Зараз про історію краю, названого на честь великомучеників, мало хто згадує. Петропавлівщина відома передусім найвищим в Україні рівнем туберкульозу та онкозахворювань, поганими дорогами і високим відсотком безробіття.
Більшості мешканців району хліб дістається непросто — хто за копійки працює у різного виду агроформуваннях, хто змушений спускатись під землю, добувати вугілля на одній із 5 шахт, які є в районі, чи їздить торгувати на районний ринок.
Родина Віри та Анатолія Андрієнків піклується про чужих дітей. У дитячому будинку сімейного типу родини Андрієнків виховується шестеро сиріт. Ще 20 вихованців уже стали дорослими і повлаштовували своє життя.
Віра Андрієнко: «Вже ж старенькі ми. Вже ж мені — 57 років. А так у нас все добре. Діти навчаються. Я їх повинна вивчить, видати заміж чи женить. З допомогою держави. На роботу влаштовують, допомагають».
Народжувати доведеться вдома
Однак, як виглядає, скоро у районі дітей можуть перестати народжувати зовсім. Районний центр не має не те що пологового будинку, навіть пологового відділення, отож майбутні мами їздять за десятки кілометрів до найближчого міста — Павлограда, а то й просто, як століття тому, народжують вдома. Місцеві чиновники знизують плечима, мовляв, охороною здоров’я нікому займатись — відділу охорони здоров’я в райдержадміністрації немає, бо не вистачає коштів на зарплати, та й посада головного лікаря в районній лікарні вже довгий час вакантна.
Євроремонт є, газу немає
Високопосадовцям з області та гостям на Петропавлівщині зазвичай показують Миколаївку — тут, у селі, кілька років тому відкрили школу на 600 учнів, така є не в кожному місті, — з «єврооздобленням», двома комп’ютерними класами, актовим залом і сучасними тренажерами. От, правда, у класах холодно й кутки попріли від вологи — опалюють будівлю вугіллям, бо газу в селі немає, і як підрахував сільський голова, не буде ще років із десять.
Депутатські пристрасті по-петропавлівськи
Ще гірше виглядає будівля районної держадміністрації у Петропавлівці — тут бракує елементарних зручностей, не те що вже сучасної оргтехніки. У сесійній залі, обладнаній за радянськими стандартами, вирують пристрасті, як у Верховній Раді — блокуваннями трибуни і ледь не бійками з’ясовують стосунки між собою 39 депутатів районної ради — «регіонали» проти Народного блоку Литвина — то за землю, то за посади.
Щоб помирити місцевих політиків, до району приїздила голова облдержадміністрації Надія Дєєва, але опустила руки. Якщо чубляться, каже Надія Дєєва, то значить ситі: «Тут люди стали заможнішими. Так дискутують люди, які не думають про шматок хліба, вибачте. Ще не спрацьовує багато тих інструментів, які ми запровадили. Знаєте, верхи шумлять, а внизу все тихо».
Упродовж майже восьми років у районі змінилося 7 голів райдержадміністрації. Ось-ось мають призначити ще одного. «Регіонали» з «народниками» ніяк не домовляться, хто ним має стати. Кожна сторона заявляє, що не дасть спокійно працювати висуванцеві від опонентів. Між тим у райдержадміністрації підбивають підсумки року, що минув, за більшістю показників Петропавлівський район серед 22 районів області на останній сходинці.
Більшості мешканців району хліб дістається непросто — хто за копійки працює у різного виду агроформуваннях, хто змушений спускатись під землю, добувати вугілля на одній із 5 шахт, які є в районі, чи їздить торгувати на районний ринок.
Родина Віри та Анатолія Андрієнків піклується про чужих дітей. У дитячому будинку сімейного типу родини Андрієнків виховується шестеро сиріт. Ще 20 вихованців уже стали дорослими і повлаштовували своє життя.
Віра Андрієнко: «Вже ж старенькі ми. Вже ж мені — 57 років. А так у нас все добре. Діти навчаються. Я їх повинна вивчить, видати заміж чи женить. З допомогою держави. На роботу влаштовують, допомагають».
Народжувати доведеться вдома
Однак, як виглядає, скоро у районі дітей можуть перестати народжувати зовсім. Районний центр не має не те що пологового будинку, навіть пологового відділення, отож майбутні мами їздять за десятки кілометрів до найближчого міста — Павлограда, а то й просто, як століття тому, народжують вдома. Місцеві чиновники знизують плечима, мовляв, охороною здоров’я нікому займатись — відділу охорони здоров’я в райдержадміністрації немає, бо не вистачає коштів на зарплати, та й посада головного лікаря в районній лікарні вже довгий час вакантна.
Євроремонт є, газу немає
Високопосадовцям з області та гостям на Петропавлівщині зазвичай показують Миколаївку — тут, у селі, кілька років тому відкрили школу на 600 учнів, така є не в кожному місті, — з «єврооздобленням», двома комп’ютерними класами, актовим залом і сучасними тренажерами. От, правда, у класах холодно й кутки попріли від вологи — опалюють будівлю вугіллям, бо газу в селі немає, і як підрахував сільський голова, не буде ще років із десять.
Депутатські пристрасті по-петропавлівськи
Ще гірше виглядає будівля районної держадміністрації у Петропавлівці — тут бракує елементарних зручностей, не те що вже сучасної оргтехніки. У сесійній залі, обладнаній за радянськими стандартами, вирують пристрасті, як у Верховній Раді — блокуваннями трибуни і ледь не бійками з’ясовують стосунки між собою 39 депутатів районної ради — «регіонали» проти Народного блоку Литвина — то за землю, то за посади.
Щоб помирити місцевих політиків, до району приїздила голова облдержадміністрації Надія Дєєва, але опустила руки. Якщо чубляться, каже Надія Дєєва, то значить ситі: «Тут люди стали заможнішими. Так дискутують люди, які не думають про шматок хліба, вибачте. Ще не спрацьовує багато тих інструментів, які ми запровадили. Знаєте, верхи шумлять, а внизу все тихо».
Упродовж майже восьми років у районі змінилося 7 голів райдержадміністрації. Ось-ось мають призначити ще одного. «Регіонали» з «народниками» ніяк не домовляться, хто ним має стати. Кожна сторона заявляє, що не дасть спокійно працювати висуванцеві від опонентів. Між тим у райдержадміністрації підбивають підсумки року, що минув, за більшістю показників Петропавлівський район серед 22 районів області на останній сходинці.