Чимало західних працедавців укладають угоди з працівниками із забороною заводити любовні романи у колективі.
Натомість в Україні не має ані скандалів, ані позовів від жертв працедавців. Але це аж ніяк не означає, що в державних та приватних структурах підлеглі не мають проблем з керівниками щодо сексуальних домагань та примусу.
Зазнавши сексуального примусу, українки в суд не звертаються
Згідно з дослідженнями, в Україні 50% жінок зазнавали сексуального домагання від начальника на роботі, 8% — неодноразово. В українському законодавстві не передбачена відповідальність за сексуальні домагання. Однак уже рік як діє Закон «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації», згідно з яким працедавцям заборонено спричиняти «дії сексуального характеру, що принижують чи ображають осіб, які перебувають у трудових чи службових відносинах».
Сексуальним домаганням вважається будь-яка небажана для жінки увага з боку чоловіка: поплескування, непристойні натяки, призначення побачення. Якщо сексуальні домагання відбуваються за різних обставин, то сексуальний примус є там, де чоловік має владу над жінкою, найчастіше на роботі. За сексуальний примус Кримінальний кодекс України передбачає позбавлення волі терміном до одного року. Однак, скажімо, в Західній Україні не було прикладу, щоб жінка - жертва працедавця подала позов у суд на начальника. Натомість такі жінки звільняються з роботи.
Саме таке трапилось із моїми співрозмовницями, одна працювала у приватній фірмі, інша на державній службі.
Оксану начальник запросив на обід, робив різні знаки уваги. Після обіду він вирішив, що вона має з ним разом поїхати кудись на відпочинок. Начальник одружений і має дітей. Оксана поміняла роботу.
Подібне пережила державний службовець Ольга. Спочатку були знаки уваги, потім це перейшло у прямі пропозиції покращити матеріальне становище. Оскільки такі цінності не відповідають її світоглядам, Ольга звільнилися, щоб не дочекатись чогось серйозного.
Чоловіки не розрізняють між службовим і приватним
За словами львівського психіатра Романа Кечура, в Україні не довіряють судам, а тому не подають позови на вимогливих начальників. А ще українки соромляться публічності, в суспільстві жінка перебуває у вторинній позиції. Тому, якщо її принижують “залицяння” шефа, вона втрачає працю.
Натомість Роман Кечур зауважив, що нині українські чоловіки, які потрапляють на посади, не розділяють приватне життя і службове. В результаті начальники мають близькі стосунки з радницями, секретарками та іншими помічницями.
“Якщо суспільство реагувало б на це адекватно, а це не було б проблемою обмеженого кола людей, то вичищення таких випадків з колективу спрацьовувало б автоматично. Начальники просто боялись би публічності”, - каже Кечур.
В Україні нині є поширеним ще одне явище, коли підлеглі жінки, бажаючи управляти начальником, вирішувати численні справи, роблять усе, аби його звабити. Відтак керівник потрапляє на гачок, стає узалежненим, об’єктом глузувань і пліток, тобто створюється нездорова атмосфера в колективі.
“Сексуалізація зовнішнього образу демонструє орієнтацію жінки, що вона готова на добрі стосунки з чоловіками, які мають владу. Це ознака звичайної підпорядкованості чоловікові саме слабкої жінки”, - стверджує психіатр Романа Кечур.
Матеріали до теми:
Тіло на продаж - українки та молдаванки популярний товар серед торговців людьми Human Rights Watch: Європейський Союз – лідер у захисті прав людини Україна на 4 місці за кількістю звернень до Європейського Суду: як реагує на це держава? Права людини на пострадянському просторі під тиском. Рік 2006
Натомість в Україні не має ані скандалів, ані позовів від жертв працедавців. Але це аж ніяк не означає, що в державних та приватних структурах підлеглі не мають проблем з керівниками щодо сексуальних домагань та примусу.
Зазнавши сексуального примусу, українки в суд не звертаються
Згідно з дослідженнями, в Україні 50% жінок зазнавали сексуального домагання від начальника на роботі, 8% — неодноразово. В українському законодавстві не передбачена відповідальність за сексуальні домагання. Однак уже рік як діє Закон «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації», згідно з яким працедавцям заборонено спричиняти «дії сексуального характеру, що принижують чи ображають осіб, які перебувають у трудових чи службових відносинах».
Сексуальним домаганням вважається будь-яка небажана для жінки увага з боку чоловіка: поплескування, непристойні натяки, призначення побачення. Якщо сексуальні домагання відбуваються за різних обставин, то сексуальний примус є там, де чоловік має владу над жінкою, найчастіше на роботі. За сексуальний примус Кримінальний кодекс України передбачає позбавлення волі терміном до одного року. Однак, скажімо, в Західній Україні не було прикладу, щоб жінка - жертва працедавця подала позов у суд на начальника. Натомість такі жінки звільняються з роботи.
Саме таке трапилось із моїми співрозмовницями, одна працювала у приватній фірмі, інша на державній службі.
Оксану начальник запросив на обід, робив різні знаки уваги. Після обіду він вирішив, що вона має з ним разом поїхати кудись на відпочинок. Начальник одружений і має дітей. Оксана поміняла роботу.
Подібне пережила державний службовець Ольга. Спочатку були знаки уваги, потім це перейшло у прямі пропозиції покращити матеріальне становище. Оскільки такі цінності не відповідають її світоглядам, Ольга звільнилися, щоб не дочекатись чогось серйозного.
Чоловіки не розрізняють між службовим і приватним
За словами львівського психіатра Романа Кечура, в Україні не довіряють судам, а тому не подають позови на вимогливих начальників. А ще українки соромляться публічності, в суспільстві жінка перебуває у вторинній позиції. Тому, якщо її принижують “залицяння” шефа, вона втрачає працю.
Натомість Роман Кечур зауважив, що нині українські чоловіки, які потрапляють на посади, не розділяють приватне життя і службове. В результаті начальники мають близькі стосунки з радницями, секретарками та іншими помічницями.
“Якщо суспільство реагувало б на це адекватно, а це не було б проблемою обмеженого кола людей, то вичищення таких випадків з колективу спрацьовувало б автоматично. Начальники просто боялись би публічності”, - каже Кечур.
В Україні нині є поширеним ще одне явище, коли підлеглі жінки, бажаючи управляти начальником, вирішувати численні справи, роблять усе, аби його звабити. Відтак керівник потрапляє на гачок, стає узалежненим, об’єктом глузувань і пліток, тобто створюється нездорова атмосфера в колективі.
“Сексуалізація зовнішнього образу демонструє орієнтацію жінки, що вона готова на добрі стосунки з чоловіками, які мають владу. Це ознака звичайної підпорядкованості чоловікові саме слабкої жінки”, - стверджує психіатр Романа Кечур.
Матеріали до теми:
Тіло на продаж - українки та молдаванки популярний товар серед торговців людьми Human Rights Watch: Європейський Союз – лідер у захисті прав людини Україна на 4 місці за кількістю звернень до Європейського Суду: як реагує на це держава? Права людини на пострадянському просторі під тиском. Рік 2006