Доступність посилання

ТОП новини

“30 хвилин у різних вимірах”. Грибний світ.


Ірина Халупа “30 хвилин у різних вимірах”. Грибний світ.

Прага, 11 жовтня 2003 року.

Ірина Халупа

Здоровенькі були дорогий слухачу. Так, це знову субота, це знову вечір, це знову до Вас приходить в гості українська «Свобода». Перед мікрофоном Ірина Халупа з передачею «30 хвилин у різних вимірах».

Прийшла до нас золота осінь: з золотим світлом, золотим вже менш теплим сонцем, шелестінням пожовклого листя, дощами і грибами. Кажуть, в Україні цього року гриби збирають відрами. Отож, оскільки я їх холера ясна, на жаль, збирати не можу, бо не вмію і не маю поки що доступу до українських лісів, то бодай можу про гриби поговорити. В цьому мені допоможуть мої колеги та знамениті грибники. Отже, «30 хвилин у різних вимірах» - грибна тема.

Для мешканців українських Карпат гриби – це не лише частина їхнього харчування, це своєрідний світ. І гуцули дуже потерпають, коли настають неврожайні на збір грибів роки, адже грибами тут насправді називають лише один з видів грибів, а самі гриби, особливо впродовж останніх років, суттєво поповнюють бюджет гуцульських сімей. З розповіддю про грибний світ Карпат мій івано-франківський колега Іван Костюк.

Іван Костюк

Якщо в ці осінні дні зраненька або по обіді вийти на привокзальну площу Івано-Франківська, то можна без будь-яких зусиль за дешево купити відро або й більше опеньок. Саме так і роблять дбайливі галицькі господині. Саме в цей час з електропоїздів, більше відомих на Прикарпатті під назвою “Червона рута”, висипають гуцули. Для них це урожайний час. В карпатських лісах настав сезон збору грибів. Що ж воно таке – гриби в Карпатах? Прослухаймо думку біолога та письменника Тараса Прохаська, який мандрує Карпатами вже не один рік.

Тарас Прохасько

Багато років між ботаніками та зоологами велась дискусія, що ж воно таке - гриби. Вони належать ботаніці чи зоології?

Так само для мешканців Карпат характерне усвідомлення, що гриби – це щось особливе, це не рослини і не тварини. Тому до них існує якесь особливе ставлення. Але характерними є кілька речей. Адже гриби – це абсолютно якийсь дар Божий, над яким не потрібно зовсім працювати. Адже коло сіна треба робити, худобу треба плекати. А гриби – це щось таке, що треба збирати. І дуже характерно, в гуцулів у мові немає такого виразу, як «шукати гриби». Гриби збираються. Люди, які там мешкають, знають ті місця, де є гриби і йдуть конкретно туди. І ще одна така особливість, що грибами називають лише білі гриби.

Іван Костюк

І справді, самі гуцули, окрім білих грибів, ніякі інші види грибів грибами не вважають. Найшляхетніший білий гриб обов’язково присутній на столі під час будь-яких частувань у Карпатах.

Упродовж останніх років збір та заготівля грибів стали суттєво поповнювати бюджети багатьох гуцульських сімей. Македонські, грецькі та німецькі фірми охоче купують ці екологічно чисті дарунки українських Карпат. Одна сім’я за сезон на заготівлі грибів спроможна заробити від 5 до 10 тисяч гривень. Звичайно, заробіток це важливо. Однак це не найголовніше.

У Карпатах чимало сімей знаються на грибах. Вони не лише знають грибні місця, які доглядають та плекають з року в рік, але вміють їх консервувати, сушити, готувати з них найрізноманітніші страви та делікатеси. Опришківська грибна юшка, яку їв ще Олекса Довбуш, обов’язковий атрибут гуцульських колиб. А скільки про гриби складено казок, пісень та приказок. Але це вже світ карпатської грибної міфології.

Грибний світ Карпат – це поєднання людей з природою, віднаходження ними себе в тих дарах, які вони знаходять у горах.

