За кілька днів до інавгурації Білла Клінтона на посаду президента США, 5 січня 1993 року, державний секретар Лоуренс Іглбургер дописав довге послання на 23 сторінки для свого наступника, який мав зайняти його місце через кілька тижнів.
За два дні до цього його керівник, президент Джордж Буш, приїхав до Москви, щоб із російським президентом Борисом Єльциним підписати важливий договір про контроль над озброєннями, СНО-2. Це була дипломатична перемога на «останній хвилині» президентського терміну Буша, яка закріпила кінець ядерної напруженості ще з часів Холодної війни і сигналізувала – як багато хто вважав – новий початок у відносинах між Москвою і Вашингтоном.
Послання до Варена Крістофера окреслювало гарячі точки світу та місця, охоплені напруженістю – «стільки ж проблем… скільки і можливостей». Не в останню чергу одним з таких місць були «залишки» Радянського Союзу, який припинив своє існування 13 місяців до того.
Список включав небезпеку війни в колишній Югославії і «зрив реформ в Росії та повернення до якоїсь форми авторитарного правління». Іглбургер також попередив про небезпеку збройного конфлікту між «Росією і будь-якою з держав», що постали на теренах колишнього СРСР.
«Україна – це не найімовірніша, але, без сумніву, найнебезпечніша можливість», – написав Іглбургер.
Через 30 років і майже через рік після початку нинішнього повномасштабного вторгнення російської армії на українські терени, Росія і Україна ведуть найбільшу сухопутну війну в Європі з часів Другої світової війни.
Це послання є одним з кількох нещодавно розсекречених документів, опублікованих цього тижня у США Архівом національної безпеки, недержавною організацією, розташованою в Університеті Джорджа Вашингтона. Організація також успішно домагалася розсекречення інших матеріалів з часів президентства Білла Клінтона, зокрема тих, що стосуються відносин США з Москвою за часів президенства Єльцина.
За словами Томаса Грагама, який працював у посольстві США в Москві за часів Радянського Союзу і був директором з питань Росії в Раді національної безпеки Білого дому в 2000-х роках, увага США в перші роки після розпаду Радянського Союзу була чітко сфокусована на Росії, незважаючи на слова Іглбургера про Україну.
«Потрібен був час, щоб Україні була приділена хоча б частина тієї уваги, яку приділяли Росії», – сказав він.
«Демократичні реформи в Росії»
В одному з нових документів, датованому лише через три дні після того, як Білл Клінтон склав присягу, він провів телефонну розмову з Єльциним, в якій вони обговорили кризу в колишній Югославії – коли в Боснії вже понад рік тривали бойові дії. Вони обговорили Ірак, де американські війська забезпечували безпілотну зону більше ніж рік після закінчення війни в Перській затоці.
І вони також обговорили відхід Росії від радянської епохи.
«Ми налаштовані зробити все можливе, щоб допомогти демократичним реформам у Росії досягти успіху», – сказав Клінтон Єльцину, згідно з документом щодо змісту телефонної розмови, який не є дослівною стенограмою.
Інший документ – записка Крістоферу від Іглбургера, чиє коротке перебування на посаді держсекретаря було затьмарене Джеймсом Бейкером, який пропрацював на цій посаді довше.
Бейкер був ключовим співрозмовником не лише з Єльциним, але й з Горбачовим, коли Радянський Союз почав розпадатися наприкінці 1980-х років. Бейкер зустрічався багато разів із Горбачовим та іншими європейськими лідерами, коли Німеччина возз’єдналася і офіційні особи США і НАТО намагалися вирішити, чи дозволяти базування військ на території колишньої Східної Німеччини (НДР).
У своєму посланні Крістоферу Іглбургер обговорює ширші глобальні проблеми: погіршення стану довкілля, поширення хвороб, як СНІД, а також він обговорює «побудову нових партнерських відносин» з Японією, Європою, Китаєм, Північною Кореєю та В’єтнамом.
Він також детально описує потенційні проблеми в нових незалежних державах, що постали на теренах колишнього Радянського Союзу, попереджаючи, що економічні проблеми в Україні, які виникли після розпаду СРСР, «можуть легко загострити суперечності з Росією з питань безпеки».
Це включало й базування частин Чорноморського флоту СРСР, який був розділений між Києвом і Москвою.
Це також стосувалося долі радянської ядерної зброї, яка залишилася на території України і яку, на думку деяких американських чиновників, могли втратити або вкрасти і продати на чорному ринку. Подібні занепокоєння були і до російської ядерної зброї.
«Ми можемо допомогти пом’якшити українську поведінку, якщо будемо зараз ставитися до України як до важливого самостійного гравця, а не як до доповнення наших центральних відносин з Росією», – написав Іглбургер.
«У той же час, якщо українці хочуть, щоб до них ставилися серйозно, вони повинні зрозуміти, що володіння ядерною зброєю є відповідальністю, а не перевагою», – написав далі.
Занепокоєння щодо конфлікту
5 грудня 1994 року Україна підписала міжнародну угоду під назвою Будапештський меморандум – серію гарантій наданих Україні, Білорусі та Казахстану з метою переконати ці країни відмовитися від своїх ядерних запасів, які в них залишилися, і вивезти їх до Росії. Угода, яку контролювали США, Росія і Велика Британія, включала в себе гарантії недоторканності кордонів цих трьох країн.
Деякі українські офіційні особи та деякі західні оглядачі заявляють, що відмова Києва від ядерної зброї була помилкою, зазначаючи, що вона могла б послужити стримуванню Росії в нинішньому повномасштабному вторгненні.
«Коли Радянський Союз розвалився, США були занепокоєні тим, що може розгорітися конфлікт на території колишнього Радянського Союзу, – зазначив Грагам. – Адміністрація президента Буша хвилювалася, що може виникнути сценарії Югославії на території колишнього Радянського Союзу». При цьому Грагам наголошує: «Найбільш катастрофічним був би конфлікт між Росією та Україною, ми дуже уважно стежили за цією ситуацією».
«Це далеко не означає, що це мало статися. Про це треба було думати, але ніхто не міг цього передбачити. Ми знали про напруженість між Росією і Україною, ми робили все можливе, щоб впоратися з цим, щоб напруженість не виплеснула назовні», – сказав Грагам в інтерв’ю з Радіо Свобода.
Білл Клінтон і Борис Єльцин
Дружні стосунки Клінтона з Єльциним, про які було відомо, відображені в інших розсекречених матеріалах за багато років.
У 2018 році офіційна президентська бібліотека Клінтона опублікувала 1000 сторінок документів часів президентства Білла Клінтона, в тому числі стенограму телефонної розмови, в якій Єльцин підтримав Володимира Путіна як свого наступника, назвавши його «солідною людиною».
У телефонній розмові 23 січня 1993 року і Клінтон, і Єльцин висловлюють тепле ставлення один до одного, вони обговорюють спроби організувати двосторонню зустріч.
«Мені дуже хотілося б зустрітися з вами і пізнати вас як «Білла», – сказав Єльцин Клінтону.
«Ми були з Бушем у добрих стосунках. Тепер мені потрібно розвивати стосунки з президентом Клінтоном, – сказав Єльцин. – Цього хочуть всі у світі… Я впевнений, що наші відносини покращяться в майбутньому».
