Доступність посилання

ТОП новини

10 років роботи, тисячі правок та критика: як ухвалювали закон «Про медіа» і для чого він потрібен?


Наразі керівництво Верховної Ради наголошує, що ухвалення закону «Про медіа» стало фактично фінальною крапкою, необхідною для початку переговорів щодо вступу України до Європейського союзу
Наразі керівництво Верховної Ради наголошує, що ухвалення закону «Про медіа» стало фактично фінальною крапкою, необхідною для початку переговорів щодо вступу України до Європейського союзу

10 років роботи, щонайменше п’ять ґрунтовних видозмін, тисячі правок та чимало критики. Усе це – про про один закон: закон «Про медіа».

13 грудня 2022 року Верховна Рада ухвалила його в цілому, і вже невдовзі документ набуде чинності, а його норми почнуть застосовувати на практиці.

Для чого потрібний цей закон? Чому робота над ним тривала так довго? Та чи виправданою є критика цього документу?

Жодного голосу проти і майже одноголосне «за». Такими стали результати голосування за один із найбільш обговорюваних та складних законопроєктів в історії українського парламенту – закону «Про медіа».

«Певні вислови критичні у залі лунали, але тим не менш голосували усі. Думаю, що просто суто технічно не вийшло конституційної більшості (бо засідання було напружене: хтось виходив, хтось заходив). Але все одно була підтримка усіх фракцій і груп. Це важливо, щоб закон не просто був ухвалений, а і щоб мав вагому легітимність», – ось так результати голосування підсумував «слуга народу» Микита Потураєв.

Саме його комітет – з питань гуманітарної та інформаційної політики – готував законопроєкт до розгляду у сесійній залі. І, як зізнаються Потураєв та інші члени комітету, ця робота була непростою.

«У нас було дуже багато зауважень після першого читання, і ми близько двох місяців працювали над тим, аби зробити його кращим. Тому що для нас було однаковим як питання європейської інтеграції, так і того, щоб у цьому законопроєкті не було якихось обмежувальних (наприклад, щодо політики національної ідентичності)», – розповів Радіо Свобода член комітету з питань інформаційної політики, представник фракції «Європейська солідарність» Володимир В’ятрович.

Критики законопроєкту і справді було багато. Лише за останні кілька місяців його називали і «загрозою тоталітаризму у медійній сфері», і «серйозною загрозою свободі преси», і законом, який «змусить журналістів боятися певних тем через загрозу санкцій».

Утім, ті, хто працював над документом, запевняють: до другого читання вдалося усунути більшість спірних моментів або ж знайти певний компроміс щодо пунктів, які викликали найбільше запитань.

«Нам вдалося після тривалих дискусій добитися того, що ті норми, які були ухвалені у першому читанні і фактично скасовували перелік осіб, що становлять загрозу національній безпеці, чи які скорочували україномовні квоти, переглянули. Що стосується регулювання онлайн-медіа, то тут ми пішли на компроміс і домовились, що заборона онлайн-медіа без рішення суду може бути лише два тижні, а не на місяць, як пропонувалось раніше», – розповів Радіо Свобода член комітету з питань інформаційної політики, представник фракції «Європейська солідарність» Володимир В’ятрович.

Водночас були і положення, які розробники законопроєкту не хотіли прибирати чи переписувати.

«Ми впроваджуємо дуже багато обмежень стосовно російського контенту і постколоніальних наративів. І для європейців це було дивним, бо вони за свободу слова у якомога ширшому сенсі. Ми теж за свободу слова (інакше б у нас не було революцій за ці роки), але ми не можемо з іншого боку дозволити Росії завдяки нашому недопрацьованому законодавству нас вбивати», – наголосив у коментарі Радіо Свобода один із розробників законопроєкту, експерт з медіаправа Ігор Розкладай.

Загалом над законопроєктом «Про медіа» працювали 10 років, і за цей час документ щонайменше п’ять разів ґрунтовно видозмінювали, кажуть його автори.

До обговорення та розробки нормативної бази були залучені не лише народні депутати, а й представники медіабізнесу, Нацради з питань телебачення та радіомовлення, громадського сектору, а також європейські партнери України.

«Для нас цей законопроєкт був дуже великим викликом, тому що було дуже багато дуже різних інтересів (часто – несумісних). І ми намагались знайти компроміс. Не знаю, чи все вдалось і чи не доведеться правити цей закон через рік. Але якщо навіть доведеться, то це нормальна історія, адже це велика реформа», – розповів Радіо Свобода один із розробників законопроєкту, експерт з медіаправа Ігор Розкладай.

За його словами, після такої тривалої розробки та обговорення документ врешті-решт вдалося ухвалити завдяки трьом факторам:

  • зобов’язанням України перед ЄС у рамках євроінтеграції;
  • російській агресії, яка «показала абсолютну непристосованість українського медіазаконодавства до умов війни»;
  • технологічному стрибку людства, який «значно зістарив уже наявні норми в українських законах про медіа».

«Необхідність цих змін не якась «хотєлка» якоїсь конкретно політичної сили. Це те, що треба було зробити не вчора, а позапозавчора. І те, що зараз проголосували усі політичні фракції, для мене дуже хороший показник того, що нарешті до усіх це дійшло», – пояснює один із творців законопроєкту та експерт з медіаправа Ігор Розкладай.

Автори документу наголошують: закон «Про медіа» – насамперед про взаємовідносини держави (в особі незалежного регулятора) і гравців медіаринку. Зокрема, кажуть, він:

  • підлаштовує українське медіазаконодавство під європейський, а не пострадянський досвід (як було раніше);
  • спрощує для медіагравців вихід на медіаринок, залишаючи ліцензування лише для невеликої категорії ЗМІ;
  • впорядковує правила гри на медіаринку (коли до медіа застосовуються не санкції, а попереджувальні приписи);
  • регламентує повноваження незалежного медіарегулятора в умовах військового стану, коли є необхідність захищати медіапростір від інформаційної зброї.

Очікується, що ухвалений Радою закон «Про медіа» має запрацювати через три місяці після підписання та офіційної публікації.

«Ми живемо в Україні, тому бути впевненим, що воно спрацює так, як передбачено в законі, дуже важко. Можливо, практика його застосування буде додатковим аргументом, що потрібно буде допрацювати якісь його окремі положення. Але загалом як рамковий закон, який має регулювати медіасферу в Україні, він справді був необхідний», – ​говорить член комітету з питань інформаційної політики, представник фракції «Європейська солідарність» Володимир В'ятрович.

Наразі ж керівництво Верховної Ради наголошує, що ухвалення закону про медіа стало фактично фінальною крапкою, необхідною для початку переговорів щодо вступу України до Європейського союзу.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG