Сам Юрій Єхануров після переговорів зі своїм російським колеґою Міхаїлом Фрадковим звернув увагу журналістів у Москві: “Цього року так сталося, що не було зустрічей на рівні прем’єр-міністрів. Це ненормально. І ось зараз нам треба інтенсивніше попрацювати, щоб наздогнати занедбане і водночас об’єктивно розглянути ті проблемні питання, що є поміж нами”.
На думку радника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Віктора Скаршевського, уряд Юрія Єханурова відрізнятиметься від попереднього кабінету Юлії Тимошенко, зокрема, ось у чому: “Не буде більше пошуку ворогів, мені так здається, – чи там із російського боку, чи, якщо бракує зовнішніх ворогів, починається пошук усередині країни – посередники й так далі; не буде пошуку ворогів”.
На зміну курсу уряду Єханурова щодо Росії звертають увагу й інші аналітики. Говорить завідувач відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор Олексій Плотников: “Є така позиція, як відносини з сусідньою державою з назвою Російська Федерація. Якщо в політичній сфері відносини ненормальні, то це відображається й на економічній сфері. Враховуючи те, що російський бізнес – це повне віддзеркалення ставлення Кремля, то те, що відбувається з цінами на енергоносії, з постачанням нафти, газу і багато чого іншого, – це повна реакція на політичні стосунки з Російською Федерацією. Я не планую, що буде знову велика дружба, яка була, наприклад, за часів Кучми, але певна нормалізація відносин із сусідньою державою, яка б дозволила стабілізувати економічну сферу, все ж таки Україні потрібна”.
А деякі іноземні експерти кажуть, що саме те, як Єхануров поводитиметься щодо Росії, і визначить його успіх в інтеґруванні України в світову економіку. І тут не варто дуже дослухатися до коментарів із Москви, що, мовляв, Україна знову повертається в лоно Росії, каже фахівець вашинґтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Жоржета Пуршо: “Якщо приходить новий уряд і каже: “А ми хочемо європейської інтеґрації чи інтеґрації в НАТО”, – то деякі кола в Москві автоматично вважають, що це взаємовиключне з добрими відносинами з Росією. Їхні газети зараз усі зловтішаються, що Єхануров приїхав до Москви через два дні після затвердження кабінету, і це остаточно доводить, що Україна рушила в напрямку до Росії”.
Певна правда, проте, в цьому є, каже Пуршо: Росія може вдатися до погроз підвищити ціну на енергоносії, щоб утримати Україну в своїй сфері впливу.
Але з такими погрозами Росія прорахується, стверджує інший аналітик, професор економіки і міжнародних відносин Університету Джорджа Вашинґтона в американській столиці Джеймз Миллар: “У певному розумінні і Росія, і Україна залежать одна від одної, принаймні в найближчому майбутньому, а Європа залежить від них обох щодо нафти й газу, бо Україна має головні трубопроводи, якими газ і нафта йдуть у Європу, а Росії потрібні прибутки від них. Так що є про що вести переговори… Цікаво буде побачити, чим це закінчиться”.
Та Україна має й внутрішні проблеми на шляху інтеґрування з Заходом. Країна мусить запровадити економічні реформи й обмежити б’юрократичні перешкоди економіці. Але ці очікування можуть бути надто оптимістичні, застерігають фахівці. Олексій Плотников: “Парламентські вибори 2006 року не дозволять повною мірою працювати з економікою як з економікою, не враховуючи чинників соціяльних, не враховуючи чинників електорату, не враховуючи те, що треба приводити економіку перед виборами в стан, щоб електорат проголосував за ту силу, яка перебуває зараз при владі”.
І це стосуватиметься не лише внутрішніх справ, а й зовнішньополітичних перспектив України, її вступу до СОТ, уже не кажучи про зближення з ЄС чи НАТО, звертає увагу Жоржета Пуршо: “Сумніваюся, що вони багато чого зроблять до наступних парламентських виборів навесні 2006-го. Чи інтеґруватимуться вони швидше, а чи повільніше? Чи триватиме це їм довго? Так, це триватиме довго. Не думаю, щоб Україна хоч наблизилася до Брюсселя в серйозному розумінні до 2010 року, якщо не пізніше”.
Але тут із таким песимізмом не згоден Джеймз Миллар. Його надихає рішучість президента Віктора Ющенка, з якою той звільнив Юлію Тимошенко і пішов на домовленості з нинішньою опозицією. І хоча дати вступу України до СОТ чи ЄС прогнозувати зарано, її поступ буде швидший, уважає Миллар: “Я б сказав, що, коли Ющенко вирішив укласти угоду з колишніми супротивниками, багато хто вирішив, що це кінець усьому. Але виявилося, що все зовсім не так. Виявилося, що це політичне рішення дало йому досить добру підтримку. Я оцінюю це доволі позитивно. Гадаю, що Україна грає свої карти дуже добре. А от Росія, схоже, зі своїми картами обремізиться, і, думаю, це не піде їй на користь. Це піде на користь Україні”.
Як каже аналітик, якщо і Ющенко, і Єхануров утримають свій курс, Україна поступово інтеґруватиметься в світову економіку – й одного дня інтеґрується повністю.