Учасники саміту «Вишеградської групи» чотирьох східноєвропейських країн назвали ключовим стратегічним завданням для Європейського союзу збереження «шенгену», чого, мовиться в їхній декларації, можливо досягти тільки шляхом посилення контролю на зовнішніх кордонах ЄС.
Учасники зустрічі – прем’єр-міністри Чехії Богуслав Соботка, Словаччини Роберт Фіцо, Польщі Беата Шидлова і Угорщини Віктор Орбан – також підтримали заходи, ухвалені ЄС, щодо кращої охорони зовнішніх кордонів, «включно з інтенсивною співпрацею з третіми країнами».
Країни «Вишеградської четвірки», мовиться в декларації, зацікавлені в «розширенні і зміцненні відносин усередині «Вишеградської групи» і в рамках Європейського союзу, і поза ним».
Учасники зустрічі також підтвердили, що й надалі активно співпрацюватимуть з метою зміцнення демократичних цінностей у Європі.
Важливий пункт декларації – підтримка спільного плану ЄС – Туреччина, в якому «роль Туреччини, що стосується зупинки міграційних потоків і боротьби з торгівлею людьми, є головною».
З огляду на виклики, які сьогодні стоять перед Євросоюзом, «голови урядів країн «Вишеградської групи» вважають найбільш дієвим використання всіх засобів і можливостей, доступних на рівні ЄС, НАТО «з метою підтримати регуляцію міграційних потоків, включно з їхнім гуманітарним аспектом», а також посилити захист зовнішнього кордону ЄС.
Позачерговий саміт країн «Вишеградської групи» – Чехії, Польщі, Угорщини і Словаччини – з участю також президента Македонії Джорґе Іванова і прем’єр-міністра Болгарії Бойка Борисова – відбувся у столиці Чехі Празі з ініціативи чеського прем’єра Богуслава Соботки, було обговорено два питання: міграційна криза в Європі й досягнення «Вишеградської групи» з нагоди 25-ліття від її заснування.
«Вишеградська група» була заснована 15 лютого 1991 року як регіональний союз тоді ще трьох країн Центральної Європи – Угорщини, Польщі й Чехословаччини. Перше установче засідання провели в угорському містечку Вишеграді – у 1335 році саме там, у тодішній столиці Угорщини був укладений договір про мир між угорським королем Карлом І Робертом, чеським королем Яном Люксембурзьким і польським королем Казимиром ІІІ Великим.
