Церемонія непевності
Віталій Портников, оглядач
Москва, 8 лютого (RadioSvoboda.Ua) – Виступ президента Росії Володимира Путіна на засіданні Державної Ради навряд чи можна вважати традиційною протокольною подією. І не тому, що президент говорив там щось сенсаційне – це була традиційна для нього промова, яка складалася, швидше, з загальних тез, ніж із конкретних пропозицій. Суттєвіше, як він це говорив. Адже в російській політиці атрибутика традиційно є важливішою за слова і тези.
Як правило, засідання Державної Ради за участю керівників російських регіонів відбуваються за заздалегідь визначеним сценарієм, за круглим столом: обговорюються актуальні проблеми, точиться жвава дискусія. Цього разу все було інакше. Президент виступав з імпровізованої трибуни і після виступу покинув зібрання. Здивовані учасники наради також розійшлися. Відомо, що деякі з них готувалися до виступів, хоча порядку денного засідання Державної Ради не знав ніхто.
Прощальне посланняІ нагадувало все це не засідання Державної Ради, а зовсім іншу подію – виступ президента Росії з посланням Федеральним зборам, що відбувається кожного року саме за таким сценарієм, хоча й в іншій кремлівській залі. Відбудеться читання послання і цього року, тільки виступатиме з ним не Володимир Путін, а новий президент Росії – Дмитро Медведєв. Останнє послання Володимира Путіна було прощальним.
Виступ чинного президента з нібито програмною промовою і підбиттям підсумків зафіксував, що ця обставина не дуже задовольняє Путіна. Тому він і вирішив «підмінити» виступ майбутнього президента на власний виступ на Державній Раді. Одночасно російський президент продемонстрував, що не дуже впевнений у тому, що здається очевидним багатьом спостерігачам – у збереженні власної влади після президентських виборів. Інакше незрозуміло, навіщо була потрібна така несподівана церемонія у Кремлі.