Доступність посилання

ТОП новини

Правозахисники, СБУ і «таємні камери»


Служба безпеки України заявила у понеділок, що перевіряє інформацію Amnesty International і Human Rights Watch, які заявили про «таємну в’язницю» в управлінні СБУ і «катування» там людей. Раніше цього дня ці міжнародні правозахисні організації заявили, що з «таємної в’язниці» управління Служби безпеки України в Харкові звільнили 13 людей, яких, тримаючи в ув’язненні, «допитували і катували».

У документі на ім’я головного військового прокурора України Анатолія Матіоса правозахисні організації вказують, що мають інформацію про звільнення 25 липня і 2 серпня 12 чоловіків і однієї жінки, яких утримували на території Харківського управління СБУ.

Згідно з повідомленням правозахисників, звільнених людей утримували під вартою від кількох тижнів до декількох місяців. Крім того, вказується, що щонайменше п’ятьох осіб нині ще таємно утримують у Харкові. Двоє з них є громадянами Росії, ще двоє – українці, що живуть у Харкові, а п’ятий затриманий нібито страждає на психічне захворювання. При цьому троє з п’ятьох затриманих перебувають там вже понад 17 місяців.

Як заявив Радіо Свобода керівник апарату голови СБУ Олександр Ткачук, на даний час відомство не підтверджує цієї заяви правозахисників.

Микола Вакарук один із тих, хто вирішив публічно говорити про «таємні камери» в Харківському обласному управлінні СБУ для підозрюваних у сепаратизмі та співпраці з угрупованнями «ЛНР» і «ДНР». Каже, що мовчати не може, бо хоче, щоб оприлюднені жахи про тортури та знущання поклали край беззаконню в українських спецслужбах.

«Чим більше буде розголосу цьому неподобству, тим більше я буду почуватися в безпеці. Я зараз перебуваю у своєму селі Українка, це на підконтрольній території Україні, й звідси не збираюся тікати», – повідомив Микола Вакарук, який родом із села Українка Донецької області.

Його випустили тишком-нишком на свободу 25 липня разом із шістьма чоловіками, а 2 серпня із-за ґрат вивезли семеро людей, серед них жінку.

Звільнення стало можливим після того, як міжнародні правозахисні організації Amnesty International і Human Rights Watch 21 липня оприлюднили доповідь «Вас не існує: Свавільні затримання, насильницькі зникнення і тортури на сході України», в якому йдеться про те, що українська влада і сепаратисти застосовують тортури і незаконно утримують людей під вартою.

Правозахисникам безпосередньо вдалося записати свідчення п’ятьох людей, які запевняють, що були в’язнями таємних камер Харківського обласного управління СБУ, імена трьох оприлюднені у звіті: Микола Вакарук, Віктор Ашихін і Дмитро Корольов. Ще двоє опитаних, як стверджують правозахисники, не захотіли, щоб називали їхні імена, побоюючись репресій проти них і їхніх сімей.

Свідчення Вакарука: 600 днів у «таємній в’язниці» СБУ

Миколу Вакарука затримали 9 грудня 2014 року за підозрою у пособництві коректувальникам бойовиків угруповання «ДНР», натомість чоловік заперечує причетність до бойовиків. Він каже, що перші тортури від кремезних хлопців СБУ мав під час допитів в управлінні Покровська. Далі прикладали руки і ноги в Краматорському управлінні СБУ.

«У Покровську я пробув одну добу. Мене там дико побили. Вони знали, що мене по голові бити не можна, через травму, знали, що була поламана нога, їх це не зупинило і вони запитали: «Куди тебе бити, щоб не помер?». Вони посадили мене на стілець обличчям до спинки, прикували кайданками до батареї і лупцювали ногами по спині. А з 10 грудня я був у Краматорському СБУ і до 15 грудня я перебував у холодній камері. Те, що не відбили, повідморожували», – говорить Микола Вакарук.

Перед тим, як потрапити до СБУ в Харкові, Миколу Вакарука разом із великою групою сепаратистів мали обміняти на бійців із ЗСУ, які на той час перебували в полоні угруповання «ДНР». Але щось пішло не за планом спецслужб і його разом з іншими підозрюваними доправили на територію Харківського обласного управління СБУ.

Чоловік стверджує, що наприкінці 2014 року, початку 2015-го «таємні камери» СБУ постійно оновлювалися свіжими затриманими за пособництво проросійським і російським бойовикам, а також сепаратистами з самого Харкова. І всі вони проходили тортури, побиття, знущання.

«Саме в Харкові допитували тільки харків’ян. Там на 14-й рік весь коридор цього поверху був залитий кров’ю. І стіни, і підлога. Охоронці сварилися на альфівців, бо ті сильно їх (затриманих) били, а охоронцям доводилося все відмивати. А нас безпосередньо допитували за місцем затримання, наприклад, мене в Покровську, це тоді був Красноармійськ», – каже Микола Вакарук.

За його словами, 8 кімнат камерного типу розташовувалися на другому поверсі управління СБУ. В різні часи вони могли наповнюватися до 14 ув’язненими.

«В камерах двоповерхові ліжка. Там був повний інформаційний вакуум. Ніхто не міг зателефонувати рідним додому. Новини дізнавалися від людей, що приїжджали до нас. Телевізор і радіо з’явилися в камері згодом. Вікна були закриті полекарбанатом, ми не бачили нічого, що там на вулиці. Я переконаний, ці камери розташовувалися на другому поверсі обласного управління СБУ. Ми стільки там просиділи, що знаємо імена охоронців. Останнім часом до нас уже нікого не підсиляли. Навпаки, намагалися позбутися. Повсякчас звідти цивільних обмінювали на військових, що перебували у полоні в Донецьку», – розповів чоловік, який запевняє про ув’язнення в «таємних камерах» СБУ.

Донеччанин Микола Вакарук каже, що коли до них приїжджали у квітні-травні поточного року правозахисники з громадських організацій та з офісу омбудсмена України, керівництво харківських спецслужб всіх висиляло з камер і переховувало в тирі, де тренуються правоохоронці. А перед тим, затриманих зобов’язували помити камери, навести там порядок, мовляв, це приміщення казарменого типу для відпочинку охорони та решти спецперсоналу.

Порожні приміщення під час огляду правозахисників

А тим часом українські та міжнародні правозахисники з різних джерел збирали інформацію про, нібито, роботу «таємних в’язниць» при Службі безпеки України. Їм повідомляли про жорстоке поводження з людьми рідні тих, хто вже зміг врятуватися і наразі перебуває на свободі. Правозахисники зауважують, на жаль, існування таємних в’язниць довести вкрай складно, ба більше, вони існують в тих країнах, де тривають військові конфлікти та війни.

В офісі омбудсмена України стежать за тривожними повідомленнями про катування. За словами керівника апарату уповноваженого Верховної Ради з прав людини Богдана Крикливенка, йому та правозахисникам громадських організацій у квітні довелося побувати в управліннях СБУ Краматорська і Харкова, які згадуються в доповідях організацій Amnesty International та Human Rights Watch. Туди група експертів приїхала 20 квітня без попередження, але показали їм порожні підвали і приміщення без слідів постійного перебування ув’язнених.

«Ми приїхали в Краматорськ, Зайшли у приміщення і нікого там не виявили – жодної людини, яка б там трималася під вартою, не було. У приміщеннях СБУ Харкова ми бували неодноразово. Ми знали, що там є приміщення, яке раніше використовували як ізолятор. І ми попросили показати приміщення камерного типу. Нам його відкрили, ми туди спустилися, там дійсно є таке приміщення, але без жодних ознак перебування людей під вартою. Частину з цих приміщень використовують, як облаштовані кімнати для відпочинку співробітників харківської Служби безпеки», – поділився враженням від побаченого Богдан Крикливенко.

