«Добре, що не залишились у палаті»: свідчення про обстріл Росією пологового будинку у Дніпрі

Пологове відділення лікарні в Дніпрі зазнало руйнувань внаслідок російської ракетної атаки 29 грудня. Майже тиждень медперсонал разом з рідними та друзями розбирає завали, виносить вцілілі побутові речі та обладнання. У будівлі вибито понад 800 вікон, зараз їх закривають фанерою. Також пошкоджено стіни й майже все обладнання в палатах. Розміри збитків ще не підраховували, але вони масштабні, кажуть в керівництві лікарні.

У відділенні під час атаки ніхто не загинув і не був поранений – ані пацієнти, ані медперсонал. Що допомогло вижити? Як почуваються ці люди зараз? І чи зможе Україна довести, що удар по медзакладу – це воєнний злочин? Про це у репортажі Радіо Свобода.

Катерина народила сина Віктора в цьому пологовому за два дні до ракетного удару. 27-го грудня жінці зробили кесарів розтин, поруч з нею був чоловік, все минулося добре, каже вона.

Того ранку подружжя з сином було в палаті. Ще не снідали. Встигла погодувати маля й сходити в душ, як пролунала сирена і персонал наказав всім спускатися у сховище.

Пішли в чому були – в піжамах, у халатах, для малюка вони з чоловіком встигли схопити ковдру. Вибухи почули вже у сховищі, потім почалася пожежа.

«Далі – все, як в тумані. Ми зрозуміли, що це десь поруч. Розгубилися. Медперсонал дав вказівки евакуюватися. Кому – дали куртки, кому – ковдри. Ми вийшли на вулицю. Хтось перейшов в інше сховище, більш надійне. А ми… Люди проїздили повз на «Жигулях», зупинилися і вивезли нас з небезпечної зони, додому. Зараз ми вдома, на постійному зв’язку з лікарем. Новий рік ми не святкували, яке свято… Від кожної сирени тепер тремчу, страшно. Добре, що ми не залишилися в палаті, вона зруйнована вщент», – розповідає Катерина.

Акушерка Ірина працює в пологовому понад 20 років. У момент ракетного удару була на зміні. Розповідає: породіль із дітьми й вагітних встигли спустити в укриття, як тільки почули звук сирени. Коли будівля почала горіли, жінок з укриття вивели й перевели в інше місце.

«Була сирена, ніхто не очікував, але таке правило – всіх жінок ми спустили в укриття. Четверо породіль і четверо дітей новонароджених, і четверо вагітних. Точно чула три вибухи. Потім уже все горіло. А ми стали шукати все – ковдри, подушки, щоб вивести жінок. Воно ж не літо…»

Зараз Ірина разом з колегами та їхніми рідними розбирає вцілілі речі та обладнання.

Щось – прямо в мішки і на смітник, вціліле – ховають.

Змітають також уламки битого скла – вони повсюди.

Найбільше пошкоджений перший поверх лікарні.

Там було дитяче відділення. Воно повністю вигоріло.

«Пологовий будинок – це майбутнє країни»

Лікарі та медсестри сподіваються, що будівлю їхнього закладу вдасться відновити.

Лікарка-інтерн Ольга Басінова сама народилася в цьому пологовому будинку, тут же народжувала свою доньку, а тепер працює за фахом.

У моменти вибухів, вона якраз проїздила повз заклад. Зразу побігла на робоче місце, допомагала з евакуацією породіль.

«Для нас це шок… Зараз ми розбираємо завали, виносимо сміття, роботи непочатий край. Треба долучатися волонтерам, бо якщо не буде всього цього, не буде й майбутнього. Пологовий будинок – це майбутнє країни. Після війни треба буде піднімати, відбудовувати ж країну»

«Це горе для всіх нас, для тих, хто тут працює, для тих, хто тут колись народжував, і тих, хто планував народжувати. Був приліт ракети якраз під палатою на першому поверсі. Це була палата сімейного типу – тепер руїни… Ми переживаємо душею. Дякувати Богу, що всі залишилися живі. Дякувати нашому керівнику, яка як тільки сирена – всі в укриття», – говорить Наталія, яка пропрацювала тут понад 30 років.

Завідувачка акушерського відділення Ірина Кульбач – лікарка з 40-річним досвідом. Розповідає: коли будівля спалахнула, вона взяла на себе відповідальність дати команду – переводити породіль і персонал в інше укриття. Хоча повітряна тривога на той момент ще тривала.

«Я зайшла і сказала жінкам: «Виходимо». Жінки сказали: «Так ще ж сигнал тривоги не завершився». І це була правда. Але оскільки було задимлення, то ми вирішили евакуйовувати. Когось – перевели в інше укриття, когось – відпустили додому. Одна пара – чоловік і дружина – одразу сіли в авто і поїхали. Тут якраз під'їздив на автомобілі на роботу наш лікар, він взяв пацієнтів до себе в машину. Чоловік нашої чергової лікарки допомагав з евакуацією. У нас це все було відлагоджено. Ми були готові, розуміли, що таке могло бути»

«Ніхто не постраждав. Хоча як – не постраждав? А біль, кров, руїни, страх?… Це ж був будинок щастя, будинок, де народжуються нові життя», – додає вона.

За словами Кульбач, у довоєнні роки в її закладі приймали по півтори тисячі пологів на рік.

Минулого року тут народилося утричі менше малюків – близько 500. Кілька немовлят з'явилися на світ під час тривоги, в спеціально обладнаному підвалі.

Фахівчиня вірить, що відбудова відділення буде одним із пріоритетів міста.

«Для кого ж ми воюємо, як не для того, щоб народжувалися діти? Для кожного з нас, для кожного з жителів Дніпра важливо, щоб відновили роботу пологового будинку. Треба, щоб у цих стінах знову лунав крик новонароджених», – каже Ірина Кульбач.

Удар по пологовому – воєнний злочин Росії

Юристка Української Гельсінської спілки з прав людини та правозахисної групи «Січ» Юлія Полєхіна каже: норми міжнародного права, зокрема Женевські конвенції, забезпечують захист будівель медичних закладів під час збройних конфліктів.

Атаки на лікарні, їхнє майно, транспорт, персонал вважаються воєнними злочинами, зазначає вона.

«За нормами міжнародного гуманітарного права, інфраструктура охорони здоров’я – це лікарні та медичний персонал – мають особливий захист. Інфраструктуру вважають територією, яка є захищеною під час конфліктів і воєн. Тому атаки на медичні заклади вважаються воєнним злочином. Військові сили повинні робити все, щоб не наражати ці заклади на небезпеку. Зокрема, у статті 18 Женевських конвенцій 1949-го року зазначено: цивільні лікарні, зокрема, які надають допомогу людям з інвалідністю, хворим, вагітним, за жодних обставин не можуть об’єктом нападу. Росія ратифікувала Женевські конвенції, а також як член Ради безпеки ООН схвалила резолюцію №2286 від травня 2016 року, яка додатково зобов’язує виконувати конвенції щодо саме медичної інфраструктури», – пояснює юристка.

У рамках ініціативи з фіксування воєнних злочинів Росії «Трибунал для Путіна», додає Полєхіна, на Дніпропетровщині правозахисники задокументували руйнування та пошкодження через обстріли 51 будівлі лікувально-оздоровчих закладів. У перспективі, вважає вона, Україна зможе позиватися до Росії – і через зруйновані лікарні зокрема.

«Тут дуже важливо фіксувати не поодинокі епізоди руйнування медичної інфраструктури, але і широкомасштабність і масовий системний терор. Проти цивільного населення. Стаття 8 Римського статуту міжнародного кримінального суду зазначає, що умисне спрямування нападів на будівлі, матеріали, транспортні засоби медичних установ та персонал, який використовує розпізнавальні знаки, – це власне є воєнний злочин»

• Від початку повномасштабного вторгнення в Україну армія Російської Федерації понад 1 100 разів атакувала українські медичні заклади, йдеться у звіті «Лікарів за права людини».
• За даними українського МОЗ, через війну в країні були пошкоджені майже півтори тисячі лікарень, близько 200 зруйновані вщент.
• Росія стверджує, що завдає ударів винятково по військових об'єктах, але Міністерство освіти і науки України та правозахисники задокументували численні факти руйнувань дитсадків, шкіл, університетів, об’єктів освітянської інфраструктури.