Ірина Халупа

Про гриби створено багато легенд, багато розповідей, багато міфів. Але ніхто насправді не знає, чому гриби ростуть, а чому перестають рости? В декотрих галицьких селах є грибні місця, де рясно ростуть гриби, але місцеві люди грибів там не збирають. Чому? З чим це пов’язано? Про це розповідає Ганна Стеців.

Ганна Стеців

Місцеві не збирали гриби на зрубі. Хоча у тому місці, де річище круто завертало у колись густий дубовий ліс, опеньок було навалом. Але місцеві там грибів не збирали. Старші переказували, що зруб – це колись була дубовина, де росли старезні великі дуби. Поміж тими дубами партизани мали криївки. 27 лісових підземних хат там було. Коли зрадник видав місця криївок і совєти оточили партизан щільним кільцем, хлопці пострілялися там під землею, останній набій – собі в скроню, щоб не потрапити живим в руки ворогів. Після цього дубовину стяли. Радянці стяли. Дочиста зрізали всі дуби і залишилися білі пні, що чомусь нагадували людські кістки. Партизанів захоронити не дали і так останки їхні і зітліли в криївках. А за кілька років на зрубі коло кожного дубового пенька зарясніли під пеньки. Малесенькі, з брунатними головками, один за одним, як братики, вони вигулькували з-під землі десь всередині жовтня і трималися аж до перших листопадових приморозків. Вістка про грибне місце швидко розлетілася по околицях. І на зруб почали приїжджати грибники. Переважно це були чужі – жінки з помальованими на червоно вустами (місцеві молодиці так яскраво вуст не фарбували), вбрані не по-тутешньому чоловіки. Вони носили зі зруба цілі кошики під пеньок, такі повні кошики, що їх ледве двигали на підніжку автобуса, який віз усе це добро до міста.

Але місцеві підпеньок на зрубі не збирали. Ніхто ніколи не пояснював, чому. Ніхто ніколи про це не питав. А якби наважився запитати, то йому однаково ніхто нічого не сказав би – чужаків у такі речі не посвячували. А свої знали без слів. Хіба, якби знаходився хтось аж дуже наполегливий, то йому могли розповісти анекдот: «Іде партизан лісом. Дивиться , якийсь чужий чоловік по лісі тиняється. «Ти що тут робиш?», - запитує партизан. Гріби собіраю. Ну ти подивися, гриби він тут збирає. А ти їх садив? Ти їх поливав?..

Ірина Халупа

Зазвичай грибники діляться на дві категорії: на тих, хто любить сам процес збирання, оскільки у такий спосіб можна побути на природі, розслабитися та відпочити від галасливого та динамічного міста і на тих, хто збирає цей корисний продукт, власне, для вживання. Та ж категорія людей, яка не збирає, а любить цей не лише корисний, а часом і смертельно небезпечний продукт, в основному шукає його на ринках. Наша кореспондентка Марина Пирожук теж відправилася на київські ринки у пошуках справжніх грибів. Послухаємо, що вона там побачила.

Марина Пирожук

У цей день київські ринки не були багаті на гриби. Кілька лотків на Володимирському ринку з традиційними печерицею та гливою, покупці байдуже обходили. Найбільший натовп можна було побачити біля м’ясних та овочевих павільйонів. Не було ажіотажу біля цього продукту і на Бессарабському ринку, що в самісінькому центрі Києва. Кілька лотків не першої свіжості печериці так само майже ігнорувалися покупцями. Продавець щоправда не дуже засмучувався відсутністю попиту на гриби, оскільки в нього цей продукт швидше супутний товар. А непопулярність печериці на ринку він пояснює тим, що мовляв цей продукт зараз продається ледь не в кожному столичному магазині та ще й за меншу ціну. Справжніх же грибів у традиційному розумінні, а саме - білих, маслюків, лисичок, зеленушок і навіть рясних на врожай у цю пору опеньок, на жодному з ринків не було. Працівники ринку кажуть, що такий продукт намагаються продавати в основному на стихійних ринках, оскільки там не треба платити за місце, а також за лабораторний аналіз продукту.