СБУ шукатиме в себе «таємні в’язниці»

У самій Службі безпеки України заявляють, що готові перевірити інформацію міжнародних правозахисників про таємні в’язниці, але у відомстві не підтверджують наведені факти в звіті організацій «Amnesty International та Human Rights Watch».

Ми будемо цю інформацію перевіряти. У Харкові дійсно є сектор із забезпечення досудових розслідувань, до складу якого входить кілька приміщень, обладнаних для того, щоб проводити допити стосовно підозрюваних у кримінальних провадженнях. Слідчі Служби безпеки України дійсно туди доволі часто викликають із Слідчого ізолятору затриманих осіб. Це особи, що утримуються в пенітенціарних установах. Залишатися в цих приміщеннях довше ніж кількох годин просто неможливо, тому, що приміщення для цього не пристосовані», – повідомив Радіо Свобода керівник апарату голови СБУ Олександр Ткачук.

Радіо Свобода в липні зверталося з проханням показати приміщення сектору з забезпечення досудових розслідувань Харківського обласного управління СБУ та підвали відомства, де, ймовірно, могли б розташовуватися таємні камери. Втім, у відповіді прес-служби СБУ журналістам відмовили в зйомці спеціальних приміщень харківського СБУ. 29 серпня Радіо Свобода повторно звернулося до СБУ з проханням показати приміщення обласного управління харківських спецслужб.

В Amnesty International та Human Rights Watch заявляють, що постійні заперечення СБУ фактів насильницьких зникнень і таємних затримань сприяє створенню атмосфери беззаконня і увічнює безкарність за порушення прав людини.

Правозахисники закликали головного військового прокурора Анатолія Матіоса негайно вжити заходів для звільнення тих, хто залишається під вартою, і притягнути винних до відповідальності.

Правозахисники стверджують, що напередодні оприлюднення доповіді, під час спілкування із п’ятьма звільненими ті розповіли, що співробітники СБУ покрили голови затриманих чорними мішками і вивезли їх із Харкова у броньованому мікроавтобусі та залишили на узбіччі біля Краматорська і Дружківки, що на Донеччині. Ці два міста перебувають під контролем української влади, але близькі до лінії фронту.

Перед тим, як відпустити, людям повернули паспорти, дали кошти на «транспортні витрати» і наказали мовчати про їхнє таємне утримання, інакше – погрожували «серйозними наслідками», розповіли правозахисники із посиланням на слова звільнених.

«Звільнення 13 осіб, яких тримали в харківській СБУ, – це чудова новина, але офіційно ні факт їхнього затримання, ні факт звільнення так і не визнані, як не визнане й існування самої проблеми насильницьких зникнень з боку СБУ. Вперте заперечення СБУ насильницьких зникнень сприяє формуванню атмосфери беззаконня і стійкого збереженню безкарності за грубі порушення прав людини», – каже Тетяна Локшина, старший дослідник Human Rights Watch по Європі і Центральній Азії.

Правозахисники організацій Amnesty International і Human Rights Watch, припускають, що в секретних камерах Харківського обласного відділення СБУ можуть перебувати ще 5 осіб.

  • Зображення 16x9

    Володимир Носков

    Володимир Носков співпрацює з Радіо Свобода з 2009 року. Є власним кореспондентом Радіо Свобода по Харкову і області

  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

  • Зображення 16x9

    Тетяна Якубович

    Тетяна Якубович - журналістка та редактор проєкту Радіо Донбас.Реалії. На Радіо Свобода – з 2015 року. Автор мультимедійних репортажів «Підводна армія»«Мінна долина» та «Ті, що качають місто», редактор проєктів «Наш Донбас» та «Шахта-360 очима гірника», ведуча виїзних ефірів з прифронтових міст, режисер радіофільму «Донбас-91» та документального фільму «Моя зміна» про атомних операторів ЧАЕС.  

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG