Прага, 17 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – У четвер Президент Росії Владімір Путін розпочав дводенний візит до Болгарії, який може посилити напругу між Москвою і ЄС в енергетичній галузі. Справа в тому, що Путін обговорює у Софії можливість реалізації російського газового проекту «Південний потік», газогону, який би транспортував газ із Росії до Болгарії та інших регіонів Європи. Це лякає Брюссель, який намагається якось примножити іншими джерелами газове постачання до ЄС, який вже й так залежить на 40 відсотків від постачання російського голубого палива. На Заході бояться спроб Москви вибірково політично тиснути, за допомогою газової засувки, на окремі країни Європейської спільноти.
Сам візит Путіна до Софії є чисто енергетичним. Але Болгарія є новим членом ЄС, і це не може не хвилювати Брюссель. Відомо, що російський президент буде переконувати Болгарію брати участь у проекті нового газогону «Південний потік», який пропонують російський «Ґазпром» та італійський енергетичний гігант «Ені». Цей потік ніс би російський газ через Чорне море до Європи через Болгарію.
Цей новий проект є прямим викликом більшості в ЄС, бо Європа вже й так майже наполовину залежить від російських газових поставок. Намагання якось диверсифікувати ці газові поставки до ЄС поки що не дають бажаних результатів для Брюсселя. Наприклад, проект «Набукко» — транспортування газу до Європи з Каспію через Туреччину — був відкладений через політичні проблеми та економічну невпевненість. Останнє рішення Казахстану щодо міжнародного консорціуму по «Кашагану» є прикладом цієї невпевненості, коли Астана одним махом переглянула долі західних компаній в Аґіпі і фінансову ситуацію в проекті на свою користь.
«Ґазпром» може перетворити Болгарію в «троянського коня олігархії Путіна до ЄС»?
Зрозуміло, що Болгарія, попри членство в ЄС, є історично одним із найближчих партнерів Росії. Адже Путін вибрав для візиту саме час, коли у Болгарії відзначають 130 років початку російсько-турецької війни, яка поклала початок звільненню болгар від 500-річного турецького ярма. Та й правлячі в Болгарії соціалісти намагаються переконувати всіх у країні в економічній вигідності участі в «Південному потоці». Хоча праві сили Болгарії протестують проти візиту Путіна.
Однак болгарська влада, як вважають спостерігачі, далека сьогодні від підписання такого договору. Відлякує не лише проектна вартість будівництва цього «Південного потоку» (10 мільярдів доларів США), але й протести політиків та місцевих екологів. Один із болгарських політиків сказав «Ассошіейтед Прес», що участь Болгарії в енергетичних планах російського «Ґазпрому» може перетворити «Болгарію в троянського коня олігархії Путіна в ЄС».
Сербія також сумнівається
Російський «Ґазпром» намагається також скупити нафтові активи Сербії. Москва вже запропонувала Белграду понад 600 мільйонів доларів за сербську державну нафтову компанію. Хоча деякі сербські чиновники й «образилися» на таку російську пропозицію за її «скромність», все ж у Белграді немає єдності щодо «ґазпромівських» планів.
У Сербії є страх, що це буде «дуже дорога ціна» за ілюзорну російську підтримку у проблемі Косова. Сербські чиновники лише повідомляють сьогодні, що інтенсивні переговори на цю тему тривають.
А може в страху лише «великі очі»?
Водночас чимало західних впливових експертів вважають, що пік російських «газових атак» вже минув у 2007 році і що можна очікувати лише «епізодичних, вибіркових» спроб Москви здійснювати «газовий тиск» на окремі європейські країни.
У багатьох аналітичних публікаціях на цю тему також ідеться про «обмеженість енергетичних ресурсів Росії», що не може давати довготривалих стратегічних переваг Москві в енергетичному плані. Так редактор московського прокремлівського видання «Росія в глобальній політиці» Федір Лук’янов пише, що «Ґазпром» будує так багато газогонів, щоб мати якомога більший простір для енергетичного маневру: якщо є проблеми з однією державою у транзиті, то можна перенаправити газові потоки через інші країни.
Матеріали до теми:
Енергетичний експерт: нафта і авторитаризм не повинні бути поруч Імпортний бензин без мита «Нафтогаз» на межі банкрутства: Юлія Тимошенко шукає винуватих Чи повторить Росія газовий сценарій 2006 року щодо України? «Ера дешевих енергоресурсів вже у минулому». (Інтерв’ю з віце-президентом фонду «Стратегія-1») Діли на 180! Чи вмотивоване підвищення ціни на газ для населення?
Цей новий проект є прямим викликом більшості в ЄС, бо Європа вже й так майже наполовину залежить від російських газових поставок. Намагання якось диверсифікувати ці газові поставки до ЄС поки що не дають бажаних результатів для Брюсселя. Наприклад, проект «Набукко» — транспортування газу до Європи з Каспію через Туреччину — був відкладений через політичні проблеми та економічну невпевненість. Останнє рішення Казахстану щодо міжнародного консорціуму по «Кашагану» є прикладом цієї невпевненості, коли Астана одним махом переглянула долі західних компаній в Аґіпі і фінансову ситуацію в проекті на свою користь.
«Ґазпром» може перетворити Болгарію в «троянського коня олігархії Путіна до ЄС»?
Зрозуміло, що Болгарія, попри членство в ЄС, є історично одним із найближчих партнерів Росії. Адже Путін вибрав для візиту саме час, коли у Болгарії відзначають 130 років початку російсько-турецької війни, яка поклала початок звільненню болгар від 500-річного турецького ярма. Та й правлячі в Болгарії соціалісти намагаються переконувати всіх у країні в економічній вигідності участі в «Південному потоці». Хоча праві сили Болгарії протестують проти візиту Путіна.
Однак болгарська влада, як вважають спостерігачі, далека сьогодні від підписання такого договору. Відлякує не лише проектна вартість будівництва цього «Південного потоку» (10 мільярдів доларів США), але й протести політиків та місцевих екологів. Один із болгарських політиків сказав «Ассошіейтед Прес», що участь Болгарії в енергетичних планах російського «Ґазпрому» може перетворити «Болгарію в троянського коня олігархії Путіна в ЄС».
Сербія також сумнівається
Російський «Ґазпром» намагається також скупити нафтові активи Сербії. Москва вже запропонувала Белграду понад 600 мільйонів доларів за сербську державну нафтову компанію. Хоча деякі сербські чиновники й «образилися» на таку російську пропозицію за її «скромність», все ж у Белграді немає єдності щодо «ґазпромівських» планів.
У Сербії є страх, що це буде «дуже дорога ціна» за ілюзорну російську підтримку у проблемі Косова. Сербські чиновники лише повідомляють сьогодні, що інтенсивні переговори на цю тему тривають.
А може в страху лише «великі очі»?
Водночас чимало західних впливових експертів вважають, що пік російських «газових атак» вже минув у 2007 році і що можна очікувати лише «епізодичних, вибіркових» спроб Москви здійснювати «газовий тиск» на окремі європейські країни.
У багатьох аналітичних публікаціях на цю тему також ідеться про «обмеженість енергетичних ресурсів Росії», що не може давати довготривалих стратегічних переваг Москві в енергетичному плані. Так редактор московського прокремлівського видання «Росія в глобальній політиці» Федір Лук’янов пише, що «Ґазпром» будує так багато газогонів, щоб мати якомога більший простір для енергетичного маневру: якщо є проблеми з однією державою у транзиті, то можна перенаправити газові потоки через інші країни.
Матеріали до теми:
Енергетичний експерт: нафта і авторитаризм не повинні бути поруч Імпортний бензин без мита «Нафтогаз» на межі банкрутства: Юлія Тимошенко шукає винуватих Чи повторить Росія газовий сценарій 2006 року щодо України? «Ера дешевих енергоресурсів вже у минулому». (Інтерв’ю з віце-президентом фонду «Стратегія-1») Діли на 180! Чи вмотивоване підвищення ціни на газ для населення?