І справді, поза ринком, на Хрещатику, де зазвичай бабусі торгують картоплею, яблуками, молоком, дві жінки синхронно вихваляли свій товар, привертаючи увагу потенційних покупців. Цим товаром, власне, і були величезні кущі опеньок, які аж звисали з кошиків. Скажіть, чи купують у Вас гриби?

Ганна

Ні, не купують гриби.

Марина Пирожук

А чому?

Ганна

Тому що люди бояться їх їсти: одні вважають, що вони тяжкі для шлунку, інші вважають, що велика радіація, що невідомо з якого лісу вони збирані. Інколи привеземо ми ці гриби і так ніхто їх у нас не бере. Самі дома їмо. Але, слава Тобі, Господи, до цього часу живі-здорові.

Марина Пирожук

А як Ви їх перевіряєте на правдивість?

Ганна

На правдивість? В лабораторію несемо і самі їмо.

Марина Пирожук

А які найпопулярніші гриби, все таки, які продаються?

Ганна

Білий гриб, маслюк, опеньки - це ті гриби, що ростуть у нас на Миронівщині. Оці гриби ми продаємо і збираємо.

Марина Пирожук

Скажіть, а всі відносять на перевірку гриби до лабораторії

Ганна

Ні, не всі носять.

Марина Пирожук

Ризиковано купувати гриби, які не проходять перевірку, як Ви вважаєте, як грибниця, яка розуміється на цьому?

Ганна

Я думаю, що ні. Якщо Ви знаєте, що це білий гриб, це опеньок, що це маслюк, то не ризиковано брати їх. Наприклад, якщо я для себе сім’єю збираю гриби, я ж їх в лабораторію не несу. Ми собі назбирали, прийшли все переробили, на зиму закрутили і насушили і так, і сяк. Ïмо ж увесь рік гриби.

Марина Пирожук

Продавщиця опеньок, пані Галина каже, що у селі, де вона мешкає, гриби, є ледь не основним продуктом харчуванням, тому вона дивується, чому цей продукт так важко продається у столиці. «Більше не возитиму їх до Києва», – каже розчаровано вона, продовжуючи при цьому зваблювати перехожих. Останні зупинялися, оглядали гриби, одначе купувати так і не відважувалися.

Чи купуєте Ви гриби на вулиці у продавців?

Перехожий

Ні, не купуємо і не продаємо нічого.

Перехожа

Ні, не купую.

Марина Пирожук

А чому?

Перехожа

Після аварії на Чорнобилі гриби не збираємо, не купуємо і не вживаємо зовсім.

Марина Пирожук

А Ви, пані?

Перехожа 2

Теж ні, тому що, по-перше, коли збираєш сам у лісі, то ще так...

Марина Пирожук

А не боїтеся помилитися?

Перехожа 2

Я те і кажу, що якщо сам збираєш і десь сумніваєшся, то викинеш. Якщо десь купуєш, чи на базарі чи ще десь, то у мене довіри немає до цих грибів.

Марина Пирожук

А любите гриби?

Перехожа 2

Так.

Марина Пирожук

А Ви любите гриби?

Перехожа 3

Дуже. Купую лише шампіньйони.

Марина Пирожук

Цікаво, що печериця витіснила зі столу лисички, маслюки, опеньки навіть у професійних грибників. 65-літній киянин Володимир каже, що він щосезону їздить за грибами. І хоча він переконаний у своїй спроможності відрізнити справжній гриб від фальшивого, його родина надає перевагу все ж таки печериці.

Ірина Халупа

Про справжніх грибників часто кажуть: «Він має грибне щастя». Мова про тих, кому щастить упродовж дня назбирати великий кошик грибів, а той не один. Мати грибне щастя часом дуже важливо. Адже, скажімо, для багатьох селян в Галичині грибний сезон - це ще й можливість заробити якусь копійку. У ці дні в Галичині панує справжній грибний бум. Кинулись по гриби і мешканці Львова, навіть ті, хто ніколи не був заповзятливим грибником. А чи має грибне щастя наша львівська колега Галина Терещук? Послухаймо її матеріал.

