11 липня у Польщі на державному рівні вшановують пам’ять жертв Волинської трагедії 1942-1943 років. Тоді, у роки Другої світової війни, як мовиться у зверненні Українського інституту національної пам’яті, на польсько-українському прикордонні десятки тисяч поляків і українців стали жертвами міжетнічних конфліктів – злочинів підпільних військових формувань і цивільних осіб обох націй.
«Чесна наукова дискусія, пошукові роботи, вивчення архівів – без популізму і пересмикувань – це те, чого так не вистачає нашим країнам. Водночас конкуренція жертв, призначання цілих народів чи угрупувань колективними винуватцями, применшення страждань іншої сторони конфлікту і спроби виправдання вбивць логікою «вони перші почали» є шляхом в нікуди, який веде до зростання міжетнічної ворожнечі та ризику нових жертв у майбутньому. Кожна нація – й українці, й поляки – повинні мати мужність поважати біль і втрати з протилежного боку та визнати відповідальність за злочини конкретних людей зі свого боку. Адже якщо хочемо порозуміння та добросусідських відносин у майбутньому, не маємо альтернативи реальному осмисленню Волинської трагедії на засадах чесного діалогу і взаємної поваги на підставі християнської формули «просимо пробачення та самі пробачаємо», – заявив голова УІНП Антон Дробович.
До сьогодні між українськими та польськими істориками немає згоди щодо чисельності жертв, як серед поляків, так і українців, дискусійними є й питання щодо організаторів і виконавців злочинів.
11 липня, згідно з рішенням Сейму Польщі від 22 липня 2016 року проголошено «Національним днем пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої». Волинські події у Польщі називають «Волинською різаниною», «геноцидом», одноосібно звинувачують українських націоналістів. З таким трактуванням не погоджуються в Україні.
Для українського і польського суспільств ці історичні події залишаються травматичними, болісними та до кінця не пережитими, мовиться у заяві УІНП.
«Хоча ще в 2000-х лідери України та Польщі пристали на формулу примирення «просимо пробачення та самі пробачаємо», це не поставило крапку в політичних та емоційних дискусіях про цю трагедію», – йдеться у заяві.
Волинські події почалися на зламі 1942–1943 років, коли відбулися перші вбивства поляків, а до цього, в 1942 році, передували вбивства українців на Холмщині. Масові акції припинилися восени 1944 року. Унаслідок дій Української повстанської армії, з одного боку, низки польських формувань – націоналістичних, комуністичних і колаборантських із нацистами, з другого, радянських диверсантів з іншого, загинули десятки тисяч поляків і українців, переважно по селах на західній частині колишньої Волинської губернії з центром у Житомирі. Загалом, протистояння між поляками і українцями завершилося у 1947 році, коли була проведена операція «Вісла», було депортовано українців з території, де вони проживали.
В 1921 році, згідно з Ризьким мирним договором між ІІ Річчю Посполитою і СРСР, колишня Волинська губернія була розділена на Східну та Західну Волинь. Ця остання опинилась у складі Польщі. Сьогодні це Волинська і Рівненська області, та Шумський і Кременецький райони Тернопільської області
Польський інституту нацпам’яті називає офіційну цифру 100 тисяч загиблих поляків на Волині і у південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої, а також говорить про 5 тисяч убитих українців.
Українські історики називають інші цифри: до 20 тисяч убитих українців і 35-40 тисяч убитих поляків.
