Київ, 1 листопада 2005 (RFE/RL) - Рівно рік тому, приблизно в цей ранковий час, громадські активісти й просто небайдужі громадяни роз’їжджалися додому після безсонної ночі 1-го туру президентських виборів. Вони чергували під дільницями, намагаючись запобігти фальсифікаціям. Про один з уроків тієї виборчої ночі далі.
Про перший тур Президентських виборів 2004 року можна згадувати з різних позицій і під різними кутами зору. Я хочу звернути увагу на унікальний досвід народної самоорганізації задля захисту власного права на чесні вибори. А в її рамках надзвичайно цікавою була координація таких структур, як віртуальні Інтернет-спільноти, реальні групи громадянських активістів та журналісти. Особливу роль тут відіграло розмовне радіо, оскільки телевізора з собою не потягнеш, а за гарячими новинами ті, хто вийшов уночі під дільниці, стежили дуже пильно. Тож такі станції, як радіо “НАРТ” та “Ера” (що, крім власного мовлення, ще й ретранслювали “Свободу” й Бі-Бі-Сі) були тоді не лише джерелом інформації, але й координаторами громадської ініціативи. І це не було проявом необ’єктивності чи анґажованості: журналісти лише надавали інформацію, яку, своєю чергою, повідомляли на їхні гарячі лінії слухачі. Ось лише один приклад. Говорить керівник громадянської ініціативи “Нічна варта”, чия допомога часто виявлялася вирішальною у запобіганні фальсифікаціям чи навіть провокаціям та фізичним зіткненням, Олександр Попов.
Олександр Попов: Я зараз знаходжусь на Лук’янівці і згадую, як саме в цей час один з провідників сайту “Майдан” Михайло Свистович стояв біля дільниці № 51 і вів онлайновий репортаж для радіо НАРТ. Вперше, напевно, в історії отака співпраця раді, медіа-ресурсу, як Інтернет, і загонів прямої дії дала такий результат. Ми, наприклад, явно на першому турі упередили на шести дільницях дуже серйозні порушення.
І насамкінець – деякі записи з журналу телефонних дзвінків на гарячу лінію радіо “НАРТу”. Гадаю, коментарів вони не потребують.
22:43. Чоловік, 56 років, Київ. Повідомляє: Близько 20-30 вулицею Автозаводською в бік центру рухалася колона військових, озброєних автоматами.
0:58. Чоловік середнього віку, Київ. Інформує: За адресою: вулиця Кудрі, 36 (неподалік від ЦВК) – колона машин з піском, номери заклеєні.
2:44. Молода жінка, пологовий будинок № 7, Київ. Розповідає, що їй не дали відкріпний талон, мусила проголосувати в лікарні. Чинили тиск, навмисне не виписували, забрали паспорти.
Це – лише деякі з повідомлень, що надходили на гарячу лінію НАРТу тієї ночі. Може, з часом тодішня співпраця радійників, Інтернет-журналістів та мобільних груп активістів посяде свою сторінку в історії – принаймні, історії розмовного радіо. Але тоді, звісно, про це ніхто не думав. Люди просто робили свою справу.
Про перший тур Президентських виборів 2004 року можна згадувати з різних позицій і під різними кутами зору. Я хочу звернути увагу на унікальний досвід народної самоорганізації задля захисту власного права на чесні вибори. А в її рамках надзвичайно цікавою була координація таких структур, як віртуальні Інтернет-спільноти, реальні групи громадянських активістів та журналісти. Особливу роль тут відіграло розмовне радіо, оскільки телевізора з собою не потягнеш, а за гарячими новинами ті, хто вийшов уночі під дільниці, стежили дуже пильно. Тож такі станції, як радіо “НАРТ” та “Ера” (що, крім власного мовлення, ще й ретранслювали “Свободу” й Бі-Бі-Сі) були тоді не лише джерелом інформації, але й координаторами громадської ініціативи. І це не було проявом необ’єктивності чи анґажованості: журналісти лише надавали інформацію, яку, своєю чергою, повідомляли на їхні гарячі лінії слухачі. Ось лише один приклад. Говорить керівник громадянської ініціативи “Нічна варта”, чия допомога часто виявлялася вирішальною у запобіганні фальсифікаціям чи навіть провокаціям та фізичним зіткненням, Олександр Попов.
Олександр Попов: Я зараз знаходжусь на Лук’янівці і згадую, як саме в цей час один з провідників сайту “Майдан” Михайло Свистович стояв біля дільниці № 51 і вів онлайновий репортаж для радіо НАРТ. Вперше, напевно, в історії отака співпраця раді, медіа-ресурсу, як Інтернет, і загонів прямої дії дала такий результат. Ми, наприклад, явно на першому турі упередили на шести дільницях дуже серйозні порушення.
І насамкінець – деякі записи з журналу телефонних дзвінків на гарячу лінію радіо “НАРТу”. Гадаю, коментарів вони не потребують.
22:43. Чоловік, 56 років, Київ. Повідомляє: Близько 20-30 вулицею Автозаводською в бік центру рухалася колона військових, озброєних автоматами.
0:58. Чоловік середнього віку, Київ. Інформує: За адресою: вулиця Кудрі, 36 (неподалік від ЦВК) – колона машин з піском, номери заклеєні.
2:44. Молода жінка, пологовий будинок № 7, Київ. Розповідає, що їй не дали відкріпний талон, мусила проголосувати в лікарні. Чинили тиск, навмисне не виписували, забрали паспорти.
Це – лише деякі з повідомлень, що надходили на гарячу лінію НАРТу тієї ночі. Може, з часом тодішня співпраця радійників, Інтернет-журналістів та мобільних груп активістів посяде свою сторінку в історії – принаймні, історії розмовного радіо. Але тоді, звісно, про це ніхто не думав. Люди просто робили свою справу.