Скасування кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації, закриття декларацій чиновників від журналістів та громадськості і суттєве скорочення повноважень НАЗК – ось ключові пункти зі свіжого рішення Конституційного суду України, яке ще до офіційного оприлюднення встигло спричинити широкий резонанс.
Які наслідки воно матиме для внутрішньої й зовнішньої політики України? Чи продовжить існувати за таких умов Національне агентство з запобігання корупції? І чи є шанс повернути скасовані КСУ антикорупційні норми?
Увечері 27 жовтня у ЗМІ та соцмережах почала ширитись інформація про те, що Конституційний суд України визнав неконституційними низку антикорупційних положень українського законодавства. Що саме відбулось, на той момент іще ніхто достеменно не знав. Єдине, у чому всі сходились, це те, що кримінального покарання за неправдиву інформацію, відображену в деклараціях, більше не буде.
Усе це змусило профільних експертів, представників різних політичних сил і навіть керівництво держави заговорити про занепокоєння.
«Президент обов’язково використає своє право на законодавчу ініціативу, щоб відновити сталу і максимально ефективну роботу системи електронного декларування й невідворотність відповідальності за умисне порушення цих правил. Українські посадовці й депутати продовжать декларувати своє майно і доходи, а антикорупційні органи матимуть необхідні повноваження для їхньої перевірки та притягнення порушників до відповідальності», – заявили того вечора в Офісі президента.
А представник Зеленського в Конституційному суді, депутат від «Слуги народу» Федір Веніславський наголосив, що «якщо дії КСУ будуть продовжуватися в тому ж річищі, то не можна виключати негативних наслідків» для євроінтеграційних процесів України.
****
Офіційне рішення КСУ щодо визнання неконституційними низки антикорупційних положень українського законодавства з’явилось на сайті установи лише надвечір наступного дня.
У документі, зокрема, йшлося про те, що Конституційний суд визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачала покарання за декларування недостовірної інформації.
Також КСУ скасував два основні повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції:
- здійснення моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і прирівняних до них осіб;
- здійснення контролю і перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання і оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.
Окрім того, Конституційний суд скасував право НАЗК складати протоколи про адміністративні порушення.
Також неконституційними визнана і низка статей закону про запобігання корупції, зокрема:
- стаття 48 (контроль та перевірка декларацій);
- стаття 49 (встановлення своєчасності подання декларацій);
- стаття 50 (повна перевірка декларацій);
- стаття 51 (моніторинг способу життя суб’єктів декларування);
- стаття 65 (відповідальність за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення).
До моменту оприлюднення цієї інформації судді Конституційного суду встигли заявити про тиск і «спробу дестабілізації» з боку Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України та «деяких політиків», маючи на увазі «звинувачення в упередженості та заангажованості, поширення компрометуючої інформації стосовно професійної діяльності суддів та погрози щодо їх кримінального переслідування».
*****
«Ми задоволені тим, що погодились із нашими доводами про неконституційність положень закону про незаконне збагачення», – так у коментарі Радіо Свобода на рішення Конституційного суду відреагував депутат від фракції «Опозиційна платформа – За життя» Василь Німченко.
Німченко – колишній суддя Конституційного суду, а нині – один зі співавторів подання про неконституційність окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та низки інших законів, що стосуються антикорупційної реформи, розглянувши яке, КСУ і виніс резонансне рішення.
«Реєстри відкрили приватне життя громадян (я вже не говорю про спальні і навіть не говорю про кухні), я говорю про елементарні честь, гідність і свободу людини, які гарантовані Конституцією і конвенціями міжнародного характеру. То в чому ми неправі, що звернулись до Конституційного суду, щоб захистити інтереси громадян на свободу і на недопустимість втручання будь-кого в приватне життя?» – каже Німченко.
На уточнення Радіо Свобода про те, що чиновники і, зокрема, депутати, – це публічні люди, а відтак інформація про відповідність статків їхньому способу життя становить суспільний інтерес і є важливою для попередження корупційних ризиків, Німченко заявив, що «депутати – теж люди».
