| ГЛАС НАРОДУ: |
 Як Ви оцінюєте столичні вибори? |
 Ольга, економіст:- У кожного із кандидатів однакові передвиборні програми. Усі обіцяють багато, але ніхто нічого не виконує, тому я не голосувала. |
 Степан, інженер:- Я думаю, що вибори були демократичними на тверду четвірку. |
 Тетяна, мовознавець:- У нас не реально, щоб вибори були демократичними. Завжди перемагає той, хто більше платить, і цього разу теж. |
 Віктор, безробітний:- Я думаю, що вибори були правильними. Результат мав відповідати тому, що показувала статистика. Отак і вийшло. |
 Валентина, вчитель:- Задовільно, мабуть, оскільки я нічого не помітила надзвичайного. Все було спокійно. |
 |
«Черновецький, Кличко, Пилипишин, Турчинов, Горбаль, Катеринчук — всі ці кандидати витратили приблизно однакові суми грошей на рекламістів, поліграфістів, студентів, пенсіонерів, технологів. Приблизно по 20-30 млн. кожен».
Не вибори, а боротьба за київський бюджет
Агресивна політична реклама і масований підкуп виборців — такими запам’яталися ці вибори політологу Віктору Небоженку. Він назвав їх боротьбою крупних фінансово-промислових груп за майновий київський пиріг:
«Це були не вибори киян, а боротьба за київський бюджет, за майно і розподіл землі. У всіх списках були представники виконавчої влади, а це означає, що Києві відбулося з’єднання виконавчої влади з представницькою. Тобто ті, кому дають накази, самі ухвалюють рішення, а це дуже небезпечно, ця проблема сумісництва і створює чудовий механізм для корумпованості державної влади».
Виборців вводили в оману?
Політики не готові пропонувати суспільству змістовні речі: стратегію розвитку міста, вирішення соціально-економічних питань. І київські вибори якнайкраще підтвердили цю тезу, зазначає Вікторія Подгорна, директор Центру соціально-політичного проектування. Замість того, щоб розказати виборцю, яким чином той чи інший кандидат бачить, скажімо, розв’язання проблеми транспортних розв’язок, киян місяць «годували» білбордами з найчеснішими, найсильнішими і найкрасивішими потенційними мерами.
«Ми бачимо кампанії, які просто спрямовані на підсвідомі впливи на виборців. Я бачила дуже загрозливі тенденції перетворення українських політиків на типовий латиноамериканський, коли виборців або підкуповують, або вводять в оману і маніпулюють свідомістю. Всі штаби фактично працювали на мережевий маркетинг, а не були спрямовані на виборця».
Чи використовувались у Латвії «чорні» технології?
У Латвії останні вибори в органи місцевого самоврядування проводились у 2005 році. Це були перші вибори після вступу країни до ЄС і латвійські муніципалітети стали відіграти нову роль, зокрема міські бюджети отримали можливість прямого доступу до європейським фондів, а статус міського депутата став набагато ближчим до депутата парламенту. Тому муніципальні вибори, зокрема в Ризі, проходили в запеклій конкурентній боротьбі, кандидати не гребували підкупом виборців і так званим «чорним піаром». Детальніше знає ризька кореспондентка Радіо Свобода Людмила Пилип.
«Нововведенням стало обмеження на виборчий бюджет, таким чином «захват» виборця за допомогою коштів в Ризі був неможливий, тому партії в основному боролися за виборців за допомогою PR- кампаній у місцевих ЗМІ, інколи досить «чорних». Зокрема, лідер об’єднання «Дзімтене», Юрій Журавльов, який має власну радіостанцію, досить активно використовував цю можливість самореклами. Підкуп виборців в Ризі не був зафіксований, однак у таких містах, як Резекне та Юрмала, виборців «купували». Це з’ясувалось після виборів, і мери цих міст були звільнені з посади. Перевиборів у Ризі не було, однак обраний у 2005 році мером Риги Айварс Аксьонок став першим головою латвійської столиці, який був зміщений з цієї посади в результаті висловлення йому недовіри депутатів Ризької думи. Причиною відставки стали конфлікт з приводу ігорних закладів, зокрема підтримка мером дій виконавчого директора Ерика Шкапарса, який «прославився» видачею дозволів на облаштування залів гральних автоматів».
Вибори — одна з форм заробітку
Сьогодні вибори стали однією з форм заробітку, жартують циніки. Трохи зміцнити своє фінансове становище можна було, відпрацювавши у агітаційному наметі чи просто продавши свій голос тій чи іншій політичній силі. Як кажуть у Комітеті виборців України, один із кандидатів оцінював голос одного виборця у 200 гривень. А ще збагатились на виборах представники засобів масової інформації. Так звана джинса, замовні матеріали, і далі активно практикується журналістами, говорить медіа-експерт Наталія Лігачова.
«Ми вже переросли той період, коли самі журналісти або редактори брали гроші. Зараз уже йдуть легальні рахунки, а не тільки в сумках переносяться гроші. Власне в журналістській роботі цього не спостерігали. Працювали над інформаційними приводами, які створювали лише самі партії, блоки або кандидати в мери. Журналістських розслідувань щодо діяльності кандидатів у мери теж не було».
На виборах і далі перемагатимуть товстіші гаманці?
Київ не склав тест на демократію, так підсумовує політолог Віктор Небоженко. З ним погоджується його колега Володимир Фесенко, котрий вважає, що підкуп виборців у столиці сягнув нечуваного розмаху.
«Якщо тенденція буде набувати масштабів, то весь демократичний процес в Україні буде зруйнований, тому що буде зруйнована його основа – вибори. Тоді вирішуватимуть не виборці, а гаманці. У кого вони будуть товстіші, той і буде перемагати на виборах».
Нинішні вибори київського мера стали рекордними за кількістю витрачених грошей. До 25 млн. доларів коштувала ця кампанія, кажуть у комітеті виборців. За грубим підрахунком, на кожного киянина було витрачено 73 долари.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: