Питання інтеграції українських біженців за кордоном гостро виникло ще рік тому, коли у вересні 2022 року батьки постали перед вибором: влаштовувати дитину в чеську школу, де вимагаються знання мови та не буде уроків про Україну, чи шукати інші варіанти освіти, ризикуючи втратити фінансову допомогу.
Радіо Свобода поговорило з президентом Європейського конгресу українців (об’єднання українських організацій в Європі – ред.) в Чехії Богданом Райчинцем про те, як діаспора зберігає українськість біженців, скільки ще буде тривати допомога від Чеської республіки та як російська пропаганда впливає на всі ці процеси.
– Давайте почнемо з Європейського конгресу українців. Чим він займається під час повномасштабної війни РФ проти України?
– Ми відновили свою роботу у 2019 році (Конгрес заснували у 1949 під час конференції у Лондоні – ред.) і працюємо в кількох напрямках.
- Перше – це мережування (пошук співпраць) українців в Європі та просування українських інтересів. Зараз представники конгресу є в 19 країнах, серед яких європейські країни та Велика Британія.
Українських біженців, які вимушено приїхали в Чехію після 24 лютого, ми також сприймаємо як частину діаспори
Передусім слідкуємо, де і які акції відбуваються, аби підсилити їх, щоб тиснути на уряди, говорити про те, що війна досі триває і Україні потрібно допомагати.
- Друге – це культурна, дипломатична та інформаційна діяльність, куди включаємо роботу з російською пропагандою.
- Окремо працюємо з гуманітарною допомогою – збираємо та відправляємо в Україну.
Також, як діаспора, працюємо над інтеграцією українців, паралельно даючи знання про Україну. Варто зазначити, що для нас діаспора – це не лише люди, які народилися, наприклад, в Чехії, але етнічно належать до українців.
Діаспора не може існувати ізольовано без нових людей, тому українських біженців, які вимушено приїхали в Чехію після 24 лютого, ми також сприймаємо як частину діаспори. Головне – щоб були однодумцями.
– У мене питання якраз щодо інтеграції. Деякі біженці бояться, наприклад, віддавати дітей в чеські школи через асиміляцію і страх, що не буде кому повертатися в Україну. Як працювати з людьми, щоб вони поверталися в Україну?
– Це найскладніше питання. Про це вголос не говорять, але країни витрачають гроші на адаптацію дітей, які цілком можуть стати громадянами іншої країни. Це натуральний процес. Ми не можемо тут виграти.
Що це означає? Усе починається із мови – у кожній країні, куди переїхала сім’я, дитина має володіти мовою тієї країни, щоб мінімально здобути освіту.
До того ж у Чехії якщо дитина не влаштована в чеську школу або не має відмови про брак місць, сім’я може втратити соціальні виплати. Не отримуєте фінансову підтримку – не можете вижити.
Патріотичний дух, що ми повернемось і відбудуємо Україну, є, але час грає проти цьогоБогдан Райчинец
А чи будуть повертатися в Україну – інша справа, яка не залежить від діаспори чи світових організацій. Вона буде залежати від політичної та економічної ситуації в Україні, яка, звичайно, буде непростою. Ми не можемо мотивувати людей повертатися на тимчасово окуповані території або на території, які непридатні для життя.
Патріотичний дух, що ми повернемось і відбудуємо Україну, є, але час грає проти цього. Люди, які виїхали за кордон, все більше адаптуються та інтегруються.
Що робить українська діаспора в Європі, щоб допомогти Україні в цьому? Перше – намагаємося підтримувати суботні школи, де викладають українську мову, історію та літературу. Але це сотні дітей, а не тисячі (за даними чеської національної координаторки з питань інтеграції біженців Клари Шимачкової Лауренчикової, у Чехії перебуває 93 тисячі українських дітей – ред.)
Тому тут все залежатиме від сімей. Якщо дитина буде далі говорити українською чи буде дотичною до України, вона не асимілюється зразу. Якщо батьки махнуть рукою, то ніхто нічого з цим не зробить.
Завдання наше просте – продовжувати підтримувати фінансово суботні школи, освітні програми, видавництво книжок і так далі. Але також потрібно працювати над національною програмою щодо повернення людей в Україну.
Зі свого боку ми комунікуємо з міністерствами, пишемо пропозиції, але реального впливу немає. Я розумію, йде війна, і пріоритеті інші, але ми будемо втрачати все більше і більше людей.
– А як взагалі змінилося ставлення до українців після 24 лютого? Наприклад, в Польщі була поширена риторика, що українці – це заробітчани в негативній конотації. Яке ставлення було в Чехії і як воно трансформувалося?
