 |
| Віталій Мацюк |
| (RadioSvoboda.Ua) |
Покладали квіти і Президент України Віктор Ющенко з дочками і сином: «У 32-33 році голод на Україні забрав набагато більше людей, ніж фінська війна, війна з німецькими окупантами і війна з японцями — разом узятими».
Мер столиці Леонід Чернівецький заявив: «Отож, подумаємо про цих людей і помолимося Богу. Немає і не може бути оправдання виконавцям страшної биковнянської трагедії, вічна слава і вічний спокій безвинно загиблим. Царство їм небесне».
Кияни Віра і Валерій у вишиванках і з запаленими свічками в руках не відчувають спеки. Вони не змогли, живучи поруч, не приїхати, не пом’янути своїх предків, не віддати честь українським героям: «Вони вирішили знищити цвіт нації, щоб Україна не стала державою ніколи. Революція — скільки жертв. Холодний яр, Голодомор, Соловки і Гулаги – хвиля ця тримається і по сьогоднішній день».
Антоніна приїхала сюди з онукою Марічкою. Дарма, що маленька дівчинка тільки закінчує перший клас, вона свідомо прийшла сюди. Знає, хто тут похований і що тут відбувається, пояснює бабуся Антоніна. Однак говорити маленька наважується лише в школі перед однокласниками і класним керівником: «Вона знає, що тут багато вбили невинних українців і вона прийшла, принесла квіти – ромашки, і про Голодомор вона знає і про війну».
Заступник голови Спілки офіцерів України Микола Отсун тут щороку: «Першим про це сказав Микола Лисенко із Броварів, коли побачив ці кістки і черепи у лісі, які стояли замість воріт, а черепом дітки гралися як м’ячем».
На завершення хвилина мовчання.
Матеріали до теми:
«Биківнянські могили» 20.05.2007 (фотогалерея) Пам’ять жертв комуністичного режиму Україна вшановуватиме у третю неділю травня