На думку організаторів проекту, до цього дня наука та освіта України перебувала в майже повній інформаційній ізоляції. Для прикладу: щороку в державі випускається 600 наукових природничих видань, але з них у міжнародних базах даних є трохи більше ніж 20!
Причина цього – тотальна бідність: для всього світу мережа наукової інформації є платною, для роботи з нею університети розвинених держав витрачають декілька мільйонів доларів щорічно. Проект «Електронна бібліотека...» знімає цю проблему, і дає змогу українським дослідникам «і світ подивитися, і себе показати», вважає ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт.
«Всі, хто працює в навчальних закладах, знайомі з такою ситуацією: коли ми їдемо до зарубіжних університетів, на семінари, конференції, вертаємося з повними валізами, флешками скопійованих даних, щоб тут їх використовувати. Але цей проект дає нам змогу користуватися досягненнями з усіх галузей знань. У майбутньому завдяки ньому наші науковці отримають змогу більше публікуватися у закордонних виданнях, ділитися власними здобутками, тобто це двосторонній зв’язок», – зазначає ректор.
За наукову інформацію треба платити
Щоправда, реалізовувати все це досить-таки дорого. Перший рік проекту обійдеться у півтора мільйона доларів: це кошти вишів-учасників, представників українського бізнесу та Агентства США з міжнародного розвитку.
Інтерес своєї держави у проекті посол США в Україні Вільям Тейлор пояснив так: «Це дуже важливий день для України, але й не менш важливий день і для Сполучених Штатів. Ми раді бути партнерами у цьому проекті. Він поєднав три українські університети з американськими, з університетами інших держав. Дивіденди від цього проекту ми всі отримуватимемо ще багато років».
Наразі український уряд не виділяє коштів на розвиток «Електронної бібліотеки». Але заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха заявив, що це питання вже вирішується, бо доступ до світової інформації для науковця – життєво необхідний.
«Електронна бібліотека» – це шлях до революції мислення
Чим кращий доступ до інформації, тим вищий рівень розвитку науки, говорить голова ради директорів проекту, Марта Фаріон. «Цей проект не лише постачатиме потрібну інформацію та знання, яке є у світі, але й оформить так звані Центри Знань для користування нею. Вони залучать до співпраці науковий, освітній, культурний, технічний сектори суспільства. Але це буде ґрунтовна переорієнтація мислення, яка зараз дуже потрібна у цій державі...», – наголошує пані Фаріон.
На сьогодні користувачі «Електронної бібліотеки України» мають доступ до 40 тисяч книжок та періодичних видань світу, датованих 1924 – 2009 роками. Доступ до віртуальної бібліотеки безкоштовний через інтернет-мережі навчальних закладів-учасників: Києво-Могилянської академії, Чернівецького та Харківського національних університетів. На черзі Донбас та Крим. До кінця року до проекту долучаться провідні виші всіх регіонів України, а їхні видання та роботи науковців з’являться у спеціальних розділах світової бази даних.
(Київ – Прага)
Причина цього – тотальна бідність: для всього світу мережа наукової інформації є платною, для роботи з нею університети розвинених держав витрачають декілька мільйонів доларів щорічно. Проект «Електронна бібліотека...» знімає цю проблему, і дає змогу українським дослідникам «і світ подивитися, і себе показати», вважає ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт.
«Всі, хто працює в навчальних закладах, знайомі з такою ситуацією: коли ми їдемо до зарубіжних університетів, на семінари, конференції, вертаємося з повними валізами, флешками скопійованих даних, щоб тут їх використовувати. Але цей проект дає нам змогу користуватися досягненнями з усіх галузей знань. У майбутньому завдяки ньому наші науковці отримають змогу більше публікуватися у закордонних виданнях, ділитися власними здобутками, тобто це двосторонній зв’язок», – зазначає ректор.
За наукову інформацію треба платити
Щоправда, реалізовувати все це досить-таки дорого. Перший рік проекту обійдеться у півтора мільйона доларів: це кошти вишів-учасників, представників українського бізнесу та Агентства США з міжнародного розвитку.
Інтерес своєї держави у проекті посол США в Україні Вільям Тейлор пояснив так: «Це дуже важливий день для України, але й не менш важливий день і для Сполучених Штатів. Ми раді бути партнерами у цьому проекті. Він поєднав три українські університети з американськими, з університетами інших держав. Дивіденди від цього проекту ми всі отримуватимемо ще багато років».
Наразі український уряд не виділяє коштів на розвиток «Електронної бібліотеки». Але заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха заявив, що це питання вже вирішується, бо доступ до світової інформації для науковця – життєво необхідний.
«Електронна бібліотека» – це шлях до революції мислення
Чим кращий доступ до інформації, тим вищий рівень розвитку науки, говорить голова ради директорів проекту, Марта Фаріон. «Цей проект не лише постачатиме потрібну інформацію та знання, яке є у світі, але й оформить так звані Центри Знань для користування нею. Вони залучать до співпраці науковий, освітній, культурний, технічний сектори суспільства. Але це буде ґрунтовна переорієнтація мислення, яка зараз дуже потрібна у цій державі...», – наголошує пані Фаріон.
На сьогодні користувачі «Електронної бібліотеки України» мають доступ до 40 тисяч книжок та періодичних видань світу, датованих 1924 – 2009 роками. Доступ до віртуальної бібліотеки безкоштовний через інтернет-мережі навчальних закладів-учасників: Києво-Могилянської академії, Чернівецького та Харківського національних університетів. На черзі Донбас та Крим. До кінця року до проекту долучаться провідні виші всіх регіонів України, а їхні видання та роботи науковців з’являться у спеціальних розділах світової бази даних.
(Київ – Прага)