Галина Терещук

Зізнаюсь, що я не складаю жодної конкуренції грибникам. Навіть, якщо і подамся зранку у ліс попереду усіх, то услід за мною можна буде назбирати не один кошіль грибів. Ніяк не збагну цієї таємниці, але чомусь усі гриби у лісі від мене ховаються. Не можу сказати, що мені прикро, дивлячись на порожній кошик. Адже походити осіннім лісом, який зачаровує багатством своїх кольорів, подихати цілющим повітрям - задоволення неабияке. Тому час від часу мушу собі згадувати, що гриби у лісі таки ростуть на землі, а не на верхівках дерев.

Втім я таки одного разу бачила неймовірно велику кількість грибів – у лісі, в Австрії. Бо не помітити їх там було просто неможливо, навіть без будь-якого грибного щастя. Просто австрійці у лісах грибів не збирають. Здається, вони навіть не можуть збагнути, як їх ще й можна їсти. Зате потрібно було бачити заздрісно-захоплені очі українських грибників в австрійському лісі!..

Хтось таки не витримав і зірвав кілька білих красенів. Австрійці, які були поруч з нами, подумала, мабуть, що ці дивні українці на згадку про їхню країну вибирають якісь дивні сувеніри.

Особисто я, не маючи знань у грибній науці, волію прицінюватися до кошиків із такими грибами, як печериці та гливи, що їх останніми роками вирощують українські підприємці.

Одним із тих перших, хто у Львові зацікавився вирощуванням культивованих грибів є Андрій Майкут. А навчився він цьому фахові в одного угорця. Втім це справа не лише копітка, але й вимагає чималих коштів. Щоби почати культивування грибів, потрібно вкласти у цю справу 20-30 тисяч доларів. Пан Андрій розповів, як якось один чоловік звернувся до нього з пропозицією налагодити йому грибний бізнес. До місця, де б мала розташуватись господарка, вони їхали на машині, яка коштує понад 10 тисяч доларів. Оглянувши відповідне приміщення, пан Андрій повідомив добродію, що для цієї справді прибуткової грибної справи потрібно вкласти щонайменше 12 тисяч доларів. «Ого! Я думав 2», - бажання робити бізнес на грибах у підприємця відразу відпало. Мабуть, саме тому українці й досі возять печериці та гливи на продаж в Україну із Польщі. Цікаво, що там їх доглядають ті ж таки українські робітники.

Однак гроші - грішми, а вирощувати печериці і гливи потрібно ще й вміти, дотримуючись чітких норм.

Андрій Майкут розповідає:

Андрій Майкут

Більш складним вважається і є насправді вирощування печериці. Менш складним - вирощування гливи. Якщо говорити про саму технологію, то необхідно і для того, і для того мати відповідні приміщення. Для вирощування печериці основною сировиною є кінський гній, або курячий послід і солома, а для вирощування гливи - в основному використовують пшеничну, житню або ячмінну солому. Глива відноситься до грибів в склад яких входять, так звані, біологічно активні речовини. Напевне, в зв’язку з тим, на Заході, д, люди більше дбають про своє здоров’я, глива дорожча, ніж печериця. Гливу також використовують, наприклад, в американській армії в підводному флоті. Глива входить в меню військовиків, оскільки вона адсорбує, тобто виводить з організму радіонукліди.

Галина Терещук

Андрій Майкут каже, що в Україні ще немає ні культури споживання грибів, ні грибних господарств. Хоча галичани й були першими ініціаторами вирощування грибів, але тут радше спрацювала звичка - мало вкласти коштів, але швидко розбагатіти. Алу у грибній справі так не буває.

Найбільше господарство з вирощування печериць і глив налагоджене на Донеччині. Гроші у цю справу вклав один із народних депутатів Україні і виявилась вона доволі прибутковою. За словами Андрія Майкута, у першу чергу гливи мали б бути у харчовому раціоні кожного мешканця, так званої, Чорнобильської зони, адже вони виводять з організму радіонукліди.

А для того, щоб смачно приготувати гливи знадобиться якихось хвилин 15.

Андрій Майкут

Це є гриб, який готується швидко. Це надзвичайно чистий гриб. Справа утому, що якщо йому не створити відповідних умов, він просто не буде рости. Тобто, якщо глива вже виросла, значить вона хороша, можна не відварювати, а відразу смажити.

Галина Терещук

Уже повертаючись додому повз базар, побачила там чимало грибів. Втім ці руді і білі лісові красені були розкладені на газетах просто на землі. Відтак згадала слова Андрія Майкута про те, що культури споживання грибів в Україні ще немає. Як то кажуть, вміємо назбирати, та не вміємо подати.

Ірина Халупа

Гриби-грибочки в Україні, ґжиби – в Польщі, грібі - в сусідній Cловаччині, гоуби - так називають ці улюблені лісові ласощі чехи. Цього року в Чехії грибна тема - одна з найгостріших, тому що надійшла осінь – грибна пора, а грибів немає. Надзвичайно гаряче літо спалило все. Літо скінчилось, по суті, тільки цього тижня. Врешті після піврічної спеки випав перший дощ, а з ним появилась і надія на те, що підуть гриби. Як чехи збирають гриби, що тягне людей з кошиками до лісу - про те з Праги більше Оксана Пеленська.

Оксана Пеленська

Сказати, що чехи люблять ходити по гриби, означає сказати мало і не зовсім точно. Чехи гриби шанують. До збирання грибів вони ставляться розважливо і по-господарськи, як і має ставитись добрий господар до свого майна. По-перше, чехи грибів не зривають. Я часто бачила в лісі людей з маленькими ножичками, якими вони акуратно гриби зрізають, щоб не пошкодити грибницю. Потім так само дбайливо очищається ніжка грибочка і тільки тоді він лягає, як на перину, на вистелене листям денце кошика. Бачила я, як обережно чеські грибники прикривають листям зовсім малі грибочки, щоб вони підросли. Такі свої «секрети» має кожний справжній грибник.

І друге: чехи ніколи не зірвуть грибів, яких не вживають. Наприклад, сироїжку. Вони не зіб’ють її палицею і не зімнуть своїм черевиком, а просто минуть її й підуть далі. «Це їжа для їжачка чи іншого звірятка на зиму», - так пояснюють дорослі чехи своїм дітям потребу підтримувати все живе в природі.

А в цілому чеські грибники подібні до українських. І тут з традиції первісно сільської збирання грибів стало по-справжньому справою всенародною. Піти на гриби – це не тільки смачна вечеря і грибні заготівлі на зиму. Це також активний відпочинок на свіжому повітрі і форма товариського спілкування. По гриби ходять парами і родинами, групками і поодинці. Чому так склалося ?

Про грибні традиції в Чехії Радіо «Свобода» розповів найвідоміший чеський міколог, тобто знавець грибів, Мірослав Смотлаха.

Мірослав Смотлаха

Наші предки збирали гриби вже за середньовіччя. Тоді вони змушені були віддавати зібрані гриби шляхті. А взагалі в нас давно, відразу після Першої світової війни, було засноване Мікологічне товариство. Так що наше суспільство має відносно багаті грибні знання.

Оксана Пеленська

Щороку чеське Мікологічне товариство організовує грибні виставки, які завжди збирають тисячі зацікавлених, передусім – грибників. Фахівці діляться з ними тим, як і де гриби збирати, та найголовніше - вони вчать відрізняти їстівні види грибів від шкідливих чи отруйних.

Підосичники, лисички, козарі, справжні, тобто білі гриби, підберезники і ще десятки інших грибів ростуть в чеських лісах. Як і в Україні, так і чехи мають свої грибні повір’я. Наприклад, таке: біля гриба не можна тупотіти ногами, інакше гриби перестануть рости. Або, щоб зібрати більше, біля кожного знайденого гриба потрібно стати навколішки. Пан Мірослав Смотлаха додав ще одне:

Мірослав Смотлаха

Якщо вродилось багато грибів, кажуть, це до війни. Звичайно, неприємне повір’я.

Оксана Пеленська

Через посуху цього року в Чехії гриби не вродились, якщо за повір’ям, - настала дуже мирна пора. Хоча як і в Україні, так і в Чехії грибні люди переконані, що і в неврожайні роки завжди щось до кошика назбирати можна. Особливо зараз, після перших дощів, як мовиться, і сам Бог велів вирушати до лісу. Я довго, різними шляхами намагалась добитись від пана Мірослава Смотлаха, куди ж все таки поїхати за грибами. Як справжній грибник пан Смотлаха свої місця не відкрив. Після наполягань все ж додав:

Мірослав Смотлаха

Я б сказав від Праги їхати на схід, але і на південь.

Оксана Пеленська

Спробую скористатись порадою найавторитетнішого чеського грибника. До речі, пан Смотлаха бував в Україні й досі, незважаючи на свої 83 роки, добре пам’ятає, що українські ліси багаті грибами. «Завжди повертайтесь на свої грибні місця, вони не зрадять», - такою була ще одна рада для тих, хто вибирається до лісу по гриби.

Ірина Халупа

З чеських лісів все ж таки повернімося до українських. Особливостями національного збирання грибів в Україні є те, що давно у переважної більшості людей гриби перестали бути делікатесом. Вони, особливо в грибний сезон, стають чи не основною їжею. Все повертається до того, як було в давнину, коли первісні люди в харчовому раціоні мали те, що візьмуть з природи. До того ж і культура збирання та споживання цього продукту є низькою в українців, про що, на жаль, свідчать щорічні цифри грибних отруєнь. Далі Наталя Мусієнко.

Наталя Мусієнко

Скільки існує людство, стільки воно і їсть гриби. Про те, які гриби їсти можна, а які ні у давніх людей передавалося від старших до малих. В процесі еволюції, особливо у тих, які жили в лісових зонах, у людей формувалася генетична пам’ять. Із власного досвіду вони знали, який гриб убиває, а який є поживним. Знали вони і гриби двійники, про які говорить професор українського інституту ботаніки Ірина Дудка.

Ірина Дудка

Крім блідої поганки, яка дуже схожа і на сироїжку, або на печерицю, є такий несправжній сірчано-жовтий опеньок, який дуже схожий на справжній.

Наталя Мусієнко

Їли давні люди гриби не лише того, що поживно, а й тому, що було смачно. І лише кілька століть назад з’явилося наукове обґрунтування, чим їстівні гриби є корисними.

Ірина Дудка

В грибах міститься величезний набір вітамінів. Грибні білки дуже цінні незамінним набором амінокислот. Проте головним, все ж таки в грибах, за що ми їх любимо, є не оці речі, про які я вже сказала, а екстрактивні речовини. Коли Ви свіжий гриб понюхаєте, Ви відчуваєте якийсь незвичайний запах, такий приємний, смачний. Особливо ми його відчуваємо, коли смажать цілі гриби на сковорідці вдома. Екстрактивні речовини випарюються, у нас виділяється шлунковий сік і підвищується апетит, підвищується бажання з’їсти не лише гриб, але, наприклад, картоплю. Це фізіологічна закономірність.

В той же час грибні білки не дуже добре перетравлюються організмом людини, через що дітям до 8 років краще грибів не давати. Це не легка їжа, тому не треба так наїдатися до схочу. Ïх треба брати як делікатес.

Наталя Мусієнко

Підсмаживши грибочки на вогнищі, давні люди ласували ними і, окрім задоволення, отримували повний набір поживних речовин. Сучасникам від такого задоволення фахівці радять відмовитися, бо окрім корисних мікроелементів можна наїстися пестицидів, радіонуклідів, важких металів і всього того, що увібрав у себе гриб як губка. Така його природа. А вже дома можна й приготувати, до того ж спробувати зберегти те корисне, - каже професор інституту ботаніки Ірина Дудка.

Ірина Дудка

Я наприклад, рекомендую всім, хто збирає в нашій зоні гриби, спочатку їх відварити і воду відлити. Не все руйнується, що є в грибу, але оті шкідливі речовини, які є в ньому, якісь важкі метали, на 30-40% виходять з гриба. А потім вже готувати.

Наталя Мусієнко

Часом грибники між собою жартують, кажуть: «Гриби можна їсти всі, але деякі з них лише один раз».

Ірина Халупа

Відомий український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець Ігор Качуровський, який вже понад 30 років мешкає в Мюнхені, посів належне йому місце в літературі. Але не менше таланту він виявив і як знавець грибів – на практиці і в теорії. Нещодавно уродженець історичного села Крути, що на Чернігівщині, відсвяткував своє 85-ліття, але потягу до грибів зовсім не втратив.

З Ігорем Качуровським на грибну тему спілкувався телефоном наш київський колега Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Ігоре Васильовичу, окрім усіх Ваших у широкому спектрі літературних чеснот: проза, поезія, переклад, літературознавство, може щось і забув, Ваші знайомі кажуть, що Ви ще і затятий ловець грибів і що Ви попоходили лісами Баварії довкола Мюнхена. А скжітьб, будь ласка, чи є, наприклад, різниця між грибами німецькими та українськими?

Ігор Качуровський

Звісно, певна різниця є. Я збираю понад 70 їстівних ґатунків грибів. З усіх їстівних грибів вважається у всьому світі до 200 ґатунків, але справа у тому, що у певних місцевостях ростуть одні гриби, а в інших - інші.

Біля моїх рідних Крут росте гриб, що зветься по-російськи зеленушка, а по нашому навіть не знаю як. Є дуже подібний гриб, який на вигляд такий самісінький, а він смердить ацетиленом чи нафтою і отруйний.

Отже, різниця в тому, що на Україні є степові гриби, яких у Німеччині тут, звісно, немає. Тепер щодо короля грибів, це є мухомор Цезаря, то здається мені, його немає і на Україні, і тут у Баварії, бо на північ від Альп він не росте. А на Україні, можливо, є в Криму.

Тарас Марусик

А що це за мухомор Цезаря, він отруйний?

Ігор Качуровський

Ні, він найсмачніший з усіх. Дуже дурна історія, що грибам подібним формою до отруйного мухомора, вчені дали також назву «мухомор».

Ми збираємо тут у Англійському парку гриб, що зветься українською -мухомор шишковидний. Це один з найсмачніших грибів, а назва його мухомор. Це дуже невдала назва, але нічого вже не зробиш.

Отже, в різних місцевостях залежно від ґрунту, від дерева, від лісу... Наприклад, білий гриб любить всякий ґрун: він росте на скелях, просто на камінні. Тому німці його звуть «штаймпільц» - камінний гриб. Він росте і на чорноземі, і в лісі... Інші гриби ростуть на прогалинах лісових, на узбіччі лісів, на забутих дорогах. Кожен гриб вибирає собі місцевість інакшу.

Загадки грибів ще ніхто не разгадав: чому вони раптом з’являються в одній місцевості і зникають потім безслідно? По-моєму цього ніхто ще не знає. Наприклад, недавно, тижнів два тому, на нашій вулиці був такий пустир і на ньому з’явилися раптом маслюки. 8 кілограмів маслюків на пустирі коло нас, біля хати. Гриб росте, де хоче.

Тарас Марусик

Пригадую, Ви колись розповідали про те, що гриби піддаються мутаціям протягом одного покоління грибників, причому іноді суттєвим мутаціям, які призводять до того, що гриб може стати отруйним. Мені розповідали і про інше явище, яке, між іншим спостерігали в лісах Баварії. Ви частково зараз торкнулися цього питання: з того самого місця зникли традиційні там гриби. Чи часто це трапляється у Вашій практиці?

Ігор Качуровський

Трапляється. Одна місцевість гарнесенька така, перехрестя двох колись стежок, де раптом знаходиш півтора десятки білих грибів, ость вже три роки, як там немає жодного білого гриба. З’явилися і зникли.

Дуже часто буває, що один раз врожай неймовірний в якійсь місцевості, а потім більше там грибів ніколи немає.

Звичайно, кілька десятків місць можу назвати, де гриби зникли у зв’язку з тим, що там зрубали великі дерева. Тому грибів немає, що вони жили колись з старими деревами, а з молодими вони ще не встигли вирости. Гриб співживе з деревом. Білий гриб може жити з багатьма деревами. 50 різних ґатунків дерев, з якими може співжити білий гриб.

Тарас Марусик

Чи Ви маєте якісь рецепти приготування грибів?

Ігор Качуровський

Найпростіший - це зварити гриби, додати трохи солі, оцту, лаврового листу, часничини кілька зубків, цибулі. Взяти пусті скляні слоїки, дати під гарячу воду, щоб вони були, як кажуть, вогнені, руками не доторкнутися, і в ту гарячу банку налити окропу з грибами і міцно зразу ж закрити. І вони стоять 2-3 роки спокійно і грибам нічого не стається.

Тарас Марусик

Це, так звані, мариновані гриби?

Ігор Качуровський

Це мариновані гриби. Це найпростіший спосіб.

Тарас Марусик

А в якому вигляді їх найкраще споживати, на Вашу думку?

Ігор Качуровський

Мариновані можна класти і до борщу, а можна і їсти. Хтось любить страшно солоні, аж в роті пече, дехто любить, щоб маринаду було більше, ніж грибів. А ми дуже скромненько так, ніжненько беремо і потім їмо собі по-трошку.

Тарас Марусик

А як Ви ставитеся до сушених грибів?

Ігор Качуровський

Сушені гриби дуже добра річ. Звичайно, треба обережно сушити, бо якщо вогкі гриби залишаються, вони погниють, заведуться хробаки. Це стосується опеньків чи підпеньків, як кажуть в Галичині. Вони дуже швидко хробашливіють. Гриби різні. Скажімо, нехробашливі є кілька грибів, це вже згаданий мухомор шишковидний, лисичка, порхавка. До речі, порхавка і білий гриб виліковують ракові пухлини. Це доведено, це точно.

Грибна страва виліковує виразку шлунку і виразку дванадцятипалої кишки. Гриби як ліки - це дуже спеціальна галузь, якою займаються багато вчених і є позитивні наслідки.

Тарас Марусик

І на закінчення, Ігор Васильович, чи Ви вважаєте себе грибним гурманом?

Ігор Качуровський

До певної міри, так. Звичайно, що я з всіх страв волію грибні.

Тепер хочу сказати, попередити українських збирачів грибів, щоб не збирали свинюх. ÏÏ отрута діє через 6-7 років. Це смертельно отруйний гриб, який діє потім, через тривалий час. Це є страшний гриб-вбивця, який вбиває на віддалі 6-7 років. А українці їх збирають і їдять, не знаючи цього.

Тепер найбільша небезпека - гриби білого кольору. Серед грибів білого кольору є понад 10 отруйних, в тому числі 4 ґатунки смертельно отруйних. Отже, небезпека, коли гриб білий, ах, який гарнесенький грибочок, любий такий, приємно на нього дивитися, а то - смерть.

Ірина Халупа

За те, що я йому свого часу допомогла в одній книжній справі, професор Качуровський подарував мені банку його маринованих грибів з власною етикеткою «Грибна суміш. Осінь. 1998 рік». Таких смачних грибочків я в житті не їла.

Збирайте гриби обережно, дорогі слухачі, не ризикуйте здоров’ям, не ризикуйте життям.

На цьому ми закінчуємо цей випуск передачі «30 хвилин у різних вимірах». Це була така своєрідна грибна передача. Я прощаюся з Вами до наступного тижня, бажаю Вам ясної погоди на душі. А на прощання, оскільки час летить і осінь закінчиться скоро і скоро настане наша зима, «Нашу зиму» нам заспіває Віктор Морозов.

Звучить пісня «Наша зима» у виконанні Віктора Морозова.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG