Грають на етнічних барабанах, навчають грі інших, ще й самі майструють інструменти – це все про учасників етно-музичного клубу «БарабанЗА» із Запоріжжя. Існує він із 2011 року і за час його існування дав можливість повчитися грати на барабанах понад тисячі людей. Учасники клубу також відроджують техніку гри на козацьких барабанах – тулумбасах. Напередодні всесвітнього дня музики, що відзначається 1 жовтня, Радіо Свобода поспілкувалося з засновником етно-музичного клубу Денисом Васильєвим та розпитало його про перспективи розвитку етнічної музики в країні.
– Із чого почалося ваше захоплення аутентичною музикою, барабанами?
– Це почалося, мабуть, із того, що одного разу, йдучи з офісної роботи, я зайшов до «України» (торговельний центр у Запоріжжі – ред.) до музичного магазину, тоді це такий був відділ у нашому універмазі, і там побачив малесенький барабанчик. Він мені дуже сподобався, і я майже всю зарплатню витратив на цей барабанчик. Він у мене пролежав майже 5 років. Я щось намагався, потім воно відійшло, і десь через 5 років я зрозумів, що дуже хочу грати і хочу грати не сам, хочу грати з друзями. І так почалося те, що зараз зветься етно-музичний клуб «БарабанЗа».
– Чому саме такий напрямок обрали, а не поп чи рок?
– Це тому, що етнічна музика – справжня, тобто вона від природи. І кожна людина, що бере до рук цей барабан, може відчути на дотик. Воно як биття серця – ти береш, граєш, стукаєш і відчуваєш, що це є як природа, і тому не треба ходити до музичної школи, до такої класичної: можна взяти кілька уроків, або подивитись в youtube відео, і майже через годину ти можеш щось настукати. Зрозуміло, що потім треба навчатись якимось хитрощам довгі роки, але одразу можна взяти інструмент і почати грати.
– Тобто фактично навчитись може кожний і не потрібно якогось особливого таланту?
– Девіз нашого клубу, що кожен, хто має серце і відчуває його биття, може грати на барабані. Спочатку барабан – лише барабан. Далі – це майже як серце. Тобто всередині тут нічого немає, але коли воно починає бумкати, починається життя і починається музика.
– Чи є попит на таку музику? Хто ваш слухач?
– Попит є. У нас дуже багато в клубі людей. І на останньому запорізькому фестивалі «Khortytsia Freedom» (музичний фестиваль, що відбувався в Запоріжжі 1–2 вересня 2018 року – ред.) наш колектив у складі 16 людей грав на сцені. Це не весь колектив, а частина, що влізла на цю маленьку сценку. Ми були цього року на фестивалі «ЕТНО DRUM» (відбувався 6–8 липня в Харківській області – ред.). В Україні це наш такий фаховий фестиваль – там декілька тисяч людей, які грають і захоплюються грою виключно на етнічних барабанах і бубнах.
– Яким у подальшому бачите свій розвиток у цьому напрямку?
– У нашому клубі є декілька напрямків. Це ви зараз бачите такий сучасний урбаністичний барабан «джембе», який дуже гучний. Його дуже зручно переносити містом і грати будь-де. Потім у нас є такий інструмент, як «дарбука». Він трохи інший – маленький, але дуже потужний барабан для швидкої гри. Є у нас рамкові барабани, які ви знаєте як бубни. Цей напрямок ми відроджуємо тому, що наші предки – скіфи, сармати, кіммерійці – використовували ці рамкові барабани. Жіноча частина нашого клубу майже вся грає на цих рамкових чудових інструментах. І цього року за цими всіма напрямками – «джембе», «дарбука» і рамкові барабани – ми потрапили у фінал «Червоної рути», всеукраїнського конкурсу. І наступного року у ювілейному, фінальному змаганні у повному складі наш клуб буде змагатися у номінації «автентична музика».
Запорозькі тулумбаси. Історія інструмента в Україні
Тулумбаси, як їх звали козаки, це такі собі литаври – великі гучні барабани східного походження. Їх виготовляли з величезних мідних котлів, які обтягували шкірою з відкритого боку: шкіру натягували, а за потреби й регулювали системою гвинтів. Далі – ударами по шкірі калаталом – щось на кшталт «барабанної палички», тільки більшого розміру і з набалдашником із матерії – добувають звук.
Тулумбаси були одним із клейнодів на Січі. Їх зображували на печатках та військових знаменах. Козаки часто також називали їх «котлами». Згідно з історичними відомостями, тулумбаси були різних розмірів. Невеликий інструмент під час походу козаки прив’язували до сідла перед вершником і возили з собою. Були також великі тулумбаси, що перевозили лише возом. У найбільші з таких барабанів одночасно могли грати 8 осіб.
На Запорозькій Січі звуком цих барабанів керували боєм, попереджали про небезпеку, передавали повідомлення на далекі відстані. Серед козаків вважалось, що поки б’ють тулумбаси, бій іде нормально, тому барабанщика обов’язково охороняли кілька козаків, які в разі його смерті чи поранення самі ставали музиками і грали, що є сили, аби не трапилося паніки під час бою.
Звук тулумбасів – низький та гулкий, та здалеку нагадує постріл із гармати. Тому його також використовували, аби налякати ворога, посіяти паніку у його війську. В повсякденному житті биттям у тулумбаси скликали на козацьку раду на Січі. Зараз цей легендарний інструмент прикрашає герб Запорізької області, а почути його можна лише на історичних реконструкціях та окремих святах. Спеціально для Радіо Свобода до всесвітнього дня музики засновник клубу «БарабанЗА» Денис Васильєв продемонстрував, як звучить цей старовинний інструмент.
Є бажання «затулумбасити», а нема на чому? Майстер-клас із виготовлення барабана власноруч
Аби навчитися грати на старовинних козацьких тулумбасах – у «БарабанЗІ» радять спочатку повчитися на барабанах менших. Навчитися цій майстерності може будь-хто охочий. Радіо Свобода пропонує майстер-клас від Дениса Васильєва з виготовлення барабанів із підручних речей.
Відкладіть справи на 15–20 хвилин – цього часу цілком вистачить, аби створити мембранний барабан. Вам знадобляться 4 дерев’яні планки однакового розміру, шурупи, скотч та наліпка з паперу.
- Крок перший. Із дерев’яних планок зберіть прямокутник, кути якого зафіксуйте за допомогою шурупів.
- Крок другий. На готову основу намотуйте скотч кількома шарами, створюючи таким чином мембрану майбутнього барабана.
- Крок третій. Візьміть папір, виріжте його по колу, діаметром на кілька сантиметрів меншим за основу барабана. Розмалюйте його за власним смаком.
- Крок четвертий. Помістіть паперову наліпку між шарами скотчу.
- Крок п’ятий. Беріть палички та радуйте друзів музикою ударних :)
