Київ, 7 червня 2004 року.
Аудіозапис програми:
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Життя українське набирає обертів. На “Інтервіжен” виграла Руслана не Писанка, себто не на конкурсі “грудєй”. “І на тому пасібо,” - каже неукраїнський сноб.
Далі, за логікою “драної” філології, мало би виникнуть “не будьмо”. “Ну то й шо,” - каже рідний дядько перед тим, як пропалить собою “діван”.
Пропаливши “дівана”, дядько продовжує: “Бачив ото недавно по тому ж таки “телевіжену” змагання з гімнастики художньої. Все вдалось дуже кльово. Пацани набрали дудок, пива і краскі, щоб рила понамальовувать і, як на мене, непогано виступили. Блювали, стучали в барабани і на тьолок дивилися. Тьолкі хароші. Гімнастки. Художні. Петьо казали шо то європейські змагання були. А шоб усе харашо пройшло, начальство накидало дєньог, включило “Смердючку” і сказало: “Шуму і восторгу побільше нада”. Такі ось пірожкі з горохом не по Чєхову”.
Тішить тільки їдне. Кажуть, що у сусіда корова здохла. А дурні кажуть, що треба цінувати свободу. Навіть ув іншій країні.
Словом, абсурд, утопія та постсовковщина “а ля Оровел плюс Кафка” - так тішиться та перформенствує офіційна “Павутина”. Ну а досліджує її Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Світовий Інтернет останній тиждень наповнений повідомленнями про Туркменістан. Адже у цій державі за указом пожиттєвого президента Ніязова, він же Туркменбаші, “батько всіх туркменів”, всі не туркменські дипломи про вищу освіту визнані несумісними із стрімким рухом нації до золотої доби. Президент наказав звільнити всіх лікарів, учителів і працівників державного сектора, хто здобув освіту за межами Туркменістану.
Звучить пісня
“Всем хорошо в стране советской жить, всем хорошо в стране любимым быть...”
Сергій Грабовський
Журналісти зазначають, що де-факто у Туркменістані під дію цього закону потрапляє практично кожна людина із доброю освітою. Адже місцеві виші були далекі від досконалості навіть до того, як Туркменбаші строк навчання скоротив у них до двох років.
Що ж стосується середніх шкіл, то один день на тиждень там вивчають книгу Туркменбаші “Рухнаме”, яка офіційно проголошена “натхненною Аллахом духовною конституцією країни”.
Звучить пісня
“В коммунистической бригаде С нами Ленин впереди...”
Сергій Грабовський
Туркменбаші взагалі любить забороняти різні речі, за повідомленням Інтернету: бороди і балет, золоті зуби і довге волосся. У середині 90-х років він розпустив академію наук.
Натомість світлий образ Сапармурата Ніязова в Туркменістані повсюдно: на банкнотах і будинках, на пачках чаю і горілчаних етикетках. Постать Туркменбаші висорчить на 30-метровому монументі в центрі туркменської столиці Ашгабада.
Туркменбаші наказав переробити назви днів тижня: “головний день”, “молодий день”, “підходящий день” тощо. А ще скоро рік у Туркменістані буде поділений на вісім місяців замість дванадцять.
Пожиттєвий президент подбав і про те, щоб дати нові назви циклам людського життя. Старість тепер у Туркменістані починається у 85 років, час мудрості – у 73 роки, а у свої 64 роки “батько всіх туркменів” перебуває у “віці натхнення”.
Звучить пісня
“И на Марсе будут яблони цвести...”
Сергій Грабовський
А ще Туркменбаші, за повідомленнями Інтернету, має три мільярди доларів у франкфуртському “Дойче банку”. Водночас, за даними міжнародних організацій, 90% населення країни живе у бідності чи навіть за її межею.
Справді, порадієш, що в Україні бідних та злидарів тільки дві третини населення, а президент не є пожиттєвим.
Андрій Охрімович
На одному з форумів один розумник написав: “Багато буде залежати від того, які серіали будуть йти по ТВ під час виборчих перегонів? Яку з команд підтримає артистка Руслана? Кого брати Клички? Кого Андрій Шевченко?
Не будемо забувати й витіснених із сучасного російського ринку остарбайтерів подібних до Міладзе, К.Новікова, Жванецького... ну і таке собі далі”.
На це йому швиденько відповіли, що ті, кого він перещитав, до України відношення мають переважно “совєтскоє”. Звідси пропорція: скільки в електораті совка – стільки заробляє попса. Політична попса в тому числі.
Життя, тим часом, щораз далі відходить від дешевих фокусів. У нього, в життя себто, своя таємна принадливість, яка не вкладається у “прокрустовий топчан” політичних навіювань.
Інтернет, хоч і нагадує пострадянські уламки, однак віддзеркалює іншу, реальну, парадигму життя. За цією парадигмою артистки, агітбригади та інша солянка з аналітиків та письменників фатально співвідносяться з чимось подібним до Брежнєвської халтури, плюс склеротичні політбюро у доважок.
Молодого буйства в цьому мало. “Палата № 6” не реагує на подібні подразники. “Тоді на що ж вона реагує?” – поцікавився віртуальний хтось.
Санітар Віктор Недоступ набрав повітря в груди і тут же видихнув автентику.
Віктор Недоступ На форум “Української правди” відвідувач за підписом Студент заслав запитання: “Панове, може хтось підкаже адресу сайту, на якому висвітлюється інформація про студентський рух?”
Автор за підписом ВВ відповів: “А що, в Україні є якийсь студентський рух? Невже студентів цікавить, у якій країні вони живуть та будуть жити завтра? Як я спостерігаю, у своїй більшості студенти нездатні об’єднатись бодай у будь-що”.
Тим часом на форумі сайту “Подробиці” інший студент з Києва розповідає: “Напередодні виборів 1999-го всіх студентів першого та другого курсів нашого вузу погнали на Софійську площу, щоб підтримувати Кучму. Наш декан, жалюгідно всміхаючись, йшов в головах колони зі списком у руках і пильнував, щоб ніхто не змився”.
Євген з Миколаєва, колишній студент МДГУ ім. Петра Могили розповідає своє: “Пригадую, одного разу всі, хто не здав фізику, були змушені йти на площу перед будівлею держадміністрації. Демонстрація, зрозуміло ж, була на підтримку Кучми. Коли ми прийшли на площу – побачили студентів з інших вузів, очевидно вони теж мали хвости. Не лише в Києві та Донецьку відбувається такий “беспрєдєл”. А ще наші студенти розклеювали листівки, коли наш ректор балотувався до міськради. Ось”.
Як раз у цей момент на форумах “Гала-порталу” йшло обговорення звістки про те, що нібито 29-ть молодіжних організацій створили коаліцію для підтримки єдиного кандидата від влади на виборах. Про це журналістам поспішив розказати голова Київської міської громадської організації під назвою “Союз молоді регіонів України” такий собі пан Андрій Пінчук.
Відвідувач на ім’я Бастед діловито поцікавився: “А скільки забашляли тій “молоді”?”
Персонаж за підписом Мудрозад припустив: “Мабуть, комусь зробили те ж саме, що й судді, який нещодавно без пальця казав те, що треба”.
А дописувач Бутчер зайнявся коректорськими правками повідомлення: “29 малолітніх правопорушників створили коаліцію для підтримки Януковича. Отак буде правильно”.
На сайті “”Політ. байки” обговорюють повідомлення про те, що невідомий браконьєр застрелив улюбленого лося Кучми.
“А я знаю, хто замовив президентського лося! – хвалиться дописувач за підписом Знаючий. – Ющенко! Він підмовив браконьєра, забашляв йому і той замочив бідну “скотіну”. Отака в нас підступна опозиція!”
Відвідувач на ім’я Ігор гумору не зрозумів: “Та самі ви лосі. Просто лосі”.
Тим часом на форумах сайту “Майдан.Орг” досліджують не лише лосів.
Персонаж на ім’я Навігатор пропонує “Цікавий погляд на боротьбу бульдогів під килимом у Ялті”.
“Наш Барбос, – пише Навігатор, – схоже, “Криворіжсталь” із зубів не випустив. Хоча і міток на чужій території не поставив... А Царю-Путіну потрібен “національний режим інвестицій” в країнах-учасниках так званого ЄЕПу. Тобто тотальний розпродаж України. Висновок сенсаційний: “Очевидно, що процес реалізації угод по ЄЕП призупинився з ініціативи Росії”.
Андрій Охрімович
Інфантильні мамині сини за “папину капусту” в Інтернеті завжди знайдуть “криївку”. В часи інакші молочні поросятка поринали у всесвіт рожевих фантазій, а нині у цьому космічному “бєспрєдєлі” мають нагоду віднайти рідну душу. Хтось бавиться у віртуальні ігри, хтось пише графоманію про неіснуючі світи, а хтось складає пазли з порноелементів. Дехто навіть програє віртуальні бабки у неіснуючих казино.
Все це, засмоктавши з ногами, головами та симпатичними попками взад випльовує тільки дурнувату та дуже змучену тушку замість громадянина. Французькою “сітуайєн”.
Однак буває навпаки. Деякі сайти жорстоко вихаркують чоловічка у світ реальний, часом підлуватий, а часом до нудоти подібний до блювотного порошку.
Далі Володимир Ляшко. Різновид українського детективу.
Володимир Ляшко
Таке дійство розпочалося на сторінках Інтернет-газети “Майдан” і зветься воно “Акція “Увага, розшук!” Її автори закликають громадян покласти край масовим безчинствам невідомих у цивільному, котрі останнім часом (згадайте вибори у Мукачевому!) розганяють і калічать людей на демонстраціях, а міліція у формі (цитую “Майдан”) “просто їх охороняє. Потім, після виконання завдання, ”цивільні” щезають, і всі діючі особи, крім тих, кого побили та, можливо, виламали руку, задоволені розходяться по домівках”.
Сайт констатує, що немає майже ніякої надії щодо депутатів, опозиції і міжнародних правозахисних організацій, які б мали покласти край ситуації, коли міліція почала активно займатися політикою.
Отже, “Майдан” пропонує всім, хто став свідком насильства над людьми з боку міліції або неправильного поводження з громадянами “осіб у цивільному”, надсилати фотографії на адресу “Майдану”, вказуючи дату, місце і короткий опис обставин, за яких було зроблено знімок.
Відвідувачів сайту запрошують розсилати такі фото по всій своїй “адресовій книзі з метою розповсюдити візуальну інформацію щодо бандитів у формі і без неї та, можливо, вирахувати, як їх звати”.
Автор найкращих знімків будуть отримувати ексклюзивні призи від “Майдану”.
Увазі відвідувачів сайту “Майдан” пропонується колекція фоток осіб у цивільному, які днями жорстоко розігнали демонстрацію під стінами Верховної Ради. На деяких з них чітко видно молодиків у шкірянках, які б’ють літніх людей.
Далі читаю: ”Хто-небудь мені може пояснити, чому так радіє оцей кнур на фото під час того, як намагається затягнути якусь бабцю у “воронок”?
Сайт “Майдан” зацікавився і особою людини, яка командувала діями молодчиків у цивільному. ”Напевне, це небезпечний злочинець, - робить припущення сайт, - ватажок банди хуліганів”.
Звернення “Майдану” викликало пожвавлення серед відвідувачів сайту. Однак заступник голови правління Комітету виборців України Є.Побережний, який досліджує факти втручання міліції в політичні процеси, поставився до цієї ініціативи з пересторогою.
Євген Побережний
Що стосується колекціонування фотографій, то я думаю, що як ініціатива громадської організації вона має право на життя, але питання в тому, яким чином ця інформація буде використовуватися? Якщо мова йде про те, що громадські структури претендують на те, щоб переймати на себе функцію правоохоронних органів, то я не думаю, що це правильний підхід.
Тобто, я вважаю, що кожен повинен займатися своїм, що правоохоронні органи мають забезпечувати порядок, а громадські організації виконувати свої, більш властиві їм функції.
Ініціатива боротьби, скажімо так, силою громадської організації, саме боротьби з криміналом, якщо мова йде про якісь оперативно-розшукові заходи, то вона є палкою з двома кінцями.
Володимир Ляшко
“Поки що, - повідомив шеф-редактор “Майдану” Михайло Свистович, - хтось мовчки розмножує фотки невідомих стрижених у шкірянках і розвішує у людних місцях”. Міліція поки що теж мовчить.
Андрій Охрімович
“На граніце тучі ходят хмуро,” –була, пам’ятається, колись така совєтска пісенька. Ходили понурі хмари, клацали зубами різноманітні вороги, але лежали в “секретах” пильні Карацупи, і країна, разом з “любімим городом”, могла спать спокійно.
Стара дійсність відійшла у якісь там загірні далі, тим часом “старі пісні про “главноє” знову підіймають голову. Хтось на це плювать хотів, а комусь од того всього навіть страшно стає.