«До того ж, крім декларантів, у список внесли усе коло родичів і знайомих, які народились і ще народяться (у тому числі неповнолітніх до 16 років), і відкрили скриньку Пандори на предмет того, що не правоохоронний орган буде займатись дослідженням та перевіркою їх, у кишені кожного буде порпатись. Так не борються з корупцією і у світі такої практики немає», – вважає Німченко.
*****
Тим часом у профільних експертів (зокрема тих, хто свого часу був причетний до роботи над створенням антикорупційного законодавства), кардинально інша думка щодо резонансного рішення Конституційного суду.
«Це руйнування самої логіки електронного декларування. Тобто воно буде існувати для проформи, НАЗК перетвориться фактично на консультаційний орган, а всі справи, які порушили на підставі внесення недостовірних відомостей у деклараціях, закриють (а їх сотні). Наслідки будуть надзвичайно важкі», – каже колишній виконавчий директор Transparency International Україна, а нині народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Юрчишин.
Із цією думкою погоджується і виконавча директорка громадської організації «Центр протидії корупції» (ЦПК) Дарія Каленюк.
«Після повного демонтажу системи декларування статків чиновників у нас втрачається можливість для громадян України контролювати державних посадовців, а у державних посадовців з’являється можливість грабувати і ховати накрадене від очей громадян. Після цього рішення Конституційного суду України не можна сподіватися на співпрацю України з ЄС та з МВФ», – наголошує вона.
На думку голови правління Фундації Dejure Михайла Жернакова, це – саме те, чого «фактично добивались Коломойський і агенти Росії в Україні».
«Це означає, що нам або треба буде вмикати станок (тобто буде величезна інфляція), або треба буде десь брати гроші (якщо це буде в Росії чи в Китаю, то це означатиме розворот України з прозахідного вектору», – прогнозує Жернаков.
А от представник ОПЗЖ Василь Німченко підстав для погіршення стосунків між Україною та її міжнародними партнерами через рішення Конституційного суду не бачить.
«Якщо це справді правові партнери, рівновіддалені від конфліктів і порушення нашої Конституції, то нічого не погіршиться. А якщо ці партнери бачать одне – як розвалити наш механізм, як розвалити наш ВВП (а ми це бачимо), – то, звісно, вони до цього і ведуть, щоб ми залежали від траншів, кредитів та інвестицій», – стверджує Німченко.
У МЗС України тим часом хоч і вважають, що рішення КСУ наразі не руйнує співпрацю України з західними партнерами, але визнають, що воно «створює серйозну проблему».
«Проблему не лише для внутрішнього розвитку України, але й для наших відносин із партнерами, які сприяли створенню антикорупційної інфраструктури в Україні. Я хочу запевнити вас, що і президент України, і уряд, в тому числі Міністерство закордонних справ, абсолютно рішуче і принципово налаштовані на подолання наслідків проблеми, створеної рішенням КСУ», – заявив міністр зовнішніх справ Дмитро Кулеба і додав, що конкретні кроки в цьому напрямку уряд представить «вже незабаром».
Тим часом, за повідомленнями, у Європейському союзі уже висловили стурбованість через останні рішеннями Конституційного суду і заявили, що це може стати підставою для тимчасового припинення «безвізу».
*****
Чи є в України бодай якась можливість повернути назад (хоча б частково) скасовані КСУ положення антикорупційного законодавства, зважаючи на те, що рішення Конституційного суду є «обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржено»?
На думку голови правління Фундації Dejure Михайла Жернакова, є, але для цього знадобиться дуже багато часу.
«Треба все робити заново, починаючи з 2014–2015 років. Але раніше на це було набагато більше волі, були післямайданні часи, сильна підтримка і ентузіазм із боку західних партнерів. Як це буде зараз? Я особисто не маю ілюзій стосовно бажання президента Зеленського і його політсили зараз це впроваджувати, враховуючи те, що ініціативи стосовно судової реформи, які походять зараз безпосередньо від президента, спрямовані на те, щоб надати корупціонерам ще більше судової влади, ще більше судових повноважень», – прогнозує Жернаков.