– Від початку незалежності України в 1991 році імідж українця в Європі – це імідж заробітчанського українця. Звичайно, ми бачили професорів, вчителів та лікарів, але ці люди з вищою освітою приїжджали сюди працювати на низькокваліфікованих роботах.
Україна весь цей час не цікавилася цим, не розбудовувала свій імідж, бренд за кордоном. І зламати 30 років за рік не вийде.
Попри це Європа помічає ці зміни – культура, демонстрації, політика – усе має вплив. З’ясували, що в Україні сильний IT-сектор, багата культура. Але, на жаль, на це вплинули негативні історичні події.
– Ви згадали про те, що раніше люди з вищою освітою за кордоном працювали на низькокваліфікованих та мало оплачуваних роботах. Зараз біженці скаржаться на таку саму проблему. Як з цим працювати і в чому полягає причина?
– Яка основна перешкода? Мова.
Не думайте, що в історії світової міграції люди, які виїжджали за часів, наприклад, Другої світової війни, робили щось інше. Чехи, які тікали в Німеччину чи Канаду, так само мили посуд, поки не вивчили мову.
– У Чехії періодично відбуваються мітинги проти бідності та надання Україні допомоги. Чи ці протести мають вплив на уряд?
– Зараз це мітинги на 10-50 тисяч людей, у яких проблема, що їм погано живеться, недостатньо грошей, тому вони вимагають припинити підтримувати Україну.
Проблема в тому, що вони не розуміють ситуацію і з ними ніхто не говорить. Треба пояснювати, чому підтримка України корисна для Чехії, – і це не лише про те, що якби не Україна, то російські танки стояли би в Празі. Люди відчувають, що їх обкрадають.
Важливо зазначити також, що українські протести мають вплив – їх чують. До того ж, до українських мітингів доєднуються самі чехи. Уряд це бачить.
– Як в Чехії працює російська пропаганда? Як це змінювалося із 2014 року і які наративи тут поширює?
– Офіційна позиція Чехії відома – ми підтримуємо Україну. Це найважливіший момент, з якого виходимо.
Європа буде мати проблему з російською агентурою, яка буде посилюватисяБогдан Райчинец
Усі громадські та бізнес-структури, які не під санкціями, можуть вільно діяти. Церкви московського патріархату в Чехії також не під санкціями. Є проєкти, які виступають за мир, де разом працюють росіяни, казахи, деякі українці. І вони більше виступають з риторикою «ми – один народ».
Ці наративи поки не перемагають, але Європа буде мати проблему з російською агентурою, яка буде посилюватися.
– Чи медіа поширюють подібні меседжі?
– Є проблема із соцмережами, адже немає механізму, як перевірити акаунт, який поширює інформацію, або саму інформацію.
У нас працюють окремі організації, які допомагають людям виявляти пропаганду. Але в Чехії ще все нормально, а дуже поширені російські наративи в Греції, Іспанії, Португалії, бо для них війна далеко.
– Чи на ставлення чехів до агресії Росії вплинула радянська окупація 1968 року (вторгнення військ СРСР, членів країн-членів Варшавського договору до Чехословацької Соціалістичної Республіки, повалення уряду та окупація країни – ред.)?
– Ті, хто пам'ятає 1968 рік, розуміють, що тоді без Кремля не обійшлося. І спрощено, але ці люди можуть бачити зв’язок в тому, що росіяни знову лізуть і вчать інших жити.
– Президент Чехії Петер Павел казав, що у країни зменшуються ресурси, щоб надалі допомагати Україні. Чи знаєте, яка ситуація зараз і чи може Чехія припинити підтримку українців?
– Проблема в тому, що ми не знаємо, скільки зброї і фінансів передає Чехія. Це засекречені дані. В медіа пишуть, що даємо – без конкретики. Не знаємо, хто платить за зброю, скільки Україна заборгувала і чи взагалі буде повертатися ці кошти.
Потрібно просто змінювати стратегію та спосіб комунікації, наприклад, більше говорити з урядамиБогдан Райчинец
Петр Павел, очевидно, буде так говорити, щоб заспокоїти своїх співвітчизників.
Впливає також втома, але попри це досі діють чеські організації, наприклад «Подарунок для Путіна» (чеська організація, яку створили підприємець Далібор Дєдек та журналіст Мартін Ондрачек у травні 2022 року – ред.), яка збирає донати на українську армію.
У такому випадку потрібно просто змінювати стратегію та спосіб комунікації, наприклад, більше говорити з урядами, ходити на зустрічі – туди, де дійсно може бути вплив. Не просто махати прапором, бо це вже нічого не дає.
– Уже більше року триває повномасштабного вторгнення. Які зараз виклики стоять перед Чехією?
– Наступні роки будуть пов'язані з інфляцією та економічними проблемами. Буде складно не лише Чехії.