Словом, Павло Вольвач. “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Асоціації про баладну ніч і оскалених самураїв, котрі вирішили перейти “гряницю” біля ріки, навіяли мені скупі повідомлення у нинішніх українських ЗМІ. Зокрема й електронних.
Наприклад, з посиланням на управління МВС на Донецькій залізниці, повідомлялося про те, що терористи із Чечні не сьогодні-завтра з’являться в Україні. І, звісно ж, покажуть тут свої шаблезубі ікла.
Взагалі то з тією кількістю служивого народу, що з кийками і при погонах стоїть на вахті і “бдіт”, нам ніяка “Аль-Каїда” не страшна, а от дивись же...
Хоча, якщо задуматися, інформація про терористів цілком відповідає рефрену ще однієї радянської пісні. Отієї... Пам’ятаєте:? “Єслі гдє-то коє-кто у нас порой чєсно жить нє хочєт...”
Суцільний живопис димом по небу.
Цитую: “жодними фотографіями, прізвищами, прикметами терористів, відомостями про їхні наміри розташуватися на території України УМВС Донецької залізниці не володіє”. А всі лінійні відділи відповідно орієнтовані, тобто майже поставлені на вуха.
Втім, боївкарі таки є, але діють вони якщо й не лише в самій Чечні, то таки переважно в тамтешніх околицях.
Російський спецназ нещодавно знищив трьох партизанів, які, якщо вірить повідомленням “РІА Новості”, не просто були учасниками чеченського руху опору, а приймали безпосередню участь в підриві житлових будинків в Москві та Волгодонську.
Пам’ятаєте ці туманні і трагічні історії 1999-го року?
Як повідомляється, нині в трупарні республіканської лікарні Назрані завершене пізнання знищених бойовиків. Достеменним лишається лише той факт, що вони вже ні про що не скажуть.
І ось на цій веселій ноті, цілком відповідній для рубрики, я дозволю собі розкланятись.
Андрій Охрімович
І на завершення капочка чогось ліричного від Симоненка (не плутати з комуністом).
“Ти до мене прийшла не із казки, чи сну, І здалося мені, що стрічаю весну. Ти явилась мені – і здавалось, що світ Помолодшав навколо на тисячу літ. Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, Але ти, як весна, стопроною пройшла”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Вадим Журба.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Аудіозапис програми:
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Життя українське набирає обертів. На “Інтервіжен” виграла Руслана не Писанка, себто не на конкурсі “грудєй”. “І на тому пасібо,” - каже неукраїнський сноб.
Далі, за логікою “драної” філології, мало би виникнуть “не будьмо”. “Ну то й шо,” - каже рідний дядько перед тим, як пропалить собою “діван”.
Пропаливши “дівана”, дядько продовжує: “Бачив ото недавно по тому ж таки “телевіжену” змагання з гімнастики художньої. Все вдалось дуже кльово. Пацани набрали дудок, пива і краскі, щоб рила понамальовувать і, як на мене, непогано виступили. Блювали, стучали в барабани і на тьолок дивилися. Тьолкі хароші. Гімнастки. Художні. Петьо казали шо то європейські змагання були. А шоб усе харашо пройшло, начальство накидало дєньог, включило “Смердючку” і сказало: “Шуму і восторгу побільше нада”. Такі ось пірожкі з горохом не по Чєхову”.
Тішить тільки їдне. Кажуть, що у сусіда корова здохла. А дурні кажуть, що треба цінувати свободу. Навіть ув іншій країні.
Словом, абсурд, утопія та постсовковщина “а ля Оровел плюс Кафка” - так тішиться та перформенствує офіційна “Павутина”. Ну а досліджує її Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Світовий Інтернет останній тиждень наповнений повідомленнями про Туркменістан. Адже у цій державі за указом пожиттєвого президента Ніязова, він же Туркменбаші, “батько всіх туркменів”, всі не туркменські дипломи про вищу освіту визнані несумісними із стрімким рухом нації до золотої доби. Президент наказав звільнити всіх лікарів, учителів і працівників державного сектора, хто здобув освіту за межами Туркменістану.
Звучить пісня
“Всем хорошо в стране советской жить, всем хорошо в стране любимым быть...”
Сергій Грабовський
Журналісти зазначають, що де-факто у Туркменістані під дію цього закону потрапляє практично кожна людина із доброю освітою. Адже місцеві виші були далекі від досконалості навіть до того, як Туркменбаші строк навчання скоротив у них до двох років.
Що ж стосується середніх шкіл, то один день на тиждень там вивчають книгу Туркменбаші “Рухнаме”, яка офіційно проголошена “натхненною Аллахом духовною конституцією країни”.
Звучить пісня
“В коммунистической бригаде С нами Ленин впереди...”
Сергій Грабовський
Туркменбаші взагалі любить забороняти різні речі, за повідомленням Інтернету: бороди і балет, золоті зуби і довге волосся. У середині 90-х років він розпустив академію наук.
Натомість світлий образ Сапармурата Ніязова в Туркменістані повсюдно: на банкнотах і будинках, на пачках чаю і горілчаних етикетках. Постать Туркменбаші висорчить на 30-метровому монументі в центрі туркменської столиці Ашгабада.
Туркменбаші наказав переробити назви днів тижня: “головний день”, “молодий день”, “підходящий день” тощо. А ще скоро рік у Туркменістані буде поділений на вісім місяців замість дванадцять.
Пожиттєвий президент подбав і про те, щоб дати нові назви циклам людського життя. Старість тепер у Туркменістані починається у 85 років, час мудрості – у 73 роки, а у свої 64 роки “батько всіх туркменів” перебуває у “віці натхнення”.
Звучить пісня
“И на Марсе будут яблони цвести...”
Сергій Грабовський
А ще Туркменбаші, за повідомленнями Інтернету, має три мільярди доларів у франкфуртському “Дойче банку”. Водночас, за даними міжнародних організацій, 90% населення країни живе у бідності чи навіть за її межею.
Справді, порадієш, що в Україні бідних та злидарів тільки дві третини населення, а президент не є пожиттєвим.
Андрій Охрімович
На одному з форумів один розумник написав: “Багато буде залежати від того, які серіали будуть йти по ТВ під час виборчих перегонів? Яку з команд підтримає артистка Руслана? Кого брати Клички? Кого Андрій Шевченко?
Не будемо забувати й витіснених із сучасного російського ринку остарбайтерів подібних до Міладзе, К.Новікова, Жванецького... ну і таке собі далі”.
На це йому швиденько відповіли, що ті, кого він перещитав, до України відношення мають переважно “совєтскоє”. Звідси пропорція: скільки в електораті совка – стільки заробляє попса. Політична попса в тому числі.
Життя, тим часом, щораз далі відходить від дешевих фокусів. У нього, в життя себто, своя таємна принадливість, яка не вкладається у “прокрустовий топчан” політичних навіювань.
Інтернет, хоч і нагадує пострадянські уламки, однак віддзеркалює іншу, реальну, парадигму життя. За цією парадигмою артистки, агітбригади та інша солянка з аналітиків та письменників фатально співвідносяться з чимось подібним до Брежнєвської халтури, плюс склеротичні політбюро у доважок.
Молодого буйства в цьому мало. “Палата № 6” не реагує на подібні подразники. “Тоді на що ж вона реагує?” – поцікавився віртуальний хтось.
Санітар Віктор Недоступ набрав повітря в груди і тут же видихнув автентику.
Віктор Недоступ На форум “Української правди” відвідувач за підписом Студент заслав запитання: “Панове, може хтось підкаже адресу сайту, на якому висвітлюється інформація про студентський рух?”
Автор за підписом ВВ відповів: “А що, в Україні є якийсь студентський рух? Невже студентів цікавить, у якій країні вони живуть та будуть жити завтра? Як я спостерігаю, у своїй більшості студенти нездатні об’єднатись бодай у будь-що”.
Тим часом на форумі сайту “Подробиці” інший студент з Києва розповідає: “Напередодні виборів 1999-го всіх студентів першого та другого курсів нашого вузу погнали на Софійську площу, щоб підтримувати Кучму. Наш декан, жалюгідно всміхаючись, йшов в головах колони зі списком у руках і пильнував, щоб ніхто не змився”.
Євген з Миколаєва, колишній студент МДГУ ім. Петра Могили розповідає своє: “Пригадую, одного разу всі, хто не здав фізику, були змушені йти на площу перед будівлею держадміністрації. Демонстрація, зрозуміло ж, була на підтримку Кучми. Коли ми прийшли на площу – побачили студентів з інших вузів, очевидно вони теж мали хвости. Не лише в Києві та Донецьку відбувається такий “беспрєдєл”. А ще наші студенти розклеювали листівки, коли наш ректор балотувався до міськради. Ось”.
Як раз у цей момент на форумах “Гала-порталу” йшло обговорення звістки про те, що нібито 29-ть молодіжних організацій створили коаліцію для підтримки єдиного кандидата від влади на виборах. Про це журналістам поспішив розказати голова Київської міської громадської організації під назвою “Союз молоді регіонів України” такий собі пан Андрій Пінчук.
Відвідувач на ім’я Бастед діловито поцікавився: “А скільки забашляли тій “молоді”?”
Персонаж за підписом Мудрозад припустив: “Мабуть, комусь зробили те ж саме, що й судді, який нещодавно без пальця казав те, що треба”.
А дописувач Бутчер зайнявся коректорськими правками повідомлення: “29 малолітніх правопорушників створили коаліцію для підтримки Януковича. Отак буде правильно”.
На сайті “”Політ. байки” обговорюють повідомлення про те, що невідомий браконьєр застрелив улюбленого лося Кучми.
“А я знаю, хто замовив президентського лося! – хвалиться дописувач за підписом Знаючий. – Ющенко! Він підмовив браконьєра, забашляв йому і той замочив бідну “скотіну”. Отака в нас підступна опозиція!”
Відвідувач на ім’я Ігор гумору не зрозумів: “Та самі ви лосі. Просто лосі”.
Тим часом на форумах сайту “Майдан.Орг” досліджують не лише лосів.
Персонаж на ім’я Навігатор пропонує “Цікавий погляд на боротьбу бульдогів під килимом у Ялті”.
“Наш Барбос, – пише Навігатор, – схоже, “Криворіжсталь” із зубів не випустив. Хоча і міток на чужій території не поставив... А Царю-Путіну потрібен “національний режим інвестицій” в країнах-учасниках так званого ЄЕПу. Тобто тотальний розпродаж України. Висновок сенсаційний: “Очевидно, що процес реалізації угод по ЄЕП призупинився з ініціативи Росії”.
Андрій Охрімович
Інфантильні мамині сини за “папину капусту” в Інтернеті завжди знайдуть “криївку”. В часи інакші молочні поросятка поринали у всесвіт рожевих фантазій, а нині у цьому космічному “бєспрєдєлі” мають нагоду віднайти рідну душу. Хтось бавиться у віртуальні ігри, хтось пише графоманію про неіснуючі світи, а хтось складає пазли з порноелементів. Дехто навіть програє віртуальні бабки у неіснуючих казино.
Все це, засмоктавши з ногами, головами та симпатичними попками взад випльовує тільки дурнувату та дуже змучену тушку замість громадянина. Французькою “сітуайєн”.
Однак буває навпаки. Деякі сайти жорстоко вихаркують чоловічка у світ реальний, часом підлуватий, а часом до нудоти подібний до блювотного порошку.
Далі Володимир Ляшко. Різновид українського детективу.
Володимир Ляшко
Таке дійство розпочалося на сторінках Інтернет-газети “Майдан” і зветься воно “Акція “Увага, розшук!” Її автори закликають громадян покласти край масовим безчинствам невідомих у цивільному, котрі останнім часом (згадайте вибори у Мукачевому!) розганяють і калічать людей на демонстраціях, а міліція у формі (цитую “Майдан”) “просто їх охороняє. Потім, після виконання завдання, ”цивільні” щезають, і всі діючі особи, крім тих, кого побили та, можливо, виламали руку, задоволені розходяться по домівках”.
Сайт констатує, що немає майже ніякої надії щодо депутатів, опозиції і міжнародних правозахисних організацій, які б мали покласти край ситуації, коли міліція почала активно займатися політикою.
Отже, “Майдан” пропонує всім, хто став свідком насильства над людьми з боку міліції або неправильного поводження з громадянами “осіб у цивільному”, надсилати фотографії на адресу “Майдану”, вказуючи дату, місце і короткий опис обставин, за яких було зроблено знімок.
Відвідувачів сайту запрошують розсилати такі фото по всій своїй “адресовій книзі з метою розповсюдити візуальну інформацію щодо бандитів у формі і без неї та, можливо, вирахувати, як їх звати”.
Автор найкращих знімків будуть отримувати ексклюзивні призи від “Майдану”.
Увазі відвідувачів сайту “Майдан” пропонується колекція фоток осіб у цивільному, які днями жорстоко розігнали демонстрацію під стінами Верховної Ради. На деяких з них чітко видно молодиків у шкірянках, які б’ють літніх людей.
Далі читаю: ”Хто-небудь мені може пояснити, чому так радіє оцей кнур на фото під час того, як намагається затягнути якусь бабцю у “воронок”?
Сайт “Майдан” зацікавився і особою людини, яка командувала діями молодчиків у цивільному. ”Напевне, це небезпечний злочинець, - робить припущення сайт, - ватажок банди хуліганів”.
Звернення “Майдану” викликало пожвавлення серед відвідувачів сайту. Однак заступник голови правління Комітету виборців України Є.Побережний, який досліджує факти втручання міліції в політичні процеси, поставився до цієї ініціативи з пересторогою.
Євген Побережний
Що стосується колекціонування фотографій, то я думаю, що як ініціатива громадської організації вона має право на життя, але питання в тому, яким чином ця інформація буде використовуватися? Якщо мова йде про те, що громадські структури претендують на те, щоб переймати на себе функцію правоохоронних органів, то я не думаю, що це правильний підхід.
Тобто, я вважаю, що кожен повинен займатися своїм, що правоохоронні органи мають забезпечувати порядок, а громадські організації виконувати свої, більш властиві їм функції.
Ініціатива боротьби, скажімо так, силою громадської організації, саме боротьби з криміналом, якщо мова йде про якісь оперативно-розшукові заходи, то вона є палкою з двома кінцями.
Володимир Ляшко
“Поки що, - повідомив шеф-редактор “Майдану” Михайло Свистович, - хтось мовчки розмножує фотки невідомих стрижених у шкірянках і розвішує у людних місцях”. Міліція поки що теж мовчить.
Андрій Охрімович
“На граніце тучі ходят хмуро,” –була, пам’ятається, колись така совєтска пісенька. Ходили понурі хмари, клацали зубами різноманітні вороги, але лежали в “секретах” пильні Карацупи, і країна, разом з “любімим городом”, могла спать спокійно.
Стара дійсність відійшла у якісь там загірні далі, тим часом “старі пісні про “главноє” знову підіймають голову. Хтось на це плювать хотів, а комусь од того всього навіть страшно стає.
Словом, Павло Вольвач. “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Асоціації про баладну ніч і оскалених самураїв, котрі вирішили перейти “гряницю” біля ріки, навіяли мені скупі повідомлення у нинішніх українських ЗМІ. Зокрема й електронних.
Наприклад, з посиланням на управління МВС на Донецькій залізниці, повідомлялося про те, що терористи із Чечні не сьогодні-завтра з’являться в Україні. І, звісно ж, покажуть тут свої шаблезубі ікла.
Взагалі то з тією кількістю служивого народу, що з кийками і при погонах стоїть на вахті і “бдіт”, нам ніяка “Аль-Каїда” не страшна, а от дивись же...
Хоча, якщо задуматися, інформація про терористів цілком відповідає рефрену ще однієї радянської пісні. Отієї... Пам’ятаєте:? “Єслі гдє-то коє-кто у нас порой чєсно жить нє хочєт...”
Суцільний живопис димом по небу.
Цитую: “жодними фотографіями, прізвищами, прикметами терористів, відомостями про їхні наміри розташуватися на території України УМВС Донецької залізниці не володіє”. А всі лінійні відділи відповідно орієнтовані, тобто майже поставлені на вуха.
Втім, боївкарі таки є, але діють вони якщо й не лише в самій Чечні, то таки переважно в тамтешніх околицях.
Російський спецназ нещодавно знищив трьох партизанів, які, якщо вірить повідомленням “РІА Новості”, не просто були учасниками чеченського руху опору, а приймали безпосередню участь в підриві житлових будинків в Москві та Волгодонську.
Пам’ятаєте ці туманні і трагічні історії 1999-го року?
Як повідомляється, нині в трупарні республіканської лікарні Назрані завершене пізнання знищених бойовиків. Достеменним лишається лише той факт, що вони вже ні про що не скажуть.
І ось на цій веселій ноті, цілком відповідній для рубрики, я дозволю собі розкланятись.
Андрій Охрімович
І на завершення капочка чогось ліричного від Симоненка (не плутати з комуністом).
“Ти до мене прийшла не із казки, чи сну, І здалося мені, що стрічаю весну. Ти явилась мені – і здавалось, що світ Помолодшав навколо на тисячу літ. Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, Але ти, як весна, стопроною пройшла”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Вадим Журба.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
