 |
| Росія - звичайні збройні сили: помста за радар? |
| (ITAR-TASS) |
Договір про звичайні збройні сили в Європі - був підписаний 19-го листопада 1990 року в Парижі вищими представниками урядів і міністрами закордонних справ 22 держав–учасниць Організації Північноатлантичного договору і тодішньої Організації Варшавського договору. Після розпаду СРСР та Чехословаччини кількість держав-учасниць Договору збільшилася до 30.
Цей Договір встановлював кількісні обмеження на низку категорій звичайних (неядерних і неракетних) озброєнь, які країни-учасниці мали право розташовувати на своїй території чи її реґіонах. Договір дозволив значно зменшити наступальні потенціали колишніх держав-супротивників, забезпечив ефективний контроль за рівнями звичайних озброєнь. Район застосування Договору охоплює всю сухопутну територію держав-учасниць в Європі від Атлантичного океану до Уральських гір.
Для кожної держави були визначені максимальні рівні для наявності п''яти категорій звичайних озброєнь (бойові танки, бойові броньовані машини, артсистеми калібру більше 100 мм, бойові літаки та ударні вертольоти).
Україною договір був ратифікований 1-го липня 1992 року та є безстроковим.
Експерти відзначають, що нарікання Росії, у зв’язку із призупиненням участі в ДЗЗОЄ, на зростання для неї небезпеки на західних флангах на Балтиці і на Чорному морі — це все відмовки Москви. Також не витримує критики й те, що Росія пояснює своє рішення про мораторій нібито не ратифікацією Договору, адаптованого у 1999 році країнами НАТО. Бо ж сама Росія не виконала його умову щодо виведення російських військ із Придністров’я. Цей Договір встановлював кількісні обмеження на низку категорій звичайних (неядерних і неракетних) озброєнь, які країни-учасниці мали право розташовувати на своїй території чи її реґіонах. Договір дозволив значно зменшити наступальні потенціали колишніх держав-супротивників, забезпечив ефективний контроль за рівнями звичайних озброєнь. Район застосування Договору охоплює всю сухопутну територію держав-учасниць в Європі від Атлантичного океану до Уральських гір.
Для кожної держави були визначені максимальні рівні для наявності п''яти категорій звичайних озброєнь (бойові танки, бойові броньовані машини, артсистеми калібру більше 100 мм, бойові літаки та ударні вертольоти).
Україною договір був ратифікований 1-го липня 1992 року та є безстроковим.
Насправді, цим кроком Росія хоче розв’язати для себе руки не лише на кордонах із найближчими сусідами, але й з міркувань внутріполітичних – показати власному народові, що, мовляв, нині шлях до збільшення геополітичної ролі Росії у світі ще більше відкритий. Експерти, аналізуючи цей крок Москви попереджають, насамперед, сусідів Росії.
Найбільша небезпека для країн СНД?
Професор Інституту стратегічних досліджень Військового коледжу США Стівен Бланк з приводу безпосередньої небезпеки такого кроку Росії щодо Грузії, зокрема, сказав: «Для Грузії, звичайно, і для НАТО в цілому, тому що, це загроза європейській безпеці. Росія, насправді, хоче одного: вести себе на міжнародній арені, як їй захочеться. Вона хоче ні перед ким не відповідати, нікому не підкорятися і мати вільні руки, в першу чергу, в державах СНД. Режим також намагається виправдати своє існування, а військові силкуються роздути загрозу, щоб отримати додаткові засоби для перемоги в останній війні. Так що безпосередньо це загроза для Грузії, тому що Росія може у будь-який момент перекинути туди війська. Але за великому рахунком це виступ проти Європи і проти США».
Інший американський експерт, Євгеній Румер з Інституту національних стратегічних досліджень Оборонного університету США, також думає, що призупинення Росією своєї участі в Договорі – це «підтвердження похолодання між Росією і деякими її сусідами та деякими європейськими країнами». Недарма, мабуть, Путін підписав цей мораторій Росії саме у день завершення наради міністрів закордонних справ 56 країн ОБСЄ у Мадриді, де більшість учасників висловлювалися проти такого кроку Росії. Зокрема, заступник Держсекретаря США Ніколас Бернс зауважив: «Ми не думаємо, що будь-яка країна має право в односторонньому порядку вийти із такого важливого європейського договору про озброєння».
Це підштовхне Грузію і Україну до НАТО?
Відома також і заява українського МЗС, в якій висловлено занепокоєння, що цей крок Росії може призвести до збільшення звичайних озброєнь безпосередньо на кордонах із Україною.
Молдовський експерт з Інституту суспільної політики в Кишиневі Вазу Нантой зазначив, що «Росія не є пасивною стороною ні в Грузії, ні в Придністров’ї». І тому цей крок Москви щодо призупинення своєї участі в ДЗЗСЄ, на думку пана Нантоя, є «елементом великої геополітичної гри». Вазу Нантой також переконаний, що позиція України щодо можливої військової активності Росії в «гарячих точках» дуже важлива і що такі кроки Москви, як призупинення участі в ДЗЗСЄ, можуть підштовхнути і Грузію, і Україну до НАТО.
Переважна більшість експертів переконана, що будь-яка конструктивна позиція Заходу щодо Договору про звичайні збройні сили в Європі мало хвилює Росію, яка давно бажала розв’язати собі руки у цьому плані.
Матеріали до теми:
Путін підписав закон про призупинення участі Росії в Договорі про звичайні збройні сили в Європі   Призупинення Росією дії Договору про звичайні збройні сили в Європі загрожує, насамперед, її сусідам   Україна вживатиме «адекватних заходів» у разі виходу Росії з Договору про звичайні збройні сили в Європі, заявив представник Міноборони Росія призупиняє участь у Договорі про звичайні збройні сили в Європі НАТО називає незрозумілими наміри Росії щодо звичайних збройних сил у Європі