людей». У грудні 2021 року, напередодні повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну, нібито створений у США «клуб» виступив із заявою та закликом до миру. Реджис Тремблей про підтримку та допомогу Україні з боку США промовчав.
«Клуб друзів Криму» змінює Європу на Балкани та Кавказ
Російська парламентська газета у матеріалі про минулу конференцію публікує три основні ініціативи, висунуті учасниками форуму. По-перше, з метою збільшення числа друзів Криму «зробити більш привабливим «русский мир» і звернутися до МЗС Росії та «Россотрудничества» з «пропозицією сформувати державне замовлення щодо реалізації вітчизняними некомерційними організаціями програм і проєктів у сфері народної дипломатії». По-друге, запропонувати депутатам Державної Думи та російським сенаторам від Криму і Севастополя сприяти розробці окремого законопроєкту про підтримку діяльності НУО міжнародної спеціалізації. По-третє, створити «Міжнародний форум громадянських громад», що об’єднує зусилля НУО країн Чорноморського басейну, Кавказу та Балкан, спрямовані на «зміцнення рівноправності, стабільності й взаємовигідної співпраці держав регіону».
Коментуючи на прохання Крим.Реалії минулу конференцію, експерт у галузі міжнародного права, професор Борис Бабін зазначив, що всі фейкові зібрання «друзів окупантів» були від самого початку організовані або з корумпованих європейських політиків, або з прямих агентів російських спецслужб.
Будь-яка співпраця з Кремлем зараз надто токсична і «не вартує тих коштів»Борис Бабін
«Початок масштабної російської агресії змусив багатьох таких «друзів» з першої групи «лягти на дно», оскільки будь-яка співпраця з Кремлем зараз надто токсична і «не вартує тих коштів». Подібні політичні фрікі ще можуть бути дещо активними на теренах, де традиційно поширені проросійські настрої: у Європі – це Сербія і значно меншою мірою Болгарія та Чорногорія, на Кавказі – це Вірменія. Але ні Сербія, ні Вірменія нічим допомогти Кремлю в кримському питанні не в змозі і не мають бажання, оскільки, крім мікроскопічних економік і невеликого військового потенціалу, ці країни зараз мають турбуватися насамперед про власну територіальну цілісність. «Найкраще», на що від них очікують «мурадови» – халатне закриття очей на підривну діяльність «друзів окупантів». «Групі друзів Мурадова» залишається імітувати на камеру бурхливу та багаторазову «дружбу народів» хіба що у виконанні фейкових службовців із маріонеткових урядів у Сухумі та Цхінвалі», – зазначив експерт.
Відсутність «кримського контексту» для Москви та деокупація Криму
Борис Бабін підкреслив, що Москва ніколи не перебувала в будь-якому «прийнятному кримському контексті міжнародного масштабу», оскільки замах на анексію Криму був і залишається свідомо протиправним в очах усієї світової громадськості.
«До 24 лютого 2022 року в окремих країнах панувала думка, що нібито деокупація Криму «не станеться у найближчій перспективі». Згідно з такою хибною логікою виникають й інші тези: Росія не віддасть півострів без збройного опору, а російська армія нібито є непереможною. Контроль за дотриманням режиму санкцій щодо Росії був докорінно переглянутий у всіх юрисдикціях. Санкції зберігатимуться до повної деокупації Криму. Події останніх дев’яти місяців змінили міжнародну оцінку російської армії. Стало зрозуміло, що залишення окупантами Сімферополя може статися так, як можна було спостерігати у випадках з Ірпенем, Ізюмом чи зараз – Херсоном».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
