У Кременці збереглись будівлі, вулиці, садки, де провів дитячі роки класик польської літератури Юліуш Словацький; тут навчався «оспівувач Волині» Улас Самчук, а у ботанічному саду при Єзуїтському колегіумі вивчав ботаніку краю Микола Пржевальський. У місті діють 9 християнських храмів, на довколишніх схилах серед лісу сховалися цілющі джерела.
Сучасний Кременець неможливо уявити без приватного Будинку творчості «Над Ічвою», яку створив відомий музикант, краєзнавець Олександр Смик. В Олександровому будинку розташована картинна галерея – колекції художніх робіт позаздрить будь-який колекціонер чи директор художнього музею. А прилеглу територію перетворено на справжній «сад скульптур»: за словами пана Смика, їх вирізали митці, що збираються у «садибі муз» щоліта ось уже 5 років, перетворюючи безликий холодний камінь – на символи кохання і любові.
Як каже директор Будинку творчості Ольга Фарина, скульптори приїздять від осені 2004 року: із Києва, Рівного, Львова, Тернопілля. Тут побували близьк 20 скульпторів. І залишили вони своєрідні символи кохання – абсолютна більшість скульптур зображує закоханих...
Усе оповите легендами, містикою
А кременецькі цвинтарі надихають на благочестя і оточують випадкових подорожніх миролюбством. Взагалі, місцеві кладовища – то містичні місця, зони, де перетинаються цивілізації. Наприклад, козацькі могили на горі Черн мають свою історію: за легендою, після важкого кривавого бою у козаків не було сил поховати померлих, вони вирішили копати могили і проводити обряди наступного дня. Втомлені живі полягали просто на землю спати – а наступного ранку побачили, що сплять поміж свіжих могил... І над могилами, де знайшли упокій козаки – кобзарі й бандуристи, невідома рука виточила з каменю обриси бандури. І це єдине місце в Україні, де збереглися такі могили.
Шкодую, що мені не вдалося долучитись до археологічної експедиції, яка проводила розкопки на кременецькій Замковій горі: там науковці шукають підземні ходи і таємний замковий колодязь. Бо кременчани охоче вам розкажуть легенду про те, що на дні колодязя, на стометровій глибині, сховані скарби польської королеви Бони Сфорци. Їх охороняють духи стражників, знищених королевою, і повертаються вони з того світу у цей, щоб захистити скарби... Легенди, як відомо, містять у собі частку правди, а щодо містики, то її не лише у руїнах замку чи на цвинтарях чимало, нею просякнуте повітря Кременця.
(Кременець – Київ – Прага)
Сучасний Кременець неможливо уявити без приватного Будинку творчості «Над Ічвою», яку створив відомий музикант, краєзнавець Олександр Смик. В Олександровому будинку розташована картинна галерея – колекції художніх робіт позаздрить будь-який колекціонер чи директор художнього музею. А прилеглу територію перетворено на справжній «сад скульптур»: за словами пана Смика, їх вирізали митці, що збираються у «садибі муз» щоліта ось уже 5 років, перетворюючи безликий холодний камінь – на символи кохання і любові.
Як каже директор Будинку творчості Ольга Фарина, скульптори приїздять від осені 2004 року: із Києва, Рівного, Львова, Тернопілля. Тут побували близьк 20 скульпторів. І залишили вони своєрідні символи кохання – абсолютна більшість скульптур зображує закоханих...
Усе оповите легендами, містикою
А кременецькі цвинтарі надихають на благочестя і оточують випадкових подорожніх миролюбством. Взагалі, місцеві кладовища – то містичні місця, зони, де перетинаються цивілізації. Наприклад, козацькі могили на горі Черн мають свою історію: за легендою, після важкого кривавого бою у козаків не було сил поховати померлих, вони вирішили копати могили і проводити обряди наступного дня. Втомлені живі полягали просто на землю спати – а наступного ранку побачили, що сплять поміж свіжих могил... І над могилами, де знайшли упокій козаки – кобзарі й бандуристи, невідома рука виточила з каменю обриси бандури. І це єдине місце в Україні, де збереглися такі могили.
Шкодую, що мені не вдалося долучитись до археологічної експедиції, яка проводила розкопки на кременецькій Замковій горі: там науковці шукають підземні ходи і таємний замковий колодязь. Бо кременчани охоче вам розкажуть легенду про те, що на дні колодязя, на стометровій глибині, сховані скарби польської королеви Бони Сфорци. Їх охороняють духи стражників, знищених королевою, і повертаються вони з того світу у цей, щоб захистити скарби... Легенди, як відомо, містять у собі частку правди, а щодо містики, то її не лише у руїнах замку чи на цвинтарях чимало, нею просякнуте повітря Кременця.
(Кременець – Київ – Прага)
