Барвисті квіти, соковиті ягоди, листя й галузки, нанесені впевненими, розмашистими мазками… Миколаївський декоративно-прикладний розпис тільки починає повертатися із забуття. На відміну від знаних у світі петриківських мальовок, яким притаманний чорний чи білий фон, тло миколаївських – зелене, як ліси Присамар’я.
Перші згадки про розпис, характерний для цієї місцевості, з’явилися приблизно триста років тому. Наразі краєзнавці з’ясували, що особлива техніка малювання виникла в селі Миколаївці поблизу сучасного Новомосковська. Майстри оздоблювали домашні меблі та посуд, але найбільше – дерев’яні скрині місцевого виробництва. Через Миколаївку пролягав чумацький шлях, отож про місцевий розпис знали далеко за межами краю.
Народна майстриня Надія Явір каже, що миколаївський розпис схожий на петриківський тільки на перший погляд.
«Миколаївський розпис – плоске писання, малюнок накладається на малюнок, колір на колір. А в «петриківці» – це розмах пера», – порівнює миколаївський і петриківський розписи Надія Явір.
Вчитись розписові нема у кого
Майстриня Надія Явір вивченню миколаївського розпису присвятила не один рік свого життя. Наразі вона очолює гурток місцевих умільців «Самара». А втім, опанувати давню техніку малювання теперішнім художникам важко. Старих майстрів, здатних навчити розписові, наразі не лишилося: останні скрині були розписані умільцями у 30-ті роки минулого століття. Та й виробів зі зразками розпису збереглося небагато – кілька в місцевому музеї та десяток по навколишніх селах.
Новомосковська художниця Світлана Непочатих вивчає особливості розпису за вцілілими зразками. Три роки тому, за аналогією, й собі почала розписувати скрині: квіточки пензликом, а ягідки, як і петриківські майстрині, – пальцями.
«Майстрів нема, щоб навчитись, тому я все роблю інтуїтивно. Спершу пробувала пензликом – виходило неакуратно, і тоді я почала малювати кола пальцями», – ділиться секретами художниця.
Миколаївський живопис будуть «розкручувати»
Наразі у Новомосковську плекають надію відродити напівзабутий розпис. Управління культури й туризму міськради разом з однією з турагенцій розробляє програму поліпшення туристичної привабливості міста. «Розкрутка» миколаївського живопису як однієї з цікавинок краю – на першому плані, розповідає фахівець міського управління культури Наталя Кузнєцова.
«Програма передбачає популяризацію розпису, створення майстерні, де художники змогли б працювати й виробляти сувеніри», – розповідає про плани Наталя Кузнєцова.
Пізніше у Новомосковську мають намір створити школу «миколаївського» малювання та виставкову світлицю.
(Дніпропетровськ – Київ–Прага)
Перші згадки про розпис, характерний для цієї місцевості, з’явилися приблизно триста років тому. Наразі краєзнавці з’ясували, що особлива техніка малювання виникла в селі Миколаївці поблизу сучасного Новомосковська. Майстри оздоблювали домашні меблі та посуд, але найбільше – дерев’яні скрині місцевого виробництва. Через Миколаївку пролягав чумацький шлях, отож про місцевий розпис знали далеко за межами краю.
Народна майстриня Надія Явір каже, що миколаївський розпис схожий на петриківський тільки на перший погляд.
«Миколаївський розпис – плоске писання, малюнок накладається на малюнок, колір на колір. А в «петриківці» – це розмах пера», – порівнює миколаївський і петриківський розписи Надія Явір.
Вчитись розписові нема у кого
Майстриня Надія Явір вивченню миколаївського розпису присвятила не один рік свого життя. Наразі вона очолює гурток місцевих умільців «Самара». А втім, опанувати давню техніку малювання теперішнім художникам важко. Старих майстрів, здатних навчити розписові, наразі не лишилося: останні скрині були розписані умільцями у 30-ті роки минулого століття. Та й виробів зі зразками розпису збереглося небагато – кілька в місцевому музеї та десяток по навколишніх селах.
Новомосковська художниця Світлана Непочатих вивчає особливості розпису за вцілілими зразками. Три роки тому, за аналогією, й собі почала розписувати скрині: квіточки пензликом, а ягідки, як і петриківські майстрині, – пальцями.
«Майстрів нема, щоб навчитись, тому я все роблю інтуїтивно. Спершу пробувала пензликом – виходило неакуратно, і тоді я почала малювати кола пальцями», – ділиться секретами художниця.
Миколаївський живопис будуть «розкручувати»
Наразі у Новомосковську плекають надію відродити напівзабутий розпис. Управління культури й туризму міськради разом з однією з турагенцій розробляє програму поліпшення туристичної привабливості міста. «Розкрутка» миколаївського живопису як однієї з цікавинок краю – на першому плані, розповідає фахівець міського управління культури Наталя Кузнєцова.
«Програма передбачає популяризацію розпису, створення майстерні, де художники змогли б працювати й виробляти сувеніри», – розповідає про плани Наталя Кузнєцова.
Пізніше у Новомосковську мають намір створити школу «миколаївського» малювання та виставкову світлицю.
(Дніпропетровськ – Київ–Прага)
