Сьогодні у Дніпропетровську відбулися літературні читання, присвячені 70-річчю з дня народження українського поета-дисидента, уродженця краю Івана Сокульського.
Захід провели на факультеті української філології і мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету, того самого, з якого свого часу Івана Сокульського виключили через «неблагонадійність».
Друзі поета, місцеві літературознавці, музейники, студенти згадували Івана Сокульського як поета, патріота, талановиту особистість і просто людину.
Нове прочитання листів Сокульського і його поезій знайшло відображення у виставі «Мед у камені», яку поставили студенти.
Вдова поета Орина Сокульська не тільки поділилася з учасниками читань спогадами про чоловіка, а й презентувала нещодавно видану збірку його маловідомих творів. Вірші поета, представлені колись у самвидавівському часописі «Пороги», наразі дружина упорядкувала і видрукувала окремою книгою.
Крім того, до ювілею поета Орина Сокульська підготувала репринтне видання №2 і №5 часопису «Пороги».
«Я щаслива людина, тому що поруч зі мною був Іван Григорович. І це не перебільшення. Я про нього говорю як про чоловіка, як друга, як митця, якого я збагнула вже після того, коли він відійшов у вічність. Адже коли людина поруч, у суєті суєт, не завжди можеш так відчути, збагнути», – сказала Орина Сокульська.
Іван Сокульський – громадсько-політичний діяч, дніпропетровський поет-«шістдесятник», правозахисник, член Української Гельсінської групи, у якого за плечима було майже два десятиліття радянських концтаборів.
Сокульський був одним із авторів відомого «Листа творчої молоді Дніпропетровська», в якому висловлювався протест проти політики русифікації в Україні та переслідування інтелігенції. Після того, як «Лист» оприлюднили закордонні ЗМІ, поета арештували й засудили до ув’язнення.
Повернувшись додому наприкінці 1980-их, він був одним із засновників дніпропетровських обласних організацій Товариства української мови імені Тараса Шевченка та «Меморіалу». Похований у Дніпропетровську.
Захід провели на факультеті української філології і мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету, того самого, з якого свого часу Івана Сокульського виключили через «неблагонадійність».
Друзі поета, місцеві літературознавці, музейники, студенти згадували Івана Сокульського як поета, патріота, талановиту особистість і просто людину.
Нове прочитання листів Сокульського і його поезій знайшло відображення у виставі «Мед у камені», яку поставили студенти.
Вдова поета Орина Сокульська не тільки поділилася з учасниками читань спогадами про чоловіка, а й презентувала нещодавно видану збірку його маловідомих творів. Вірші поета, представлені колись у самвидавівському часописі «Пороги», наразі дружина упорядкувала і видрукувала окремою книгою.
Крім того, до ювілею поета Орина Сокульська підготувала репринтне видання №2 і №5 часопису «Пороги».
«Я щаслива людина, тому що поруч зі мною був Іван Григорович. І це не перебільшення. Я про нього говорю як про чоловіка, як друга, як митця, якого я збагнула вже після того, коли він відійшов у вічність. Адже коли людина поруч, у суєті суєт, не завжди можеш так відчути, збагнути», – сказала Орина Сокульська.
Іван Сокульський – громадсько-політичний діяч, дніпропетровський поет-«шістдесятник», правозахисник, член Української Гельсінської групи, у якого за плечима було майже два десятиліття радянських концтаборів.
Сокульський був одним із авторів відомого «Листа творчої молоді Дніпропетровська», в якому висловлювався протест проти політики русифікації в Україні та переслідування інтелігенції. Після того, як «Лист» оприлюднили закордонні ЗМІ, поета арештували й засудили до ув’язнення.
Повернувшись додому наприкінці 1980-их, він був одним із засновників дніпропетровських обласних організацій Товариства української мови імені Тараса Шевченка та «Меморіалу». Похований у Дніпропетровську.
