– Ви є представником канадської діаспори з давнішою історією. Чи легко знаходити спільну мову з українцями четвертої хвилі еміграції?
– На початку були люди із так званої старішої еміграції, а також четвертої хвилі, які не знаходили спільної мови, було інше виховання, інший менталітет. Мої родичі належали до політичної еміграції, я народився в Канаді, але я легко спілкуюся з новими емігрантами: з учителями, які вчать моїх дітей, священиками, диригентами наших хорів... Так що люди з четвертої хвилі, які долучаються до громадського життя, мають широке поле діяльності, для них відчинені двері. Стара і новіша еміграція знаходять різні шляхи співпраці, що корисно одним і другим.
– Українська еміграція за океаном який досвід може передати новішим мігрантам у європейських країнах?
– Найголовніше те, що я намагався пояснити у Греції. Там у місцевих виборах могли брати участь 1300 осіб, а зареєструвалися 9. Треба, щоб емігранти, де це можливо, включалися у політичні процеси в країнах проживання. Лише таким чином люди можуть покращити і своє життя, і життя своєї спільноти за кордоном.
– Україна діаспорна докладає чимало зусиль, щоб підтримати Україну материкову. Але на батьківщині не дуже дослухаються або майже не звертають уваги на українців за кордоном. У чому причина такої ситуації, на Вашу думку?
– Багато людей в Україні часто сприймають діаспору як таких, що приїздять вчити українців. Але не йдеться про критику дій земляків на батьківщині. Річ у тім, що дуже багато хто у діаспорі хоче виявити своє уболівання тими проблемами, які переживає Україна і її народ. Якщо саме так Україна буде сприймати роль діаспори, а ще преса подаватиме більше інформації в Україні про допоміжну роль діаспори, то думаю, діаспорних українців і їхні зауваження сприйматимуть позитивніше на батьківщині.
– У багатьох державах, де присутня українська громада, відсутнє дійове лобі, яке б політично і культурно просувало Україну у світі. Чи є в планах СКУ формування відповідних інституцій для досягнення цієї мети?
– Ми підписали чотири меморандуми співпраці з попередніми владними структурами в Україні. Думаю, що у першому меморандумі, коли йшлося про імідж України, слід говорити ширше і про вплив України за кордоном. Однак цей меморандум потребує втілення у життя за допомогою відповідних програм. Великою мірою залежить від сьогоднішньої влади України, чи це буде реалізовано у наступні місяці, роки або ж, коли стануть на чолі держави інші.
– Яким Вам бачиться імідж нинішньої України за кордоном?
– На сьогодні у багатьох державах, як у політичних, так і в інтелектуальних колах, занепокоєні тим, що нинішня українська влада взяла такий чіткий проросійський курс. Мало хто передбачав, що буде заперечений Голодомор як геноцид, що будуть встановлювати пам'ятники Сталіну тоді, коли уся Європа однаковою мірою засудила нацизм і сталінізм. Так що чинна влада здійснила багато кроків, які на мою думку, шкодять іміджу України.
– На початку були люди із так званої старішої еміграції, а також четвертої хвилі, які не знаходили спільної мови, було інше виховання, інший менталітет. Мої родичі належали до політичної еміграції, я народився в Канаді, але я легко спілкуюся з новими емігрантами: з учителями, які вчать моїх дітей, священиками, диригентами наших хорів... Так що люди з четвертої хвилі, які долучаються до громадського життя, мають широке поле діяльності, для них відчинені двері. Стара і новіша еміграція знаходять різні шляхи співпраці, що корисно одним і другим.
– Українська еміграція за океаном який досвід може передати новішим мігрантам у європейських країнах?
– Найголовніше те, що я намагався пояснити у Греції. Там у місцевих виборах могли брати участь 1300 осіб, а зареєструвалися 9. Треба, щоб емігранти, де це можливо, включалися у політичні процеси в країнах проживання. Лише таким чином люди можуть покращити і своє життя, і життя своєї спільноти за кордоном.
– Україна діаспорна докладає чимало зусиль, щоб підтримати Україну материкову. Але на батьківщині не дуже дослухаються або майже не звертають уваги на українців за кордоном. У чому причина такої ситуації, на Вашу думку?
– Багато людей в Україні часто сприймають діаспору як таких, що приїздять вчити українців. Але не йдеться про критику дій земляків на батьківщині. Річ у тім, що дуже багато хто у діаспорі хоче виявити своє уболівання тими проблемами, які переживає Україна і її народ. Якщо саме так Україна буде сприймати роль діаспори, а ще преса подаватиме більше інформації в Україні про допоміжну роль діаспори, то думаю, діаспорних українців і їхні зауваження сприйматимуть позитивніше на батьківщині.
– У багатьох державах, де присутня українська громада, відсутнє дійове лобі, яке б політично і культурно просувало Україну у світі. Чи є в планах СКУ формування відповідних інституцій для досягнення цієї мети?
– Ми підписали чотири меморандуми співпраці з попередніми владними структурами в Україні. Думаю, що у першому меморандумі, коли йшлося про імідж України, слід говорити ширше і про вплив України за кордоном. Однак цей меморандум потребує втілення у життя за допомогою відповідних програм. Великою мірою залежить від сьогоднішньої влади України, чи це буде реалізовано у наступні місяці, роки або ж, коли стануть на чолі держави інші.
– Яким Вам бачиться імідж нинішньої України за кордоном?
– На сьогодні у багатьох державах, як у політичних, так і в інтелектуальних колах, занепокоєні тим, що нинішня українська влада взяла такий чіткий проросійський курс. Мало хто передбачав, що буде заперечений Голодомор як геноцид, що будуть встановлювати пам'ятники Сталіну тоді, коли уся Європа однаковою мірою засудила нацизм і сталінізм. Так що чинна влада здійснила багато кроків, які на мою думку, шкодять іміджу України.