Але представниця монобільшості і голова профільного антикорупційного комітету у Верховній Раді Анастасія Радіна запевняє, що народні депутати від «Слуги народу», «безумовно, будуть ініціювати» внесення змін до антикорупційного законодавства, щоб насамперед повернути повноваження для НАЗК і посилити відповідальність за неправдиве декларування (або на рівні Кримінального кодексу, або на рівні Кодексу про адміністративні правопорушення), і будуть «робити все можливе», щоб це було якомога швидше.
«Разом із тим, Конституційний суд фактично не мотивував належним чином своє рішення, тому прописати зміни до законодавства так, щоб Конституційний суд знову не сказав, що це все не підходить, буде достатньо складно», – додає Радіна.
Тим часом виконавча директорка громадської організації «Центр протидії корупції» (ЦПК) Дарія Каленюк вважає, що для відновлення антикорупційних здобутків України виключно законодавчих ініціатив буде недостатньо, і важливо також перезапустити Конституційний суд, щоб «попередити наступний демонтаж позитивних реформ в Україні».
«І політики, і президент повинні шукати рішення, як це зробити. Я вважаю, що у нас немає конституційних суддів (окрім тих, які не голосували за це ганебне рішення). Судді, які голосували за це рішення, підписали собі вирок. Вони – державні зрадники, і їх знесе або в правовий спосіб Верховна Рада України і президент, або український народ», – каже Каленюк.
*****
Зауваження до суддів, які ухвалили резонансне рішення, мають і в НАЗК.
Ще 19 жовтня Нацагентство склало адміністративні протоколи щодо неподання повідомлень про суттєві зміни в майновому стані суддями КСУ Володимиром Мойсиком та Ігорем Сліденком, а 27 жовтня у НАЗК заявили, що ще двоє суддів – Ірина Завгородня і Сергій Головатий – мають проблеми з деклараціями, бо:
- у декларації Завгородньої за 2018 рік виявили недостовірних відомостей на 615 тис. грн, а у декларації за 2019 рік — на 754 тис. грн.
- у декларації Головатого за 2019 рік знайшли недостовірних відомостей на 3,6 млн грн.
На думку представників НАЗК, за таких умов ці судді КСУ не мали права брати участь у голосуванні 27 жовтня, адже «мали конфлікт інтересів».
Але у коментарі Радіо Свобода суддя Головатий (який, до слова, мав розбіжну думку під час голосування, вважаючи: «Висновок Суду про неконституційність кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей вважаю юридично необґрунтованим») із позицією НАЗК щодо наявності у нього конфлікту інтересів не погодився.
«Жодного конфлікту інтересів у мене немає, тому що у мене немає приватного інтересу. Я – посадова особа, в мене – публічна посада. Я отримував доходи цілий рік у 2019 році з публічних джерел (з держбюджету). Жодних копійок із приватних джерел я не отримував. Для того, щоб був конфлікт інтересів, має бути умисел приховування інформації, користь. Яка може бути користь, коли посадова особа, яка отримує зарплату від держави, здійснює публічну діяльність? Конфлікт інтересів – це завжди конфлікт між займаною публічною посадою і приватним інтересом який переслідує особа. Тому в мене немає конфлікту інтересів», – сказав він.
При цьому розбіжності на на 3,6 млн грн. у своїй декларації Головатий пояснює технічною помилкою під час її заповнення: коли у місці, де мав зазначити про свої доходи, він помилково вказав суму сплачених ним податків. За словами Головатого, свої пояснення про це він надіслав НАЗК ще на початку жовтня.
Тим часом, як встановили журналісти програми «Схеми», суддя Олександр Тупицький, під головуванням якого відбувалось резонансне голосування за скасування низки антикорупційних положень, теж міг мати конфлікт інтересів.
Усе через те, що у 2018 році вів став власником земельної ділянки у селищі Кореїз Автономної республіки Крим, оформивши договір купівлі-продажу за російським законодавством, але не відобразив інформацію про це у своїй декларації про майно та доходи.
«Схеми» звернулися до голови КСУ з проханням надати коментар щодо його майна. У пресслужбі КСУ заявили, що «усі відомості про майно, яке є у володінні та користуванні голови КСУ Олександра Тупицького, містяться у його щорічній декларації».
Говорячи про участь суддів, які могли мати конфлікт інтересів під час ухвалення рішення щодо скасування низки антикорупційних положень у законодавстві, колишній виконавчий директор Transparency International Україна, а нині народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Юрчишин зазначає, що у такий спосіб вони себе «просто вигородили».
«Офіс президента цьому ніяк не протидіяв, Верховна рада відповідно теж була у ролі статиста (через блокування ОП призначень нових суддів), і от таким чином поступово відбувається проросійсько-олігархічний реванш. І тут проблема у тому, що коли судді Конституційного суду ухвалюють рішення за наявності конфлікту інтересів, вони фактично самі нівелюють те, гарантами чого мали би виступати, тобто Конституцію і законодавство», – вважає Юрчишин.
*****
Тим часом представники ОПЗЖ і партії «За майбутнє» очікують, що в найближчій перспективі Конституційний суд задовольнить і решту їхніх вимог щодо визнання неконституційними ще низки аспектів антикорупційного законодавства.
«Це вони зараз поки що торкнулись напівайсбергу. Але ж була вибудувана ціла система неконституційних норм, які спрямовані не на захист інтересів людини, а проти неї. І там норми Кримінально-процесуального кодексу ще попереду, Цивільно-процесуального кодексу, Закону «Про прокуратуру» (де вони перевищують повноваження), Закону «Про НАЗК» (де вони дають можливість займатись прослуховуванням, перевірками, арештом і конфіскацією активів)», – прогнозує представник ОПЗЖ Василь Німченко.
У свою чергу, у НАБУ і НАЗК уже заявили про політичний підтекст у рішеннях суддів Конституційного суду щодо антикорупційних положень законодавства.
Так, наприклад, представники Національного антикорупційного бюро відзначають, що своїм рішенням КСУ завдав «нищівного удару по ефективному інструменту очищення влади від корупції», а саме воно «не витримує жодної критики, ані з етичної, ані з правової точки зору».
За інформацією НАБУ, станом на 27 жовтня у бюро велося 110 кримінальних проваджень, у межах яких детективи досліджували близько 180 фактів умисного внесення посадовцями недостовірних відомостей до е-декларацій.
«Семи особам, серед яких троє колишніх народних депутатів, повідомлено про підозру. 34 справи скеровано до суду. Стосовно 13 осіб є рішення суду (шість вироків, стосовно семи осіб справи закриті за нереабілітуючими підставами). Через рішення КСУ всі ці справи мають бути закриті. Відтак посадовці, викриті на зловживаннях, уникнуть відповідальності», – мовиться у заяві НАБУ.
«Нищівною поразкою антикорупційної реформи в Україні» вважають рішення КСУ і у НАЗК. 28 жовтня о 19:00 воно вимушене було на його підставі закрити реєстр електронних декларацій.
«Це означає, що державні органи та громадськість більше не мають відкритого цілодобового доступу до електронних декларацій посадовців, а НАЗК припиняє їхню перевірку, зберігання та оприлюднення», – мовиться у заяві НАЗК.
Окрім того, у Нацагентстві заявляють, що своїм рішенням КСУ фактично заблокував реалізацію результатів місцевих виборів, бо призначення кандидатів обраних на посади, зокрема голів обласних, районних рад та їх заступників, можливе лише після проходження ними спецперевірок.
«Без цієї перевірки жоден керівник державного органу не може бути офіційно призначений», – наголошують у НАЗК.
У Офісі президента тим часом заявляють, що найближчим часом президент подасть до Верховної Ради законопроєкти, які «в подальшому запобігатимуть виникненню подібних кризових ситуацій».
«Нищівні удари, які завдаються досягненням країни у сфері боротьби та ефективної протидії корупції в Україні, не можуть залишатися поза увагою. Необхідна негайна та жорстка оцінка рішенням окремих суб’єктів, дії яких стають дедалі суспільно небезпечнішими», – заявляють в ОП.
