 |
|
| (RadioSvoboda.ua) |
«Україна пам’ятає – світ визнає» – це гасло празької акції, яка зібрала в Празі багато небайдужих людей – чехів та українців. Розповісти про Голодомор приїхали до Чехії відомі українські вчені, які вивчають правду про трагедію. Професор Національного науково-дослідного інституту народознавства Міністерства освіти та науки України Валентина Борисенко розповіла про вивчення так званої усної історії – свідчень понад 40 тисяч українців про Голодомор. Однак, на її думку, сьогодні ми ще мало знаємо про цю трагедію: «Справді, проводиться дуже велика робота з поширення інформації, знань про цю трагічну історію в долі нашого народу. Але треба визнати, що ця інформація недостатня. В ЗМІ, в шкільних програмах вона абсолютно на сьогодні недостатня. Багато дітей осмислюють тоді, коли вони самі записують ці свідчення. Тоді вони починають це осмислювати. В підручниках дуже скупа інформація, вона стандартна. Сьогодні школи, шкільні бібліотеки потребують такої літератури».
 |
|
| (RadioSvoboda.ua) |
Ніна Матвієнко: «Я кожен раз разом з цим текстом помираю і воскресаю»
Тема Голодомору лягла в основу державної програми ознайомлення світу з українською трагедією. Ïї реалізують Національна капела України «Думка», Національний симфонічний оркестр України, відома співачка Ніна Матвієнко. Вони здійснюють терне по країнах світу, щоб представити «Реквієм за померлими з голоду» – музичне полотно Євгена Станковича, в основі якого поезія Дмитра Павличка. Чехія – четверта країна після Ізраїлю (де турне розпочалось), Англії та Нідерландів. Учасники концерту розповідали про те, як емоційно тяжко співати про трагедію, яка не щадила нікого – ні дорослих, ні дітей. Саме найтяжче в муках голодної смерті гинули діти. Чи тяжко співати такий текст ? Говорить Ніна Матвієнко: «Я не можу сказати, чи фізично мені тяжко, чи ні. Я кожен раз разом з ним помираю, і разом з тим воскресаю. Це якісь такі почуття, які не називаються фізичними. Це зовсім інший світ. Там є такі слова: «Бо не впустить нас Бозя до неба», тобто, вмираючи, народ лицем повертався до неба, просячи в нього пощади для України і для того, щоб не зробити гріха страшніше, який може Господь не простити. Оце може найбільше мене хвилювало в усьому цьому тексті».
У концертному залі також експонувалась виставка, присвячена Голодомору 32-33 років. На жаль, серед присутніх майже не було чільних чеських політиків, які цього дня були зайняті святковими акціями до Дня перемоги.
Матеріали до теми: