Доступність посилання

ТОП новини

Живе мистецтво – тральфреалізм


Леся Бакалець Київ, 24 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Вони самі вигадали художній напрям, і вже 25 років називаються тральфреалістами. Свої картини вважають живими і працюють над ними граючись. Про мистецтво, якому треба присвятити все життя, необхідність відівчитися малювати та відмову від електрики Радіо Свобода розповідають Валерій Голейко, Тетяна Чеброва та Олексій Бреус.

Невеличка галерея поділяє приміщення з салоном краси. На тлі метеликів, риб та квітів на стінах про живе мистецтво розповідають Валерій Голейко, Тетяна Чеброва та Олексій Бреус, батьки тральфреалізму. Переконують: на їхні картини, як на листя чи воду, не набридає дивитися ніколи. Щоб так намалювати, одного художнього таланту замало, каже Олексій Бреус: «Мало навчитись малювати, треба ще відчути потребу відівчитись малювати, щоб бути художником-тральфреалістом».

Ідею дала планета Тральфамадор письменника Курта Воннегута

А почалося все наприкінці 80-х, тоді Тетяна Чеброва та Валерій Голейко зустрілися. І випадково з’ясували, що роблять подібні речі. І вперше назвали своє мистецтво тральфреалізмом.

Планета Тральфамадор письменника Курта Воннегута, з якої у Всесвіті розповсюдилось все живе, дала ідею самого слова, а зміст кожен розшифровує по-своєму. Спільне – що це позитивне, грамонійне мистецтво, любов, яку можна побачити на полотні або папері.

Дати дефініцію або конкретно назвати, які ознаки притаманні їхному напрямку, митці не можуть, кажуть: тральфреалізм – це скоріше філософія життя. А також приємна, позитивна гра, чим тральфреалісти і відрізняються від інших художників. «Для них робота – це робота, ми ж розважаємось», додає Тетяна Чеброва. Але платять за результати такої гри справжні, і немалі, гроші і художниця вважає, що це логічно: «Саме за гру, саме за легке мистецтво люди готові платити значно більші гроші, ніж за те, що сконструйоване. Живе завжди коштує набагато дорожче». Пізніше писати живі картини вирішив і Олексій Бреус, художник та ліквідатор ЧАЕС. Тепер всі вони – батьки тральфреалізму, який народився в Україні.

У світі є ще 10 митців, які цілковито поділяють філософію українського тріо. Решта, як називає їх Тетяна Чеброва, – «співчуваючі», тобто їм і подобається таке мистецтво, і творчість у них подібна. Але назвати себе тральфреалістами вони, перш за все, самі поки ще не готові. Що саме для цього потрібно, художники не пояснюють, кажуть, що конкретних рекомендацій немає. При цьому і своєї ролі не применшують: основоположники художнього напряму ще не вирішили, чи варто приймати до себе ще когось.

Сім років – без електрики На затори, невихованість у транспорті та підвищені ціни на комунальні послуги художники не реагують. Увесь зовнішній негатив, який їх оточує, вони обов’язково перетворюють на позитив. Тому й картини такі світлі. А якщо блага цивілізації заважають розвиватися, від них можна відмовитись.

Так Валерій Голейко і зробив: вже сім років він живе без електрики. У звичайному багатоповерховому будинку він встає і лягає спати з сонцем, використовує свічки та сонячні батареї.«Я напередодні 2000 року подумав: от зараз скінчився міленіум і 20 століття. А якщо перейти не в 21 століття, а в 19? Якось же тоді жили люди».

Робітники ЖЕКу довго не могли повірити, що людина зовсім не використовує електрику і перевіряли лічильник декілька разів. А потім махнули рукою та відрізали кабель. Хоча квитанції на оплату все одно приходять регулярно у сумі нуль копійок за місяць.

Мобільний телефон та ноутбук Валерій заряджає в галереї і подумує знову повністю повернутися до електрики – роботи останнім часом стало більше.

Колеги у таких експерементах його не підтримують, бо, часто працюють ночами, кажуть вони, без світла просто ніяк не обійтись. Утрьох митці творять спільні проекти і одночасно роблять щось своє. У Тетяни Чебрової на картинах метелики, Олексій Бреус закінчує цикл «Євангеліє від Чорнобиля», Валерій Голейко малює рибу. Переконує: насправді, все життя працює тільки над однією картиною, просто втілення різні. І водночас попереджає всіх, хто хоче стати художником. Це на все життя, тому треба добре подумати. Якщо є така потреба, тоді – будь ласка.
XS
SM
MD
LG