Програма Embedded journalism для мене розпочалася із польоту на гелікоптері – з Краматорська на північ Луганської області, майже на самісінькі позиції 92-ї окремої механізованої бригади, яка десь на тиждень мала стати моєю єдиною темою для роботи.
Мене встигли пригостити бійці – не лише кавою, а й… гадюкою
В штабі бригади, поки я очікував на заступника командира з виховної роботи, мене встигли пригостити бійці – не лише кавою, а й… гадюкою. Як розповідав мені Юрій, один з вояків 92-ї, гадюка схожа на курку. Треба визнати: дійсно схожа, втім, готувати її набагато важче – м’ясо треба довго вимочувати та ретельно смажити. Втім, результат того вартий. Останній шматок зміюки залишили командиру бригади.
Коротка розмова із старшим офіцером з виховної роботи, якого досі за старими звичками іноді кличуть «замполітом», і мене відправляють на передовий блокпост. Командування розуміє, що знімати потрібно саме стрілянину, і саме на передовій.
Опорний пункт тут побудований за усіма правилами військової справи – глибокі окопи, бліндажі, вогневі позиції
Опорний пункт тут побудований за усіма правилами військової справи – глибокі окопи, бліндажі, вогневі позиції. Саме тут 16 травня спіймали російських диверсантів з Головного розвідувального управління.
Мене «доручають» командиру опорного пункту, знайомлять із бійцями та попереджають, що обстріл розпочнеться десь за годину. Я встигаю розговоритись із одним з вояків з позивним «Археолог». До війни він працював зберігачем в одному з харківських музеїв і має історичну освіту. Він просто солдат, але, за словами інших вояків, у важкі моменти розумно керує обороною.
Обстріл дійсно розпочався доволі швидко – спочатку із стрілецької зброї, потім з мінометів. Ну а потім – зі всього разом
Обстріл дійсно розпочався доволі швидко – спочатку із стрілецької зброї, потім з мінометів. Ну а потім – зі всього разом. Слідом за офіцером я визираю з укріплення, щоб подивитися, яких ушкоджень завдала міна чи снаряд, який розірвався кілька секунд тому. Майже одразу прилітає наступний, і офіцера підхоплюють бійці – він отримав осколок у ногу.
В одного з них поранене обличчя, і він навіть не може відкрити очі. Відключаю камеру і підтримую його, поки товариші промивають йому очі та лоба
Вже у бліндажі його перев’язують, а я знімаю процес на камеру – поранення легке. А ось коли приводять двох наступних, камеру доводиться відкласти – в одного з них поранене обличчя, і він навіть не може відкрити очі. Відключаю камеру і підтримую його, поки товариші промивають йому очі та лоба. «Не треба мене до лікарні, все добре», – говорить боєць. Третій поранений дістав два осколки у спину.
Координувати оборону приїхав сам командир бригади. Спочатку думаю, що це спеціально для преси, але пізніше з’ясовую, що він це робить майже завжди в небезпечних ситуаціях. Пригадую, що й на захоплення росіян комбриг приїхав одразу, як почув про пораненого Вадима Пугачова, який пізніше помер від отриманих ушкоджень. Авторитет комбрига, судячи з розмов з бійцями, є беззаперечним – як справжнього бойового офіцера.
Диверсантів відганяють від позицій, а мінометні розрахунки, скоріш за все, ліквідовують – обстріл припиняється. Втім, можливо, бойовики й самі відійшли – взяти опорний пункт штурмом важко, тому вони, мабуть, просто лякають українських бійців.
Для мене це перший такий день, для них – навіть не сотий
Поранених військових відправляють до лікарні, я йду спати, а вартові вояки залишаються на постах. Для мене це перший такий день, для них – навіть не сотий.
Embedded journalism – програма, започаткована Міністерством оборони, Генеральним штабом Збройних сил та Міністерством інформаційної політики, за зразок якої взято стандарти роботи західних журналістів під час збройних конфліктів, зокрема, в Іраку та Афганістані. Кореспондент закріплюється за штабом одного з військових підрозділів і перебуває на бойових позиціях. Він не бере участі у бойових діях, але підпорядковується відповідному офіцеру та мешкає у тих же умовах, що й решта солдатів.
