Роман Квасников – переселенець зі Слов’янська та учасник бойових дій на сході України. З 2014-го року служив у Національній поліції України. Після звільнення зі служби, за рік до повномасштабного вторгнення, спільно з друзями заснував підприємство. Через повномасштабні бойові дії змушений був з Донеччини евакуювався із родиною до Дніпра. Тут він з нуля розпочав власну справу – на отриманий від держави грант.
Як ведеться бізнесу переселенця, що найскладніше в підприємництві, як отримати грант на власну справу і реалізувати себе – Роман Квасников розповів проєкту «Ти як?».
У Романа Квасникова дві вищі освіти – юридична та економічна. Обидві так чи інакше знадобилися, коли він заснував власну справу. Він відкрив хімічне підприємство в Харкові, але лишався жити на Донеччині. Допоки не розпочалося повномасштабне вторгнення. Чоловік виїхав зі Слов’янська лише влітку 2022 року – з дружиною, батьками й трьома собаками. Каже: терпіли до останнього, аж поки в місті стало дуже небезпечно.
«Влада міняється, вирішуйте, на чиєму ви боці»
Війну в рідному місті він уже бачив. Раніше він працював у міліції, у відділі з боротьби з економічними злочинами. Був учасником АТО – патрулював блокпости поблизу Маріуполя.
Із 12 квітня по 5 липня 2014-го року Слов’янськ був під окупацією. Коли захоплювали райвідділок МВС, Роман якраз був на роботі.
Прохід – прострілюється. Зброю в той момент вже й неможливо було отримати
«Я був у райвідділі. Оголосили тривогу. А період був такий – тривогу оголошували часто, день через день. Кажуть: «Бойова тривога, йдемо озброюватися. Відбиття нападу на адмінбудівлю». Ми були на третьому поверсі. Одягаю форму – бо як співробітник відділу боротьби з економічними злочинами я був у цивільному. Ми сприйняли це як навчальну тривогу.
Почали спускатися вниз – отримувати зброю. Металеві двері входу в райвідділ хлопці встигли зачинити, а з віконця, дивлюся, дуло автомата направлене. Прохід – прострілюється. Зброю в той момент вже й неможливо було отримати», – згадує ті події майже десятирічної давності експравоохоронець.
Будівлю тоді захопили – і всіх, хто був там, теж: «Прийшли й сказали: «Ви – заручники». Всіх вивели до актової зали. Сказали: «Влада міняється, вирішуйте, на чиєму ви боці». Ми там просиділи кілька годин. Виводили по 10-15 людей. Спершу – жінок, потім – чоловіків».
В окупованому місті без світла й води у «підвішеному» стані він прожив два з половиною місяці, аж поки Слов’янськ не звільнили.
Початок повномасштабної війни також застав Романа в рідному місті.
«Прокинулися від вибухів, не повірив, що війна, і ліг досипати. А вже о шостій ранку дружина, вона працює в школі, каже: «Йти не треба, вибухи, обстріли»
Багато людей виїхало. Багато – повернулося. Ми з родиною вирішили поки не виїздити, бо вважали, що в Україні скрізь небезпечно», – каже він.
Покидати місто вирішили в липні 2022-го року. Не останню роль у рішенні, каже Роман, зіграв грант й можливість відновити бізнес у галузі хімічного виробництва.
До того чоловік вже мав досвід підприємництва: після звільнення з «органів» 2021 року разом з двома партнерами у Харкові вів бізнес з виготовлення хімічних сумішей для промисловості. Ідею самостійного бізнесу, каже Роман, він виношував давно, ще працюючи в поліції, але підприємництво й службу не можна поєднувати. А от тоді спробував вперше, спробувавши долучитись до друзів.
«У нас була партнерська домовленість: вони знали, як робити, але не знали, як продавати. А я на той момент не знав, як зробити, але знав, як продати. Тому у нас було так: я займався продажами, інший партнер – технолог, удосконаленням виробництва, а третій – на ньому була закупівля основних компонентів. Були й наймані працівники. Так ми пропрацювали пів року», – розповів Роман.
Налагодження бізнесу
Своє власне підприємство він зміг заснувати 2022 року, евакуювавшись до Дніпра. Не останню роль у рішенні виїздити зі Слов'янська з родиною зіграла саме можливість знову заснувати бізнес, а саме – грант, який переселенець отримав за програмою «єРобота». Його дає держава на започаткування або розвиток власного бізнесу всім охочим підприємцям – як новачкам, так і людям з досвідом.
Головною умовою отримання є створення дієвого підприємства, яке працюватиме й сплачуватиме податки не менш як три роки. Заявки на отримання гранту подаються через портал Дія разом з бізнес-планом.
Мені одразу треба було відкрити рахунок, зареєструватися фізичною особою-підприємцем, після цього мені перерахували кошти
«2022 року в планах було їхати до Дніпра. Я подався через «Дію» на грант і мені прийшло схвалення. За умовами отримання гранту, мені одразу треба було відкрити рахунок, зареєструватися фізичною особою-підприємцем, після цього мені перерахували кошти. Усі ці організаційні моменти прискорили виїзд», – додає він.
Зараз у нього в штаті троє людей: сам він і ще двоє працівників. Цех з виробництва організували в орендованому приміщенні на лівому березі Дніпра. Основна продукція – хімічні речовини, які використовують під час видобутку вугілля на шахтах, та рідини для металообробки – їх застосовують на підприємствах під час шліфування металу.
Основна продукція – концентрати, які використовують в гірничошахтній промисловості, та змащувально-охолоджувальні рідини для металообробки. За добу виробляють до п’яти тонн продукції – якщо є замовлення.
До бухгалтерського обліку та перевезень залучають фахівців за договорами, адже брати в штат додатково людей невигідно.
Грант – а це 226 тисяч гривень – він витратив на обладнання: купив два реактори для приготування сумішей.
«Орендую приміщення в підприємства Дніпровської міської ради. За оренду приміщення та електрику – 8,5 тисяч, податки, бухгалтерські послуги… І виходить розхідна частина – досить велика », – каже він.
Підприємство Романа працює вже понад рік. Найскладніше – знайти покупців, адже раніше налагоджені зв’язки обірвалися через війну, а за кордон поки шлях закритий через необхідність додаткових капіталовкладень, не приховує підприємець.
«У будь-якій справі найскладніше – продати. Хоч будеш насінням торгувати, хоч – автівками. Якщо ж успішно продаєш – є обігові кошти, і ти можеш їх вкладати далі. Можна і 20-30 тисяч тонн на місяць виготовити – головне, щоб було куди продати.
З тими, з ким ми працювали раніше, – вони на території Донецької області, шахти – видобування впало. Машинобудівні заводи в Краматорську й Слов’янську, яким ми теж продавали, – стоять. Тому ми зараз працюємо, сплачуємо податки й підтримуємо на такому рівні, щоб у випадку масштабного замовлення можна було виконати договір», – пояснює Роман.
Галузь його роботи – доволі специфічна. Продукцію підприємець реалізує в різних точках України – Львів, Суми, Харків, Івано-Франківськ. За кордон – ні. Там, каже, потрібні додаткові документи, виходити на цей ринок треба підготовленими.
«Зокрема, потрібен сертифікат якості ІСО 12922, він обов’язковий для продукції. Його отримання включає певні складнощі й фінансові витрати, зокрема це п’ять тисяч євро. Вкласти цю суму, отримати сертифікат і сидіти в очікуванні – я не бачу сенсу. А ще треба, щоб там був хтось із зацікавлених осіб – перекупники або виробники, це мало б бути підприємство з іменем, яке має своє коло клієнтів», – розповів переселенець.
Перспективи
Життя у Романа нині, як і в мільйонів переселенців – в режимі очікування. Родина сподівається на стабілізацію ситуації в Україні і, як наслідок, – можливість поїхати додому.
Житло у прифронтовому Слов’янську, на щастя, поки вціліло, але через безпекову ситуацію повернутися туди поки неможливо. Тим часом чоловік продовжує розвивати бізнес – нещодавно він отримав ще один грант від держави за програмою єРобота – але вже як учасник бойових дій.
На одержані 250 тисяч гривень планує придбати додаткове обладнання, а також взяти на роботу ще одного працівника.
Минув понад рік, але адаптованими до Дніпра ми себе не відчуваємо
Подружжя орендує будинок к Дніпрі за 14 тисяч гривень. Дружина Романа наразі працює дистанційно – асистентом учителя. Разом вони опікуються домашніми улюбленцями, вивезеними зі Слов’янська. Окрім собак чоловік зміг вивезти з дому ще свої інструменти для хобі – гра на гітарі і ремонт автотехніки. Це допомагає відволікатися від трагічних подій у країні.
«Минув понад рік, але адаптованими до Дніпра ми себе не відчуваємо. З містом у мене давнішні асоціації, мені ніколи не подобалися великі промислові міста. Плануємо згодом – додому», – каже він.
Як отримати грант від держави?
В Україні працюють кілька видів грантів, які можна отримати через портал «Дія» у розділі «єРобота». Це безповоротна допомога від держави для започаткування чи розвитку бізнесу.
Зокрема, передбачені мікрогранти для маленьких локальних підприємств – до 250 тисяч гривень. Є також допомога для ветеранів та їхніх родин – до мільйона гривень. І найбільші гранти для створення переробних підприємств — до восьми мільйонів гривень.
Подати заявку на отримання гранту можуть як підприємці, так і люди без досвіду ведення бізнесу. Наразі прийом заявок на всі напрямки програми «єРобота» триває.
Які кроки:
- на порталі «Дія» – «Грант на власну справу» – натиснути «Подати заявку»
- зареєструватися та дати відповіді на всі питання анкети
- вкласти бізнес-план, заповнений за відповідною формою, що доступна для завантаження на порталі «Дія».
За даними заступниці міністра економіки Надії Бігун, за останній рік гранти від держави за програмою «єРобота» отримали понад сім тисяч заявників, більшість – це маленькі гранти, їх понад 6,5 тисяч.
