Ведучий: Кирило Булкін(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Кирило Булкін: Тема актуальна для всіх, і ми будемо говорити сьогодні про українські реалії. Аля я запропонував би, перш ніж перейти до цих українських реалій, почати з такого загальнотеоретичного моменту. Всі говорять про інфляцію. Щоб переконатися, чи дійсно у нас зараз те, що називається інфляцією, давайте для наших слухачів дамо якесь визначення, щоб потім на науковому ґрунті продовжувати. Якби Ви визначили, що таке інфляція, пане Плотніков?
Олексій Плотніков: Це знецінення грошей, якщо казати на такому побутовому рівні. Тобто громадяни, у яких є, наприклад, 10 гривень, приходячи до магазинів, можуть купити все менше і менше товарів на ці 10 гривень. На побутовому рівні — це процес, коли все менше товарів можна купити на одну й ту ж саму фіксовану суму грошових одиниць.
Кирило Булкін: Пане Корж, якісь доповнення щодо цього визначення є у Вас? Віталій Корж: Мені здається, що визначення з відбитком англійського відповідника – це найбільше відображає сьогоднішнє розуміння цього слова – «надувати», в тому числі ідіоматичне розуміння «надурювати». По суті, інфляція – це ніщо інше, як форма, процес і засіб надурювання, обманювання і обкрадання абсолютної більшості громадян в інтересах злочинно організованої меншості.
Причому інфляційний процес надурювання, обманювання і обкрадання не потребує створення якихось спеціальних фінансових схем, а використовує існуючий товарно-грошовий ринок, зокрема його валютно-фінансове поле.
Кирило Булкін: Пане Плотніков, багато говорять про те, що зараз ціни зростають не лише в Україні. І якщо подивитися якийсь канал, наприклад, «Євро ньюз» чи інший зарубіжний, то там також є сюжети про те, що люди жахаються від того, що тепер вони значно менше можуть купити на свої гроші. На Вашу думку, те, що в Україні відбувається, – це складова того, що відбувається в усьому світі чи тут є якась специфіка?
Олексій Плотніков: Я б сказав, що загальносвітові процеси дійсно впливають на процеси в Україні, це є складова, але українська інфляція, можливо, десь на третину пов’язана зі світовими процесами, все інше – це процеси українські, це внутрішні процеси.
Кирило Булкін: Суб’єктивні.
Олексій Плотніков: Давайте скажемо так, це суб’єктивні. Тому що те, що йде з закордону, це енергоносії, певні продукти харчування, які зараз дорожчають у будь-яких країнах, інші речі. Дійсно, Україна не може на це впливати. Але інші дві третини, приблизно, впливу на інфляцію – це дії влади.Тут повинні бути задіяні певні регулятори, антиінфляційне регулювання, антиінфляційні заходи і багато чого іншого.
Кирило Булкін: Ви згодні, пане Корж, що дії влади – це на дві третини інфляція?
Віталій Корж: Нам усім добре відомо, що будь-яку інформацію, і грошову інформацію також, можна спотворити, перекрутити, повернути проти когось чи використати в інших інтересах. От, наприклад, а не насправді, якщо надрукувати в один день у кількох газетах, що за розрахунками якихось там мудрих вчених цьогорічний урожай буде вдвічі менший, і при цьому вам буде дуже «правдоподібно» доведено, що цього не вдасться уникнути, то як ви думаєте, що станеться з цінами на зерно уже сьогодні?
Звичайно, що така інформація вплинула б на інформацію грошову. А підвищення цін в одному сегменті ринку потягнуло б і підвищення в інших його сегментах, секторах.
Кирило Булкін: Це закид на адресу нас, журналістів, зрозуміло. Але все-таки, щойно пан Плотников сказав, що на дві третини причина інфляції в Україні – це все-таки дії влади. До речі, влада в Україні – це ж теж є різні гілки, і Ви, власне, також належите до гілки влади законодавчої? Чи Ви, пан Плотников, маєте на увазі суто виконавчу владу.
Олексій Плотніков: Давайте подивимось, хто займається антиінфляційним регулюванням. У нас за Конституцією, наприклад, за міцність грошової одиниці відповідає Національний банк. Але все інше – це функції Кабінету Міністрів, це функції Міністерства фінансів, це функції Міністерства економіки, тобто антиінфляційні заходи.
Що стосується Верховної Ради – давайте ми не будемо, Верховна Рада у нас, за Конституцією, не здійснює оперативне керівництво державою, це все ж таки законотворчий орган.
Кирило Булкін: Пане Корж, уряд чому не може впоратись з інфляцією?
Віталій Корж: Пане Кириле, Ви про гілки влади натякнули. Так от різногілковість влади – це не обов’язково хаос. Хаос починається тоді, коли політики починають управляти економікою. Здавалося б, є повноважний уряд, який виконує функцію генерального господарника в державі. Зрештою, його саме цими функціями наділив Президент і парламент, а всі інші мають допомагати уряду.
Бо якщо уряд і національне господарство разом із суб’єктами господарювання – це двигун локомотива всієї економіки держави, то політики і сфера політики – це отой гудок, свисток, який оголошує про рух поїзда і супроводжує цей рух.
Кирило Булкін: Які все-таки рецепти, щоб боротися з тим, що в Україні відбувається – інфляція, зростання цін? У вас є рецепти? Є ж зрештою тіньовий уряд Партії регіонів.
Олексій Плотніков: Є загальні критерії, що може робити будь-який уряд економічними методами, що він може робити адміністративними методами, тобто це загальне бачення, майже, як за підручником. Можна певною мірою вводити адміністративне врегулювання торговельних надбавок. Це абсолютно припустимо у світі, це не є відступом від ринкових засад.
Можна економічними шляхом, наприклад, наситити ринок товарами, які б дозволили за рахунок того, що товарів буде багато, попит дещо зменшиться, знизити таким шляхом ціни. Можна обмежити видачу кредитів, тому що саме за рахунок кредитів відбувається певною мірою розбовтання цінових процесів.
Ці кроки відомі, зрозумілі, тут немає нічого такого надзвичайного, і залежно від конкретної ситуації, від динаміки, які відсотки інфляції на початку року, які плани до кінця року, тобто залежно від цього всього можна побудувати певну програму.
Кирило Булкін: А хіба уряд не робить цього? Власне, регулювання цінових надбавок, мені здається, здійснюється. Що товарів не вистачає, так наче ж вистачає.
Олексій Плотніков: Я дуже хотів би побачити ці антиінфляційні заходи, це є така певна примара. Начебто вони є і начебто їх хтось бачив на сайті Міністерства економіки. У принципі, до свідомості широких верств населення ніхто не доводив ці заходи. Можливо, хтось в уряді їх бачив, я, як народний депутат, не бачив цих заходів. Взагалі, важко сказати, чи є вони є в природі, тому що я їх не бачив, наприклад, а по-друге, важко давати оцінку. Тому що те, що відбувається зараз, це вже виконаний річний план за інфляцією за три місяці.
Кирило Булкін: Пане Корж, а існують у природі ці антиінфляційні заходи?
Віталій Корж: Існують. Я хотів би дещо і свою точку зору зазначити. Якщо політики під різними приводами гальмують, а по суті, саботують прийняття програми діяльності уряду, узгодженого руху немає. А політичний свисток, на який я вже звертав увагу, економічного локомотива, лише постійно тривожно сигналить про аварію. То як би добре і надійно не їхав поїзд, люди розбігатимуться від тривожного свистка.
Коли впродовж півтора року працював попередній уряд, не було жодних свистків взагалі. Не лише пересічні громадяни, а й журналісти не знали, чим той уряд займався. Нарощувалися борги, зростала інфляція і було тихо, бо мовчав свисток.
Тоді не було жодних звуків ані з Секретаріату Президента, ані з боку ЗМІ. Натомість майже одразу після початку роботи уряду Тимошенко спливає на поверхню і борг за російський газ у півтора мільярда, а потім що інфляція вже перевищила 20% річних. І все це впродовж 2 тижнів.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
