Впливова лондонська «Файненшел Таймс» вважає, що Україна намагається досягти свого у затяжній газовій суперечці з російським «Газпромом». Газета інформує про постійний тиск на Київ з боку Москви і про відкриті вже попередження з боку керівництва «Газпрому», що Україні доведеться з 1 січня 2009 року платити за російський газ понад 400 доларів за тисячу кубічних метрів блакитного палива. Тут також вказується на незгоду української сторони з такими ціновими підходами росіян і на намагання переговорників із Києва переконати «Газпром» у набагато нижчій ціні на газ у наступному році. «Файненшел Таймс» не виключає, що Росія переслідує мету скоріше укласти контракти на постачання газу з Україною саме перед значним падінням цін на газ у 2009 році. Газета також вказує на досить напружений характер останньої телефонної розмови між російським прем’єр-міністром Володимиром Путіним та Президентом України Віктором Ющенком, коли Путін пояснив після цього журналістам відсутність прогресу щодо газу простими словами – «вони не хочуть платити». Газета також інформує, що західноєвропейські політики намагаються вплинути на перебіг цієї газової дискусії та уникнути нових «газових потрясінь» для європейських споживачів.
Інша лондонська газета – «Ґардіан» – вважає, що російській газовій монополії доводиться докладати максимум зусиль, щоб ця «господарська газова суперечка з Києвом не перетворилася на політичну конфронтацію із Заходом». Газета також згадує попередження «Газпрому» про те, що Україна знову може вдатися до «несанкціонованого відбору» транзитного газу. «Гардіан» підкреслює, що головними предметами газової дискусії є «фінансові проблеми, газовий борг і ціна на газ для Києва у 2009 році».
Відомий у Європі український письменник Юрій Андрухович у своєму інтерв’ю німецькому «Шпіґелю» так охарактеризував газові стосунки Москви та Києва: «Ці газові атаки, як я їх називаю, – улюблений інструмент Росії проти України. У цьому конфлікті винні самі українські еліти: це вони дозволяють Росії успішно провадити таку гру, адже вони борються між собою і крізь їхні чвари не може проступити єдина позиція щодо Росії. Тимошенко, наприклад, узагалі вдає із себе союзника «Газпрому», – наголосив Юрій Андрухович. Він також сказав «Шпіґелю», що Президент Віктор Ющенко є для нього «найбільшим розчаруванням», бо не провів «жодних реформ» в Україні. А стосовно тієї ж Юлії Тимошенко Юрій Андрухович взагалі сказав: «я їй ніколи не довіряв. Вона жадає влади, лицемірить і є поганою провінційною акторкою. На жаль, її вистави мають успіх, і через це у нас більше хаосу, ніж демократії», – наголосив відомий український письменник у інтерв’ю німецькому часопису «Шпіґель».
(Прага – Київ)
Інша лондонська газета – «Ґардіан» – вважає, що російській газовій монополії доводиться докладати максимум зусиль, щоб ця «господарська газова суперечка з Києвом не перетворилася на політичну конфронтацію із Заходом». Газета також згадує попередження «Газпрому» про те, що Україна знову може вдатися до «несанкціонованого відбору» транзитного газу. «Гардіан» підкреслює, що головними предметами газової дискусії є «фінансові проблеми, газовий борг і ціна на газ для Києва у 2009 році».
Відомий у Європі український письменник Юрій Андрухович у своєму інтерв’ю німецькому «Шпіґелю» так охарактеризував газові стосунки Москви та Києва: «Ці газові атаки, як я їх називаю, – улюблений інструмент Росії проти України. У цьому конфлікті винні самі українські еліти: це вони дозволяють Росії успішно провадити таку гру, адже вони борються між собою і крізь їхні чвари не може проступити єдина позиція щодо Росії. Тимошенко, наприклад, узагалі вдає із себе союзника «Газпрому», – наголосив Юрій Андрухович. Він також сказав «Шпіґелю», що Президент Віктор Ющенко є для нього «найбільшим розчаруванням», бо не провів «жодних реформ» в Україні. А стосовно тієї ж Юлії Тимошенко Юрій Андрухович взагалі сказав: «я їй ніколи не довіряв. Вона жадає влади, лицемірить і є поганою провінційною акторкою. На жаль, її вистави мають успіх, і через це у нас більше хаосу, ніж демократії», – наголосив відомий український письменник у інтерв’ю німецькому часопису «Шпіґель».
(Прага – Київ)
