Прага, 22 червня 2001 – За всю історію римську кафедру очолювали 264 папи, найдовше правив Пій Дев’ятий – 31 рік, починаючи з 1846, а найменше – Урбан Сьомий, всього 12 днів. Сьогодні Іван Павло Другий посідає сьоме місце за тривалістю перебування на папському престолі ( 22 роки ). Цей папа, як вважають, творитиме особливий етап у житті католицької церкви, недарма його ще іменують «світовим папою». Чимало українських дослідників вважають Івана Павла Другого на половину українцем. Але чи це так важливо сьогодні. Загалом Римський понтифік відвідав майже 130 країн світу і багато з них відчули зміни на краще. Великі надії папа покладає на свою подорож в Україну, яка на його думку служитиме поєднанню всіх християн. То ж згадаємо про найголовніші етапи долі 264-го папи Римського.
Мати Івана Павла Другого Емілія Качуровська, дочка майстра Фелікса ( він виробляв кінські сідла та оздоблював карети ) та Анни народилася у 1884 році у Кракові. Дехто ввважає, що родинні корені матері нинішнього Папи походять з українських теренів, з Тернопільщини, і що ніби-то він не раз у приватних розмовах признавався, що його мама русинка, тобто – українка. Можливо, що у цьому є доля правди, бо Іван Павло Другий добре знає українську мову, хоча ніби-то ніколи спеціально її не вивчав. Але Понтифік досконало володіє й багатьма іншими мовами …Про це свідчить його досвід спілкування під час багатьох подорожей світом. Та й власні етнічні корені для Намісника Божого в Римі не є таким важливим фактором, бо «єдиний Народ Божий присутній у всіх народах землі», - підкреслював він.
Нинішній Папа народився 18 травня 1920 року у Вадовицях поблизу Кракова. Мама його померла, коли Каролю Войтилі було 9 років. Він згадував, що про сан священника замислився біля гробу батька, польського військового, який помер 18 лютого тяжкого 1941-го…Ось що писав Іван Павло Другий у книзі «Дар і Таїнство»: «Я мав змогу щодня спостерігати за батьковим життям, яке було суворе. За професією він був військовий, а коли овдовів, життя його ще більше перетворилося на постійну молитву. Не раз, бувало, вночі я прокидався і заставав батька на колінах, так само, як бачив його на колінах і в парафіяльному костьолі. Ми ніколи не говорили між собою про священницьке покликання, але той приклад мого батька був, сказати б, моєю першою семінарією».
Гімназійні роки минули під впливом священника Казиміра Фіглевича. 1938 року Кароль вступив до Ягеллонського університету на філологічний відділ філософського факультету але спражня школа почалася для нього після окупації Кракова нацистами, що ознаменувалися виснажливою фізичною працею на хімічному заводі і навчанням самотужки та літературно-філософською творчістю. Євреї дякували краківським католикам і Каролю Войтилі за їх самовіддану діяльність у намаганнях врятувати якмога більше людей від нацистських душогубок. 1942 року Кароль припинає працю на заводі і вступає до підпільної духовної семінарії, обравши шлях проповідника слова Божого. 9 вересня 1944 року – тонзура, 20 жовтня 1946 майбутній Папа стає дияконом. Рукоположення у священство Кароль Войтила одержав 1 листопад 1946 року. Це таїнство, як і попередні, звершує архиєпископ-митрополит Адам Сапєга в особистій каплиці. Потім навчання у Римі, священицька праця у польській провінції, викладання богослов’я в Ягеллонському університеті. 18 січня 1964 він призначений архієпископом-митрополитом Краківським. 1967 року – кардинал. А 16 жовтня 1978 року після довгого Конклаву кардиналів над Сикстинською каплицею з’явився нарешті дим. Цього дня кардинал Кароль Войтила обраний Папою і приймає ім’я Івана Павла Другого. Починаючи з 1523 року це перший Папа неіталієць на троні святого Петра.
Папа-філософ, Папа-літератор, так його ще називають і для цього є всі підстави – його бібліографія лише до обрання нараховувала понад 435 назв. Такий шлях Івана Павла Другого у створенні власної скелі християнської Віри, опори, за яку можна схопитися у момент « бурі сумнівів». Про Україну він сказав: «Сьогодні наші погляди і наші серця спрямовані до міста Пресвятої Діви Марії, що носить ім’я Київ і стоїть на березі Дніпра посеред широких степів України…Київ – місто святе, бо це передусім місто Марії…Богоматері Оранти…Нині, коли християнський народ Києва і України повторює обітниці, дані Богові при хрещенні, тож нехай збереже Вона його у новому тисячолітті християнської історії. Працю, розпочату на берегах Дніпра Отцем, сповнив Син і увінчав Дух Святий». Україна вітає Папу.
Мати Івана Павла Другого Емілія Качуровська, дочка майстра Фелікса ( він виробляв кінські сідла та оздоблював карети ) та Анни народилася у 1884 році у Кракові. Дехто ввважає, що родинні корені матері нинішнього Папи походять з українських теренів, з Тернопільщини, і що ніби-то він не раз у приватних розмовах признавався, що його мама русинка, тобто – українка. Можливо, що у цьому є доля правди, бо Іван Павло Другий добре знає українську мову, хоча ніби-то ніколи спеціально її не вивчав. Але Понтифік досконало володіє й багатьма іншими мовами …Про це свідчить його досвід спілкування під час багатьох подорожей світом. Та й власні етнічні корені для Намісника Божого в Римі не є таким важливим фактором, бо «єдиний Народ Божий присутній у всіх народах землі», - підкреслював він.
Нинішній Папа народився 18 травня 1920 року у Вадовицях поблизу Кракова. Мама його померла, коли Каролю Войтилі було 9 років. Він згадував, що про сан священника замислився біля гробу батька, польського військового, який помер 18 лютого тяжкого 1941-го…Ось що писав Іван Павло Другий у книзі «Дар і Таїнство»: «Я мав змогу щодня спостерігати за батьковим життям, яке було суворе. За професією він був військовий, а коли овдовів, життя його ще більше перетворилося на постійну молитву. Не раз, бувало, вночі я прокидався і заставав батька на колінах, так само, як бачив його на колінах і в парафіяльному костьолі. Ми ніколи не говорили між собою про священницьке покликання, але той приклад мого батька був, сказати б, моєю першою семінарією».
Гімназійні роки минули під впливом священника Казиміра Фіглевича. 1938 року Кароль вступив до Ягеллонського університету на філологічний відділ філософського факультету але спражня школа почалася для нього після окупації Кракова нацистами, що ознаменувалися виснажливою фізичною працею на хімічному заводі і навчанням самотужки та літературно-філософською творчістю. Євреї дякували краківським католикам і Каролю Войтилі за їх самовіддану діяльність у намаганнях врятувати якмога більше людей від нацистських душогубок. 1942 року Кароль припинає працю на заводі і вступає до підпільної духовної семінарії, обравши шлях проповідника слова Божого. 9 вересня 1944 року – тонзура, 20 жовтня 1946 майбутній Папа стає дияконом. Рукоположення у священство Кароль Войтила одержав 1 листопад 1946 року. Це таїнство, як і попередні, звершує архиєпископ-митрополит Адам Сапєга в особистій каплиці. Потім навчання у Римі, священицька праця у польській провінції, викладання богослов’я в Ягеллонському університеті. 18 січня 1964 він призначений архієпископом-митрополитом Краківським. 1967 року – кардинал. А 16 жовтня 1978 року після довгого Конклаву кардиналів над Сикстинською каплицею з’явився нарешті дим. Цього дня кардинал Кароль Войтила обраний Папою і приймає ім’я Івана Павла Другого. Починаючи з 1523 року це перший Папа неіталієць на троні святого Петра.
Папа-філософ, Папа-літератор, так його ще називають і для цього є всі підстави – його бібліографія лише до обрання нараховувала понад 435 назв. Такий шлях Івана Павла Другого у створенні власної скелі християнської Віри, опори, за яку можна схопитися у момент « бурі сумнівів». Про Україну він сказав: «Сьогодні наші погляди і наші серця спрямовані до міста Пресвятої Діви Марії, що носить ім’я Київ і стоїть на березі Дніпра посеред широких степів України…Київ – місто святе, бо це передусім місто Марії…Богоматері Оранти…Нині, коли християнський народ Києва і України повторює обітниці, дані Богові при хрещенні, тож нехай збереже Вона його у новому тисячолітті християнської історії. Працю, розпочату на берегах Дніпра Отцем, сповнив Син і увінчав Дух Святий». Україна вітає Папу.
