Початок цієї історії не був якимось особливим. Закінчувався 1818 рік, близились Різдвяні свята. В маленькому селі Оберндорф в австрійських Альпах місцевий священик готувався до свята. Він хотів, щоб його костел Святого Миколая був найгарнішим, а тому щедро прикрашав його свічками і ялиновими гілками. Та найголовніше: він прагнув, щоб його Різдвяна відправа сподобалась прихожанам. Щоб потішити односельчан, він вирішив скласти для них нову пісню, для якої вже й слова написав. І саме тоді втрутилась доля, а може так розпорядились небеса: адже наближалась Різдвяна ніч.
Над селом несподівано пронеслась сильна буря і пошкодила костельний орган. Що робити, чим можна замінити святкові співи? Священик був у розпачі. І тут йому спала щаслива думка: звернутись за допомогою до місцевого вчителя музики Франца Хав’єра Ґрубера. Легенда розповідає, що музи любили Ґрубера, додавали йому сил і натхнення. Нову мелодію склав за одну ніч і вперше заграв її на гітарі. Його мелодія була ліричною і задумливою. Різдвяна відправа в костелі Святого Миколая в засніжених австрійських Альпах була врятована, а прихожани до Різдва дістали подарунок – казкову «Тиху ніч», яку співати було легко і радісно.
Повсюди мала великий успіх
Говорять, що слова «Тихої ночі» перекладені чи не на всі мови світу. З рідного австрійського села «Тиха ніч» вперше помандрувала до сусідньої Німеччини, а звідти – далі до Європи й повсюди мала великий успіх. На американський континент «Тиха ніч» дісталась у 1939 році, коляду вперше заспівали в Метрополітан Опері німецькою мовою, оскільки за правилами, всі твори в Метрополітан виконуються мовою оригіналу. Зал не дуже розумів слова, та це й не було потрібно. Чиста і легка мелодія відразу припала до серця, зрештою, добрі справи зрозумілі всім.
Якщо колись побуваєте в австрійському Зальцбурзі, знайдіть час на коротку подорож до близького села Оберндорф. А там зайдіть до костелу Святого Миколая і ви почуєте різдвяну мелодію «Тихої ночі».
(Прага – Київ)
